Найприкрішою сторінкою в новітній історії Одеси є знищення санаторіїв, завдяки яким місто мало почесний додаток «місто-курорт». Місто стоїть і, дай Боже, стоятиме ще багато тисячоліть, а от курортів уже не залишилося на тутешній землі. За роки незалежності зникли, розчинилися в бездонних кишенях вітчизняних і закордонних багатіїв санаторії «Мукачівський», «Маяк», «Мирний», «Аркадія», «Примор’я», «Дружба», «Здоров’я», імені Чувиріна, дитячий протитуберкульозний санаторій імені Іванова, «Україна», «Росія», «Затока», «Червоні Зорі». Ще працюють, але над ними вже завис дамоклів меч знищення, санаторії імені Горького, Лермонтова, Валерія Чкалова, «Біла квітка», «Зелена гірка», «Люстдорф».

Скільки мотузочку не витися...

Трагедія знищених оздоровниць полягає в тому, що вони розташовуються в курортно-рекреаційній зоні, за декілька сотень метрів від берега Чорного моря. «Ці землі безцінні, але сьогодні їх ще можна купити» — така характеристика санаторіїв, що знищуються і яку дають експерти в оголошеннях про продаж земельних ділянок.

На «окупацію» і знищення оздоровниць влада вже давно махнула рукою, більше того, в окремих випадках вона потурає рейдерам у їхніх спробах захопити земельку біля самого Чорного моря. І тільки прокуратура сьогодні, по суті, одна б’ється за порятунок санаторіїв.

Завдяки її активній, а часом жорсткій позиції поставлено днями крапку в багаторічній боротьбі за клінічний санаторій імені М. Пирогова — його повернуто у власність держави.

Кілька років тому за борги трохи більш як у 300 тисяч гривень одне з підприємств отримало право на майно цього санаторію. Йдеться про 34 тисячі квадратних метрів нерухомості: будинок, господарські будівлі, тверде покриття. Фактично вартість цього майна, тому що санаторій має запаси безцінних лікувальних, визнаних еталонами грязей, у десятки, а може, і в сотні разів вище суми боргу в 300 тисяч гривень. По суті, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» розпорядилося цим майном незаконно. Власником є держава Україна в особі регіонального відділення Фонду держмайна. Прокуратура звернулася з позовною заявою до суду про повернення санаторію в державне лоно. 

Господарський суд позовну заяву прокуратури задовольнив, і санаторій імені Пирогова знову набув втраченого, по суті, вкраденого статусу державного підприємства.

Здавалося б, справедливість восторжествувала. Але цього не можна сказати про порятунок інших санаторіїв.

Санаторію «Здоров’я», що розташовувався на вулиці Баштанній, уже не відродитися ніколи. На землях оздоровниці сьогодні виросли шикарні особняки. Перелік їхніх власників просто вражає — це відповідальні працівники обласної та міської міліції, прокуратури, СБУ, судів, митниці. 10 років тому, коли знищувався санаторій, ці працівники просто закривали очі на свавілля, що панувало в місті, із знищення санаторіїв. Мабуть, на подяку за «мовчання», «потрібні рішення» правоохоронні органи й отримали земельні ділянки у престижному районі Одеси.

Сьогодні прокуратура Одеської області вживає, скажемо так, абсолютно законні й рішучі заходи з порятунку санаторного фонду, який залишився.

Схема зі знищення оздоровниць, яку придумали 20 років тому й продовжують використовувати рейдери сьогодні, проста, можна сказати, примітивна. Основним власником і розпорядником майна санаторіїв є ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». А санаторії мали статус дочірніх підприємств цього закритого акціонерного товариства. Дочірні підприємства реорганізуються в ЗАТ. З якою метою? Для поліпшення роботи? Для ефективного використання майна? Ні, звичайно. 

У рейдерів завжди мета проста: вкрасти дешевше, продати дорожче. 

Реорганізація пояснювалася тим, що очікуваний інвестор з підозрою ставиться до форми управління під назвою «дочірнє підприємство». У 2007 році мала місце спроба рейдерського захоплення ЗАТ «Валентина», коли шляхом проведення додаткової емісії частка власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» впала із 75 відсотків акцій до 24, а частка двох інших власників зросла відповідно з 24 до 75 відсотків.

Ці схеми доповнюються й іншим різновидом афери. Спочатку «Укрпрофоздоровниця» продає рейдерам об’єкти на території санаторіїв — підсобні приміщення, котельні, господарські корпуси. А потім їхній власник просить міську раду продати йому землю, на якій ці об’єкти нерухомості перебувають. Сесія міської ради дає «добро» на продаж без проведення аукціону і конкурсу й безцінна земля йде у власність рейдеру. Свого часу, дев’ять років тому, після такого рішення сесії міськради 9 гектарів землі санаторію «Дружба» було продано за мільйон доларів за ринкової їхньої вартості на той момент 80 мільйонів американських грошей. Сьогодні ціна, звісно, набагато вища.

