І трибуни заспівали Гімн...

Україна — Австрія. 2:1. Голи: Мілевський, 18, Янко, 71, Девич, 90+2.

Україна: Дикань, Федецький (Бутко, 46), Кучер, Ракицький, Селін, Тимощук, Ротань (Гармаш, 46), Ярмоленко (Гусєв, 64), Алієв (Девич, 74), Конопянка (Назаренко, 86), Мілевський (Шевченко, 56). Тренер — Олег Блохін.

Австрія: Альмер, Шімер, Прьодль, Погатець, Фукс, Гарнік (Кавлак, 60), Баумгартлінгер, Алаба, Іваншиц, Арнаутович, Янко. Тренер — Марсель Коллер.

Вилучено Кучера, 81 (друге попередження).

Рефері — Свен Оддвар Моєн (Норвегія)

Львів. «Арена Львів». 31 879 глядачів. Мінус 1 градус. Сніг.

От і відбувся перший матч на чудовому стадіоні у Львові. Це суто футбольна арена, з потужною енергетикою. І ми стали свідками початку історії, сподіватимемося, тривалої і щасливої як для львів’ян, так і для всієї України.

Але надокучливий сніг і настирна гра австрійців у дебюті поєдинку не дуже подобалися і нашим футболістам, і вболівальникам. Гості діяли щільно і в’язко. А така манера, як правило, вибиває з колії нашу команду.

Попервах дещо пасивним був Алієв, а попереду грав лише Мілевський. Одне слово, спочатку гостроти попереду не спостерігалося. Але так, на щастя, тривало недовго. Швидка і злагоджена атака примусила вибухнути переповнені трибуни. Почав Ярмоленко, продовжив Коноплянка, прострелив Алієв. А довершив справу Мілевський, забивши перший в історії «Арени Львів» гол. І сніг майже вщух.

Утім, легше нам не стало, бо суперники і не збиралися танцювати під дудку господарів. Навпаки — австрійці намагалися контратакувати ще гостріше, тримаючи в напрузі українську оборону і Диканя. До речі, він врятував команду від великих неприємностей на доданій до першого тайму хвилині.

І після перерви (51-а хвилина) Янко з кількох метрів «розстрілював» нашого воротаря, але той зіграв блискуче. У такому ключі події розгорталися доти, поки наші не дозволили суперникові провести результативну атаку. І цього разу Янко не схибив.

Здавалося, господарям варто було б зосередитися і спробувати налагодити атакуючі дії. Натомість стався прикрий інцидент з явним присмаком провокації. Біля нашого карного майданчика збили Ракицького. Той поліз у бійку, і в результаті ми залишилися вдесятьох: один з учасників подій Кучер заробив другу жовту картку і залишив поле.

Стадіон заспівав Гімн України. А наша команди кинулася в атаку. І якою великою радістю завершився цей поєдинок, коли Девич забив переможний гол! Щоправда, остання хвилина зустрічі пройшла під знаком активності гостей, вони билися з усіх сил, щоб врятувати матч. Але наші стояли, мов скеля...

Марсель Коллер мав вигляд людини не зовсім засмученої. Хоча його підопічні поступилися українцям. Він привітав Блохіна та його команду з перемогою і додав:

— Ми побачили гарну гру у виконанні збірної Австрії на старті зустрічі, але українська команда добре діяла на контратаках.

Звичайно, ми зіграли проти досить серйозного суперника. Українці мали успіх в нападі, а нам, на жаль, не вдалося підсилити гру. Насправді я позитивно ставлюся до сьогоднішньої зустрічі — у нас попереду тривалий шлях, і є над чим працювати. Ми побачили, що наші футболісти вміють грати, і є всі можливості для подальшого розвитку.

Збірна Австрії бореться до фінального свистка. Хоча сьогодні нам дещо не вдавалося. Скажімо, мали достатньо гострих моментів, але не реалізували їх. Маємо награвати склад, і надалі наші гравці неодмінно знайдуть взаєморозуміння на полі.

Скажу також, що атмосфера на «Арені Львів» була особливою, прийшло багато людей, котрі поводилися дуже галасливо. Вважаю, що вболівальники дуже допомогли збірній України. Таку підтримку можна порівняти з фанатами швейцарського «Базеля», але австрійські уболівальники не такі голосні, як ваші...

— Я казав після київського матчу, що нас очікує важкий поєдинок у Львові, — нагадав Олег Блохін. — Наш суперник був свіжіший, бо мав багато часу для відпочинку. На початку зустрічі у нас виникали проблеми на правому фланзі оборони. І вся гострота атак збірної Австрії була через те, що вона має високого нападника Янко, котрий провів п’ять ударів з центральної зони. У другому таймі ми зробили деякі перестановки і гра вирівнялася. Забий ми другий м’яч, звичайно, було б легше. Але коли ми вели  1:0, шанс у збірної Австрії таки з’явився, і гості зрівняли рахунок.

Я розумію якоюсь мірою гравців, яких нишком б’ють ззаду. Але Кучера я не виправдовую, бо догравати матч удесятьох недозволенно. Останні п’ять хвилин для мене були схожі на повість «Як гартувалася сталь».

Хоча за той час, який мої підопічні провели вдесятьох, вони показали бойовий дух, і я їм вдячний за виявлений характер. А якби забили ще й третій гол в контратаці, було б взагалі добре. Я подякував команді за гру, за те, що є колектив, який бореться до останнього. Вдало завершено короткий, але щільний цикл.

Усі кажуть, що ми повинні грати першим номером. Але хто мені скаже, що таке «перший номер»? Ми виходимо на кожен поєдинок, аналізуючи наші можливості і силу суперника. Тим і відрізняється наша команда, що вона бореться. Я хочу подякувати за колосальну підтримку львівським уболівальникам, і погано, що ми тут не гратимемо матчі Євро-2012. Після вилучення Кучера стадіон погнав нашу команду вперед, що й вплинуло на кінцевий результат. Це було щось з чимось...