У сільських радах з коштами було завжди скрутно. Куценького бюджету часто не вистачало на найнеобхідніше. Але раніше, коли існували колгоспи та радгоспи, фінансова проблема не дуже допікала, бо саме господарства зазвичай брали на себе утримання місцевих соціально-побутових та культурних об’єктів, ремонтували тверде покриття вулиць, дбали про водопостачання тощо. А тепер, коли великих сільгосппідприємств значно поменшало і до того ж вони стали приватними, чимало населених пунктів, особливо маленьких, залишилися бездоглядними. Там позакривали клуби та дитсадки, «забули» про ремонт доріг, навчилися обходитися без бібліотеки та медпункту...
На щастя, з кожним роком зростає кількість сільських рад, що зуміли стати справжніми господарями своїх територій, навели на них лад і забезпечили мешканців хай не райськими, але більш-менш нормальними побутовими умовами. На Запоріжжі таких сільрад — кілька десятків. Тут сільські голови та місцеві депутати зуміли згуртувати навколо себе громаду і тепер разом вирішують усі нагальні питання. Результати такої співпраці добре видно на прикладі Залізничної селищної ради Гуляйпільського району, про яку й піде мова.
Коштів — стільки само, можливостей — більше
Річний бюджет селищної ради — близько мільйона гривень. Основні статті наповнення — плата суб’єктів господарювання за користування землею та певні відрахування із зарплат зайнятих на виробництві. Підприємств та організацій у Залізничному — 27. Серед них — елеватор, нафтобаза, дочірнє підприємство ВАТ «Мотор Січ», а також асфальтобетонний завод, який, до речі, тривалий час не працював, та завдяки зусиллям районної влади чотири роки тому знову почав видавати продукцію.
— Мільйон, звісно, це небагато, — каже селищний голова Ігор Чуб. — Тим паче що донедавна близько восьмиста тисяч гривень «з’їдали» дитячий садок, Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа... Тепер наші фінансові можливості розширилися, адже колективи цих закладів, згідно з новим законодавством, перейшли «під крило» районного бюджету. З нього також покриваються витрати на безкоштовне харчування школярів молодших класів, а раніше кошти на це виділяла селищна рада. Вивільнені суми вкладаємо в реалізацію програм розвитку соціальної сфери Залізничного, затверджених депутатами на сесіях.
Депутатів — 14, кожен закріплений за якоюсь вулицею, стежить там за порядком. Керівники декількох місцевих підприємств — члени виконкому. Часто це допомагає оперативно вирішувати питання, що виникають. Звичайно, не обходиться селищна рада й без допомоги спонсорів. Наприклад, саме завдяки їм на місцевому цвинтарі з’явилася нова огорожа...
Та все ж економити доводиться кожну копійку. Показовий факт: простору актову залу селищної ради ремонтували самотужки, Ігор Чуб власноруч монтував пластикову стелю.
До речі, на посаду селищного голови його, 
з-поміж ще трьох претендентів, обрали вдруге. Раніше Ігор Чуб працював майстром на мехзаводі.
І з водою, і з газом
Проблема з водопостачанням Залізничного гостро постала в 2006 році, коли Придніпровська залізниця, з пристанційної мережі якої місцеві мешканці брали воду, оголосила її нерентабельною і ліквідувала. Тоді громада об’єдналася в кілька ко-оперативів, які провели водогін, а комунальне підприємство «Джерело», створене селищною радою, зайнялося забезпеченням підприємств та людей питною водою. Нині понад 90 відсотків селян мають у своїх дворах колонки. А селищна рада робить усе для того, щоб «Джерело» вийшло на рівень самоокупності. У планах на недалеке майбутнє — придбання спецтехніки, щоб з’явилася можливість надавати населенню послуги з вивезення сміття. Спільними зусиллями в Залізничному розв’язали також ще одне вкрай важливе для населення питання — забезпечення «блакитним паливом».