Гірка доля санаторію імені Горького

Виповнилося шість років з початку боротьби прокуратури Київського району міста Одеси, міської та обласної прокуратур за повернення територіальній громаді земель санаторію імені Горького. У 2005 році рейдери відтяли від його землі 3,31 гектара. У 2006-му їм удалося захопити ще шматок землі. Головного лікаря санаторію Євгена Косоверова, котрий намагався протидіяти земельним рейдерам, було жорстоко побито невідомими біля його будинку.

Планомірне знищення санаторію почалася з того, що «Укрпрофоздоровниця» продала якомусь товариству з обмеженою відповідальністю будинки та об’єкти санаторію (нібито через непотрібність: їдальню, резервуар для води, електропідстанцію, водогінні мережі й систему централізованого теплопостачання, десять житлових одноповерхових будинків, асфальтове покриття) усього за 980 тисяч гривень. А потім «Укрпрофоздоровниця» дала згоду на вилучення в санаторію 3,56 гектара землі на користь цієї приватної фірми. Остання, щоб отримати ці гектари у приватну власність безкоштовно, оформила викуплені будівлі на 35 фізичних осіб. Ці 35 громадян як нові власники будівель звернулися до Одеської міськради із заявою про приватизацію земельних ділянок, на яких розташовувалися їхні об’єкти. Ну а сесія міської ради прийняла відповідне, звісно, позитивне, рішення, і кожен із тих, хто звернувся, став власником ділянок від 7 до 10 соток.

Однак депутати виявили «ініціативу»: крім того, що безкоштовно виділили 3,5 гектара санаторної землі, ще й дали згоду на зміну цільового призначення ділянок, дозволивши їх використовувати для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Але одеські земельні махінатори пішли далі. Після одержання державних актів про право власності на землю більшість із них одразу продали свої ділянки іншим особам. Зрештою, будівлі перебувають в одних руках, а земельні ділянки — в інші.

Але й це ще не фінальна частина комбінації з обману держави. Десять нових власників замовили в одеській філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомітеті України із земельних ділянок» план розміщення земельних ділянок, які перебувають в їхньому користуванні, тому що вони є власниками будівель. Прокуратура під час розслідування з’ясувала, що посадові особи філії були поінформовані, що для обслуговування цих будівель земля вже виділялася, а потім її було продано, проте вони виготовили необхідну документацію. З’ясувалося, що в користуванні в кожного із цих десяти громадян перебуває по 10 соток землі. Тобто вони стали власниками цілого гектара санаторної території, котра на місцевості не збігається із проданими будівлями.

План розміщення цих земельних ділянок був засвідчений начальством, а Малиновський районний суд своїм рішенням закріпив за кожним із 10 громадян право власності на ділянку в 10 соток. 

Отже, серед білого дня, нахабно в держави було вкрадено гектар курортної землі. 

За цим фактом прокуратура Одеської області порушила кримінальну справу стосовно службових осіб Одеської філії ДП «Центр державного кадастру при держкомітеті України із земельних ресурсів»

Нові господарі землі продовжують зводити на території санаторію імені Горького житлові будинки. Міське управління архітектури та містобудування відправило в Київський районний суд позовні заяви про знесення споруджуваних на території санаторію котеджів як об’єктів самовільного будівництва.

Прокуратура Одеської області звернулася з 10 позовними заявами до господарського суду про визнання права власності на земельні ділянки. Прокуратура внесла протест на рішення сесії з цього питання.

Тільки протест прокурора задоволено не буде, тому що і власник товариства з обмеженою відповідальністю, і деякі власники земельних ділянок є депутатами міської ради, які повинні розглядати цей протест прокурора. І до ворожки не треба ходити, щоб бути впевненим у тому, що протест прокурора не буде задоволено.

Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.

КОМЕНТАР

Ігор ПРОЦЕНКО, прокурор Одеської області:

— Наприкінці 2010 року прокуратурою області було отримано рішення Верховного Суду України про те, що все майно санаторно-курортних комплексів, передане свого часу у відання профспілок, практично належить державі в особі Фонду державного майна України. Тому всі договори господарські, а також договори про відчуження цього майна, навіть погоджені з центральним апаратом профспілок, є незаконними.

На даний час за дорученням Кабінету Міністрів України створено комісію, котра має провести інвентаризацію того майна, що перебуває тепер на балансі, у віданні профспілок. Після того, як буде отримано всі документи щодо погоджень на укладення господарських договорів, погоджень на відчуження цього майна, приймуть рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства. І тоді буде вирішуватися доля тих службових осіб профспілок, які ці узгодження надавали. Прокуратура Одеської області в різних судах оспорює рішення різних інстанцій стосовно долі п’яти санаторіїв. Ведуться перевірки щодо дотримання вимог законодавства стосовно інших санаторіїв. Нині у Вищому господарському суді прокуратура області відстоює інтереси держави стосовно санаторію «Затока».

Санаторій «Куяльник».

Санаторій «Лермонтовський».