Нещодавно міський голова Полтави Олександр Мамай порадував своїх земляків. Мовляв, до Дня міста у нього є чудовий подарунок полтавцям: напередодні суд ухвалив рішення про повернення у комунальну власність приміщення колишнього Кадетського корпусу. Будинок, який є пам’яткою архітектури, вже давно став у місті притчею во язицех, оскільки вже добрий десяток років муляє очі і владі, і самим полтавцям своїм непривабливим зовнішнім виглядом. І якби ж десь на задвірках, а то у самісінькому центрі Полтави!

...Доля цього приміщення сама про собі цікава і повчальна. На початку ХІХ століття Полтава одержала статус губернського міста. А невдовзі окрасою його центральної частини став архітектурний ансамбль Круглої площі — низка адміністративних будівель, замкнути які мала... гімназія. Але якщо «адмінбудинки» будувалися «казенним коштом», то на освітній заклад Санкт-Петербург — тодішня столиця — субвенцій, як сказали б нині, не виділив: будуйте за власні гроші... Однак, як тепер, так і тоді, грошей на освіту в місцевому бюджеті зазвичай не вистачало, тож в ансамблі Круглої площі тривалий час була «дірка». І яке цабе не приїде, так місцевому начальству і червоній:

— А це що таке? Що за пустка у центрі міста, що за бур’яни?..

— Та воно ж той... Гімназію мали збудувати...

— А чого ж не будуєте?

— Та з грішми ж той...

— А, може, то не грошей, а клепки нема?

Ну, певне, вже так дістали тоді і міську владу, і губернське начальство, що ті зважилися зрештою на рішучий крок. Ні, гімназію так і не побудували — у кращих технологічних традиціях князя Потьомкіна-Таврічеського побудували ... дерев’яний макет гімназії! «Для предания местности приятности взора...» — як було записано в офіційних документах. Ця дивна споруда, яку полтавці називали «будиночок з декораціями», простояла у центрі міста, аж доки «ми, Александр второй...» не ухвалив рішення про створення у Полтаві Петровського кадетського корпусу, а, відповідно, й фінансування самої будівлі.

І ось фактично через двісті років ситуація повторилася... Після того, як у 1992 році було розформоване Полтавське вище зенітно-ракетне училище ім. генерала Ватутіна (дискусії з приводу доцільності цього кроку в Полтаві тривають і досі) з’являлося чимало проектів і «прожектів», як краще використати покинуті приміщення. Частину з них «розібрали» для своїх потреб УМВС, УСБУ, місцевий техуніверситет... А от головний корпус, про який, власне, й мова — так ніхто і не зміг «переварити». Тривалий час приміщення стояло пусткою, ставши притулком для різних сумнівних елементів, які кілька разів нам спричиняли тут пожежі, а сім років тому згоріла навіть баня будівлі — її унікальна архітектурна окраса.

А на початку 2005-го приміщення продали. Причому зроблено це було «цілком таємно», про що навіть депутати дізналися уже пізніше, коли завершилася нарешті 15-річна «епопея» управління містом Анатолія Кукоби. Але не закінчилися біди колишнього Кадетського корпусу: приміщення кілька разів перепродували (хтось із власників навіть помер), і ситуація до такої міри заплуталася, що, здавалося, кінця і краю цим потугам не буде. Власне, відтоді й тривали різні суди, а керівники міста, починаючи від Андрія Матковського і закінчуючи нинішнім міським головою Олександром Мамаєм, час від часу заявляли, що «питання уже вирішено», залишається лише «ось-ось...».

Ну, тепер ніби й справді вирішено, хоча відбувся суд лише першої інстанції. Але, як то кажуть, будемо сподіватися. Принаймні міський голова уже навіть «озвучив» деякі варіанти майбутнього історичної пам’ятки — від торгового центру до «штаб-квартири» місцевого футбольного клубу. Хай там як, а полтавці сподіваються, що «дірка» в ансамблі Круглої площі знову зникне... Утім, подібних приміщень у Полтаві чимало. «Будинком Бетмена» тут досі називають оригінальну архітектурну споруду на Першотравневому проспекті, яку свого часу влада нарекла «майбутньою архітектурною окрасою» міста. Ще наприкінці 90-х підприємство «Полтаванафтогазвидобування» почало зводити тут такий собі бізнес-центр. Та, як то кажуть, доки суд та діло, підприємство втратило свою фінансову самостійність, а в столиці втратили інтерес до самого проекту. Не знайшлося до нього інтересу і в самій Полтаві. Точніше, приміщення тут мало кому виявилося по зубах — і фінансово, і технологічно... Адже «коробка» вражаючих розмірів уже стояла, і перепрофілювати архітекторський задум було непросто. Так споруда ця й тішила метких на слово полтавців, у яких назва «будинок Бетмена» була чи не найпристойнішою. Слава Богу, пару років тому приміщення зголосилася придбати Харківська юридична академія ім. Ярослава Мудрого, філіал якої знаходиться у Полтаві за кілька сотень метрів від «будинку Бетмена», з якого нові господарі заходилися робити гуртожиток.