— Торік ми зібрали людей, щоб порадитись, як нам газифікувати Залізничне, — розповідає Ігор Чуб. — Коштів місцевого бюджету на цю справу, звісно, аж ніяк не вистачило б . Незабаром було створено два кооперативи, і люди взялися за роботу. Перед цим за ініціативи Гуляйпільської райдержадміністрації та за сприяння народного депутата Олександра Пеклушенка провели переговори з представниками «Запоріжоблгазу», який взявся підвести «блакитне паливо» до селища, проклавши трикілометровий газогін. Нині об’єкти газопостачання встановлено, випробувано й уже діють.
ФАП здобув «прописку»
Залізничненський фельдшерсько-акушерський пункт раніше ніколи не мав постійної «прописки». Він тулився в приміщеннях, які належали то елеватору, то механічному заводу. І останнім часом орендна плата за позичені квадратні метри стала справжнім тягарем для місцевого бюджету. Виконком вирішив звернутися до райвідділу культури з проханням «переселити» залізничненську бібліотеку до селищної ради, а приміщення, що звільнилося, віддати під ФАП. Так і вчинили.
— Найперше, що ми зробили, — пояснює Ігор Чуб, — підвели до нашої медичної установи воду. Тепер плануємо капітально відремонтувати споруду, облаштувати її так, щоб вона відповідала всім санітарно-гігієнічним вимогам, була затишною та гарною. Але займемося цим уже наступного року. Бібліотека ж нині розміщується на другому поверсі адмінбудинку селищної ради, в досить просторому приміщенні — є де й книжки зберігати, й людям посидіти та почитати.
«Караоке на вокзалі»
Залізничненський Будинок культури до 2006 року був фактично бездоглядним. Усе змінилося, коли селищним головою став Ігор Чуб. Тепер тут діють самодіяльні колективи, придбано нову музичну апаратуру, постійно проводяться культурно-масові заходи для людей різної вікової категорії, вечори відпочинку для молоді і навіть конкурс караоке. Тільки він у Залізничному має свій особливий формат — це «караоке на вокзалі».
За правопорядок — усім миром
Дільничний у Залізничному є. Але сфера його діяльності — не тільки цей населений пункт, а ще чотири. Міліціонерові ледве вистачає часу на серйозні справи, а до таких «дрібниць», як сімейна сварка чи суперечка сусідів за межу, у нього часто просто не доходять руки. У селищі це добре розуміють, отож і створили громадське об’єднання, яке стоїть на сторожі правопорядку. Працює воно за статутом, затвердженим селищною радою та начальником райвідділу внутрішніх справ, і графіком патрулювання. Члени об’єднання відвідують місця масового відпочинку мешканців селища, стежать, щоб ніхто не псував громадське добро, не нівечив зелені насадження, не тинявся п’яний вулицями, не зсипав сміття в лісопосадках.
— Завдяки добровільним захисникам правопорядку в Залізничному стало спокійніше, — стверджує Ігор Чуб. — Поменшало випадків порушень громадського спокою, розпиття спиртних напоїв там, де цього не можна робити.
Перед проблемами не пасують
Питань, які ще доведеться вирішувати селищній раді, — ціла низка. Але перед ними тут не пасують, бо впевнені: спільними зусиллями громади та місцевої влади вдасться все владнати.
— Нам треба впорядкувати стадіон, створити селищну футбольну команду, побудувати дитячий майданчик, відремонтувати дах Будинку культури, водонапірну вежу, — ділиться планами Ігор Чуб. — Усе це нам під силу. Єдине, над чим доведеться добре подумати, — це облаштування цивілізованого сміттєзвалища. Річ у тім, що тільки проектна документація на нього сягає мало не півмільйона гривень! А ще ж потрібна техніка, яка б працювала на звалищі. Без сторонньої допомоги нам, звісно, не обійтися.
Сьогодні селищна рада разом з громадою активно працює над втіленням у життя низки соціальних програм, розроблених і затверджених депутатами. Частину з них уже вдалося реалізувати. Приміром, програму «Світло», завдяки якій вулиці Залізничного в нічний час освітлені. А ще в селищі нещодавно відремонтували меморіал Слави, яким тут пишаються...
Запорізька область.
Селищний бібліотекар Любов Демченко (крайня праворуч) має що запропонувати читачам. 
 
Селищному голові Залізничного Ігорю Чубу (праворуч) та інженеру-землевпоряднику Андрію Кийку часто доводиться радитися «на ходу».
Фото автора.