Житлово-комунальна галузь — чи не найпроблемніша сфера як по всій країні, так і у столиці зокрема. Вчора експерти знову зібралися поговорити про стан ЖК господарства. Сенсації не сталося. Змінюються влади, уряди, очільники профільних міністерств, а головні проблеми (непрозора система формування тарифів, низька якість наданих послуг і неможливість споживачів обстояти свої права) з роками тільки накопичуються.
Мешканці столиці добре пам’ятають цілу епопею з підписання прямих договорів із ЖЕКами на надання послуг з утримання будинків, опалення та холодного і гарячого водопостачання. До кожного примірника мали надавати конкретну калькуляцію: скільки і за що повинен платити споживач. Тоді влада обіцяла: ми виходимо на новий рівень спілкування з обслуговуючими організаціями. Відтак, зможемо ефективно контролювати якість та кількість наданих послуг.
Минуло понад півроку. Результат: тарифи на те ж утримання будинків зросли, а сходові клітки більшості столичних багатоповерхівок як не бачили вологого прибирання, так і досі про нього тільки «чують». Причина — немає ефективного контролера.
— Якщо в будинках, у яких створено ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), виконання послуг, скажімо, із прибирання в під’їздах, контролює правління, то в решті багатоповерхівок цей «обов’язок» лягає на кожного мешканця. Але, якщо людина працює, вона побіжить на роботу, а не буде сидіти на телефоні і вимагати, щоб підмели сходи. Ось така застаріла система в нас і досі працює, — каже директор Інституту міста Олександр Сергієнко. Працювати краще, мовляв, у ЖЕКів просто мотивації немає. Щоб змінити це, потрібно їх примусити звітувати, переконаний голова ОСББ «Перший будинок» Михайло Кальтагейсер. Жорсткий контроль, ревізії витрачених коштів тощо це, мовляв, — найкраща мотивація.
Та ненадання послуг — це одне питання. Зовсім інше — оплата за них. Частина киян нарікають: суми в уже згадуваних договорах і щомісячних платіжках різняться в бік збільшення. Щоправда, розбіжності невеликі — в середньому близько гривні за послугу. Здавалося б, і сваритися із ЖЕКом через таку дрібницю — собі дорожче буде. Але, каже О. Сергієнко, якщо взяти до уваги, що в Києві проживають понад два мільйони осіб, то виходить, що такі «дрібниці» в мільйони переростають. І це, мовляв, — звичайнісінькі накрутки.
Вкотре розкритикували експерти і столичний експеримент — десятивідсоткову знижку за оплату за компослуги до 20 числа. Кажуть, по-перше, вона суперечить законодавству, а по-друге, не так уже й вигідна простим споживачам. Буцімто, розрекламована знижка — це насправді прихована пеня.
— Проілюструю це на прикладі із водопостачанням, — каже М. Кальтагейсер. — Водоканал відпускає ЖЕКам воду та водовідведення по 3 гривні за метр кубічний. ЖЕКи, у свою чергу, продають його мешканцям уже по 3,18 грн. Додаткові 5,5 % — це відшкодування витрат, які ЖЕК витрачає на збирання платежів від населення. А ще є тариф — 3 грн. 50 коп. (для тих, хто до 20 числа не сплатив). Звідки взялись додаткові 32 копійки — невідомо. Це в чистому вигляді — приписки, додаткова рентабельність ЖЕКів.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
