Щоразу, як кожен із нас заходить до великого супермаркету чи навіть купує овочі, фрукти та іншу продукцію сільського господарства на базарі, задається питанням, а чи можна її споживати? Це одвічне запитання з часом стало вже риторичним. Ми вже звикли до того, що кожен громадянин нашої держави приймає рішення самостійно, покладаючи всю відповідальність за наслідки та експерименти над своїм здоров’ям тільки на себе. Питання якості та безпеки продукції сільського господарства порушувалися владою вже не один рік, але тільки нещодавно знайшли своє логічне вирішення — створено новий центральний орган виконавчої влади, в якому сконцентровано майже всі контрольно-інспекційні функції в агропромисловому комплексі, розповідає голова Державної інспекції сільського господарства України Микола ПоЄдинок.
Здоров’я починається із землі
— Одним з найважливіших питань агропромислового комплексу України є запобігання втратам сільськогосподарської продукції та поліпшення її якості на всіх стадіях еколого-технологічного циклу, а саме: виробництва, переробки та споживання, — вважає співрозмовник. —При цьому якість сільськогосподарської продукції — це сукупність властивостей, що визначають її здатність не тільки забезпечувати технологічні якості сировини для промислової переробки і потреби організму людини в енергії, поживних та смакоароматичних речовинах, а й забезпечувати безпеку її здоров’я.
Безпека харчових продуктів починається із землі, на якій вони вирощуються, і закінчується полицями магазинів. Саме тому до завдань, які стоять перед Держсільгоспінспекцією, включено організацію державного нагляду, контролю майже в усіх сферах агропромислового комплексу. А якщо точніше, то в дотриманні земельного законодавства, використанні та охороні земель усіх категорій та форм власності, охороні прав на сорти рослин, якості насіння та садивного матеріалу, плодоовочевій продукції, плодовому насінництві та розсадництві багаторічних культур, безпечним веденням сільськогосподарського виробництва на території, забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи, квітково-декоративному насінництві та розсадництві, державному технічному нагляді, охороні праці та пожежній безпеці, якості виноградарства та виноробної продукції, якості та безпечності сільськогосподарської продукції загалом.
У кожному із цих напрямів є проблеми, які накопичилися протягом багатьох років. Наприклад, візьмемо використання та охорону земель. Конституцією нашої держави визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Одним із важливіших засобів реалізації зазначеного конституційного положення є контроль за використанням та охороною земель, завдяки якому досягаються основні завдання управління земельним фондом для його збереження і раціонального використання. У період формування ринку земель сільськогосподарського призначення ми повинні забезпечити контроль з боку держави за прозорістю процесів набуття у власність та передачі у користування земель сільськогосподарського призначення, збереженням та відтворенням родючості ґрунтів, впровадженням ґрунтозахисних технологій, дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою, які забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проведенням ними заходів, спрямованих на зупинення процесів деградації ґрунтів, проведення консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель. Крім того, захисту земель від водної та вітрової ерозії.
Які жарти, коли йдеться про стандарти?
Не менш важливим завданням Держсільгоспінспекції та її територіальних органів, зазначає Микола Поєдинок, є організація та здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною інших категорій земель. Досвід здійснення державного контролю за використанням і охороною земель засвідчує, що порушення, які вчиняються на інших категоріях земель (землях природно-заповідного фонду, історико-культурного, рекреаційного, оздоровчого та іншого природоохоронного призначення), завдають державі не менших збитків, ніж порушення, вчинені на землях сільськогосподарського призначення. Тому нам потрібно забезпечити контроль за раціональним використанням землі як основного національного багатства держави.
