Хижацьке вирубування рукотворних лісів і лісопосадок на Херсонщині набуває що далі, то більш загрозливих масштабів. Тільки цьогоріч, за даними обласного управління лісового господарства, на «дармові» дрова населення степової Таврії пустило насаджень майже на півмільйона гривень.
Але це лише прямий збиток: через масове знищення дерев, які захищали поля від суховіїв, аграрії лівобережжя Дніпра можуть залишитися без урожаїв. А оскільки держава ефективно захистити «зелені легені» від браконьєрської навали не спроможна (на кожного лісника в місцевих лісгоспах припадає аж сім тисяч гектарів насаджень), їм на допомогу добровільно стають найактивніші селяни.
Так, біля села Чорнянка на межі Каховського та Цюрупинського районів Херсонщини браконьєри заходилися систематично винищувати акацієві лісосмуги вздовж пшеничних полів та Північно-Кримського каналу, засмічуючи магістраль, що постачає питну воду до Криму. Дійшло вже до того, що на окремих ділянках тут залишилося більше пеньків, ніж живих дерев. А на угіддях, що межували з посадками, виявилося неможливо працювати тракторам, оскільки їх просто завалили «барикадами» зрубаних гілок! Тож одного дня фермеру з Чорнянки Борису Альошину просто урвався терпець: зрозумівши, що через браконьєрів, котрі несамовито проріджують ліси, він щороку втрачає значну частку врожаїв, Борис Борисович просто змушений був власним коштом найняти шістьох охоронців саме для вартування державних зелених насаджень.
— Свій хліб охорона їсть недарма: днями біля каналу затримали цілу зграю лісокрадів із бензопилками і трактором, котрі винищила акації майже на 12 тисяч гривень. Однак, треба зазначити: після того, як ми взяли лісосмуги під варту, браконьєрів не поменшало — просто вони змінили тактику, — каже Борис Альошин. — Раніше до лісу серед білого дня заїжджали цілими «командами» з тракторами та вантажівками, а тепер діють менш нахабно, натомість значно швидше: залітають до гаю на мотоциклі з причепом, поспіхом зрізують одну деревину, очищають стовбур від гілок, вантажать його на причіп, і чимшвидше тікають. Скоєння екологічного злочину займає від сили годину, тож якщо протягом цієї години охоронці не встигли перехопити лісокрада, потім його провину вже практично неможливо довести.
Приклад Бориса Альошина відтепер наслідують чимало фермерів у Голопристанському, Новотроїцькому, Чаплинському та інших південних районах краю, де лісосмуги є життєво важливим захистом від «чорних бур». Однак добровільні захисники лісу нарікають на те, що українська Феміда надто поблажлива до браконьєрів: найчастіше їх штрафують на кілька сотень гривень і відпускають додому. Багато хто з фермерів переконаний, що санкції за скоєння подібних правопорушень повинні бути набагато суворішими: аби, заплативши штраф уперше, вдруге вже не кортіло лізти до лісу із сокирою чи пилкою. Але правоохоронці щодо таких пропозицій усе ж налаштовані скептично: вони нагадують, що чимало лісокрадів не мають постійної роботи й живуть настільки бідно, що заплатити будь-який штраф не спроможні, та й цінностей, на які державна виконавча служба могла б накласти арешт для забезпечення таких виплат, просто не мають.