Справжнім осередком культури в мікрорайоні «Алмазний» був колись кінотеатр «Алмаз». На той час — один із найсучасніших у місті, він мав доволі цікаву архітектурну зовнішність, а головне — вдале розташування. Кінотеатр немов виринав зі скверу, а площу перед ним увінчував один із небагатьох у місті фонтанів. Тож жоден довідник, жоден буклет чи набір листівок про місто ніколи не виходив без фотознімка «Алмазу». А сама територія довкола була улюбленим місцем відпочинку жителів мікрорайону.

— Шкода, що таке привабливе місце ніяк не використовується. Там можна було організувати центр для відпочинку з басейном, тренажерними залами, дитячими секціями... Та все, що завгодно. І такий соціальний об’єкт міг би обслуговувати десятки тисяч чоловік, які мешкають у тому мікрорайоні, — каже депутат міськради, голова постійної комісії з питань розвитку підприємницької діяльності та інвестицій Володимир Івченко. — Я знаю, що власник будівлі купив її на піку ціни, а потім був обвал, і тепер він не хоче (та й не може) продати її за безцінь. Є якась межа рентабельності. Поки що ситуація безвихідна...

У такій само безвихідній ситуації — і приміщення колишнього фарфорового заводу. Звісно, фарфору тут уже давно не виготовляють (а жаль!), але й саме приміщення, та вся територія заводу, схоже, перетворилися у «питання ціни на землю».

Та найбільшим «архітектурним привидом» міста по праву вважається головний корпус колишнього заводу «Знамено». Тим паче, що ця дванадцятиповерхова «коробка» стоїть поруч з трасою Київ—Харків, тож навіть гості міста обов’язково звертають на неї увагу.

Завод «Знамено» у радянські часи — один із найпрестижніших у роботодавців міста. Він працював на «оборонку», тут випускали унікальне електронне обладнання для систем ПВО, аналогів якому, кажуть, нема й досі... Що й казати, завод був «режимним об’єктом» і єдиним у місті підприємством, де виробничі приміщення — з першого по дванадцятий поверхи — були обладнані спеціальними шторами. Аби якась «вражина» не «видивилася», бува, якусь технологічну таємницю... Зате тепер приміщення не має уже ні штор, ні навіть вікон і дверей... Свого часу усе, на що спромігся новий власник будівлі, це «вирізати» і вивезти весь метал — ну, так, аби лишень саме приміщення не розвалилося!

Поки що встояло... До речі, на тлі цієї розрухи дуже кумедний вигляд мають торговельний центр, який розташувався в одному з колишніх приміщень того ж заводу «Знамено», і, звичайно, «Макдональдс». Як «торжество перемоги у холодній війні». Мовляв, на ПВО нам начхати, зате тепер у нас є гамбургери і хот-доги!

Ну, і вже абсолютно анекдотичний випадок із новітньої полтавської історії. Свого часу тут узялися споруджувати нове приміщення туберкульозного диспансеру. Споруджували-споруджували і «доспоруджувалися» до того, що питання стало руба: чи й далі фінансувати «безнадійне» будівництво, яке внаслідок такого тривалого «технологічного процесу» потребувало дедалі нових і нових затрат, чи плюнути і...? Вирішили, що дешевше «плюнути»: за рішенням сесії облради «довгобуд» ... розвалили і почали будувати нове приміщення. Оце по-нашому! Правда, коли добудують остаточно, поки що невідомо. Принаймні торговий центр «МЕТРО», який почали будувати неподалік значно пізніше тубдиспансеру, уже п’ять років, як успішно функціонує.

Отож, якби супергерой Бетмен надумав раптом отаборитися у Полтаві, то у місті і справді ще є чимало будівель, які могли б слугувати для нього базами. От тільки, де взяти такого супергероя, який би, зрештою, подолав тупість і продажність місцевих чиновників, а заодно додав би розуму і підприємцям, які звикли мати лише «все і зараз»?

Фото автора.

Приміщення колишнього Кадетського корпусу уже багато років обнесене парканом.

«Будинок Бетмена».