У насінництві слід звернути увагу на те, що із зареєстрованих в Україні 1750 сортів овочевих культур згідно з Державним реєстром виробників насіння і садивного матеріалу в 2010 році велось насінництво лише по 291 сорту, що становить 17 відсотків. Це свідчить про велику питому вагу в обігу невизнаного насіння, що говорить про необхідність кардинальної зміни системи виробництва насіння та садивного матеріалу. Крім того, ефективне ведення насінництва неможливе без систематичного контролю за сортовими та посівними якостями насіння, що включає польову апробацію, ґрунтовий контроль та лабораторний аналіз насіння та садивного матеріалу. Також, враховуючи вимоги сьогодення, слід не забувати й про питання адаптації державного насіннєвого контролю загалом до європейських та світових стандартів. Тому в цій галузі нами передбачено запровадження низки стратегічних завдань. Зокрема, щодо розвитку матеріально-технічної бази, впровадження сортової сертифікації за схемами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), розроблення нормативно-технічної документації з насінництва, визначення посівних та сортових якостей насіння та садивного матеріалу, здійснення державного контролю за діяльністю суб’єктів у сфері насінництва. Нам потрібно дати поштовх для розвитку вітчизняної селекції.
Велика частина продукції виноробства — імпорт
Окремим питанням є контроль за якістю, безпекою, сертифікацією плодоовочевої продукції, а також продуктів її переробки, зберігання та реалізації. В цих питаннях потрібно організувати ефективну систему захисту від неякісної вітчизняної та імпортної продукції, систематизувати і упорядкувати чинні в Україні стандарти, технічні умови та інші нормативні документи, пов’язані з якістю та безпекою плодоовочевої продукції. Ми вже запровадили систему із щоденного проведення перевірок нашими інспекторами діючих мереж супермаркетів на відповідність наявної в них плодоовочевої продукції нормативно-технологічним вимогам. Крім того, разом із Санітарно-епідеміологічною службою ми плануємо розробити заходи, які допоможуть вирішити основні проблемні питання в цьому напрямі.
Що ж стосується виноградарства та виноробства, то ця галузь в Україні завжди була однією із найважливіших в агропромисловому комплексі, але, на жаль, не завжди дооцінювалися її високоприбутковість та необхідність. Протягом двох з половиною десятиліть періоди розквіту чергувалися зі спадами чи ледь не повною її загибеллю.
Кінцевою продукцією галузі є свіжий виноград, виноградні вина, сік, коньяки, які виготовляють з технічних сортів винограду. З відходів переробки одержують різні кислоти, дубильні речовини, спирт.
Займаючи незначну частину в площі сільськогосподарських угідь, від 0,9 відсотка в Миколаївській і Херсонській областях, до 4,4 відсотка — в АР Крим, ця галузь істотно впливає на рівень соціально-економічного розвитку регіонів.
Сучасний стан виноградарства та виноробства не найкращий. Загальні площі насаджень виноградників скорочуються, зменшується їхня врожайність. До слова, загальна площа виноградників в Україні з 1990 року до 2008-го скоротилася на 50,5 відсотка, або 72,4 тис. га і становила 70,9 тис. га. Крім того, ця тенденція спаду продовжується. У 2010 році площа під виноградниками в Україні становила 67,6 тис. га, що на 4,8 відсотка, або 3,4 тис. га менше, ніж у попередньому році. Аналогічно скорочується виробництво винограду з 835,7 тис. тонн в 1990 році за Союзу до 407,9 тис. тонн торік.
Сьогоднішній стан виноградарства не сприяє розвитку вітчизняного виноробства, а це свідчить про те, що велика частина продукції цієї галузі на прилавках наших магазинів імпортована.
Крім того, враховуючи глобалізацію ринку вина та вступ України до СОТ, конкуренція загострюється, що потребує перебудови галузі так, щоб її продукція відповідала високим вимогам ринку.
Враховуючи те, що до цього часу в нашій державі не було органу, який здійснював би державний контроль за дотриманням правил виробництва виноробної продукції, на часі ці питання є дуже важливими. Їх актуальність зумовлена потребою невідкладного вжиття заходів для забезпечення розвитку ведення виноградників та виробництва винограду, вина, інших продуктів виноробства.
Скуштував картоплі — отримав дозу радіації
Внаслідок Чорнобильської катастрофи, наголошує Микола Поєдинок, в Україні залишаються забрудненими 5,35 млн. га території. В зонах радіоактивного забруднення розташовано 2293 населені пункти, де проживає понад 2,2 млн. людей. Майже в 200 населених пунктах є непоодинокі випадки, коли вміст радіонуклідів у сільськогосподарській продукції, передусім в молоці, значно перевищує державні гігієнічні нормативи. Тому сучасний етап мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи полягає в тому, що саме організація безпечного ведення сільськогосподарського виробництва визначає ступінь радіаційної безпеки. До речі, до 95 відсотків загальної дози опромінення населення формується за рахунок вживання сільськогосподарської продукції, яка виробляється на забруднених землях. Соціально-економічні наслідки катастрофи виявилися особливо тяжкими для населення забрудненого Полісся, де сільськогосподарське виробництво є основним сектором економіки і основною сферою зайнятості населення. Природні процеси автореабілітації забруднених сільськогосподарських угідь себе вичерпали.
Тож, на моє переконання, подальше поліпшення радіологічної ситуації можливе лише за умови цілеспрямованого впровадження комплексу сільськогосподарських заходів, які будуть спрямовані на виробництво гарантовано радіологічно-безпечної сільськогосподарської продукції.
Квіти: виробникам — користь, іншим — насолода
У квітково-декоративному насінництві та розсадництві ми передбачаємо розробку дієвої системи, яка врахує зміни ринку та головні проблеми вітчизняних виробників. Оскільки негативними наслідками відсутності системи є розрізненість виробників, неможливість оцінки бази виробництва та, як наслідок, відсутність прогнозування можливого розвитку галузі. За таких умов виробники перебувають у найнезручнішому становищі. Тому доцільність впровадження системи контролю насінництва та розсадництва, як системи взаємовідносин визначених учасників, обумовлена підтримкою та захистом інтересів вітчизняних виробників декоративного насіння і садивного матеріалу разом з реалізацією державної політики у сфері насінництва і розсадництва декоративних рослин.
На часі запровадження державного стимулювання вітчизняних виробників насіння квітів і газонних трав та декоративного садивного матеріалу, запровадження моніторингу виробництва та використання садивного матеріалу, стандартизації і сертифікації вітчизняної продукції на державному та інших рівнях.
Аналіз обсягів виробництва та ринку декоративного садивного матеріалу в Україні за останні 15-20 років практично неможливий внаслідок відсутності дієвого моніторингу і з боку держави, і виробника, покупця та громадських організацій.
Агровиробництво — всьому голова
Не менш важливим напрямом роботи Держсільгоспінспекції є охорона праці та пожежна безпека. Можу сказати, що сільськогосподарське виробництво завжди посідало чільне місце серед інших галузей господарства щодо умов та безпеки праці. Сезонність та польовий характер виконання робіт у рослинництві, безперервний цикл забезпечення виробництва продукції тваринництва, експлуатація недостатньо навченими працівниками енергонасичених засобів механізації — це аж ніяк не повний перелік обставин, що виокремлюють сільське господарство як галузь, у якій умови праці є важкими та небезпечними, що потребують ґрунтовного поліпшення цього стану.
Перехід сільськогосподарського виробництва на нові форми господарювання призвів до зниження ефективності працеохоронної роботи в сільському господарстві. Тож ситуація щодо охорони праці вимагає реалізації комплексних заходів, які захистять робітників від несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.
У компетенції Держсільгоспінспекції також — здійснення державного нагляду в частині експлуатації та технічного стану машин. У цьому напрямі ми вбачаємо зі свого боку забезпечення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері державного нагляду за технічним станом тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів. Тож в Україні першочерговим завданням має бути інтеграція системи державного нагляду за технічним станом машин з урахуванням досвіду передових країн Європейського Союзу, запобігання ризику виникнення нещасного випадку або аварії на виробництві.
Тож сфера повноважень Держсільгоспінспекції досить широка. Головна мета, яку ми ставимо перед собою, підсумовує Микола Поєдинок, — це встановити належний державний контроль, у результаті якого ринок України буде забезпечено якісною та безпечною продукцією сільського господарства.
Крім того, наостанок, з нагоди професійного свята — Дня працівників сільського господарства, Микола Сергійович звернувся до усіх працівників агропромислового комплексу та побажав успіхів у їхній нелегкій праці, натхнення та сил для втілення задуманого задля розвитку сільського господарства нашої держави.
