Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради з питань приватизації стежить за дотриманням приватизаційного законодавства та законністю реалізації Державної програми приватизації, аналізує виконання покупцями інвестиційних зобов’язань і допомагає громадянам захистити свої права на власність. Саме про це наша розмова з головою комісії, народним депутатом Євгеном МАРМАЗОВИМ.

— Євгене Васильовичу, нещодавно Президент Віктор Янукович сказав, що приватизаційні процеси в Україні має бути завершено до 2014 року. Разом з тим до парламенту досі не подано проекту Державної програми приватизації.

— Ми ще з 2002 року вимагаємо від багатьох урядів подання програми приватизації, причому це має бути не просто перелік об’єктів, котрі пропонуються до продажу, а щоб цей документ визначав стратегічну мету приватизації. На жаль, приватизація весь час розглядається як можливість залатати діри в бюджеті, тоді як за рахунок отриманих коштів мало б фінансуватися впровадження нових технологій. Зрозуміло, що за такого підходу ніхто й ніколи не скаже, на що було витрачено кошти, отримані від продажу за останні 20 років 168 тисяч державних підприємств. Тому ще раз наголошую: програма приватизації має чітко відповісти на запитання, що пропонується робити з рештками об’єктів держвласності. Іншими словами, ми маємо визначитися з тим, які об’єкти назавжди залишаться у власності держави, які перебуватимуть в оренді та куди буде спрямовано отримані від приватизації кошти.

Та хоч поки що уряд не подав проекту державної програми приватизації, ми отримуємо інформацію про той переділ об’єктів, які пропонується виставити на продаж. Зазначу, що з низкою пропозицій ми не згодні, оскільки йдеться про продаж високотехнологічних та рентабельних об’єктів. Це, зокрема, стосується підприємств авіаційної та космічної промисловості. Наприклад, до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, пропонується включити Харківське державне виробниче авіапідприємство, Київський авіаційний завод ім. Антонова, Державну акціонерну холдингову компанію «Артем». Також пропонується продати чи не всі лікеро-горілчані заводи та заводи шампанських вин — хіба що за винятком заводу, що належить Державному управлінню справами. Але ж це рентабельні підприємства, які приносять дохід державі. Або, продовжуючи тему виноробної галузі, чому «Магарач» пропонується виставити на продаж, а «Масандру» — ні? А відповідь у тому, що «Магарач» має набагато більші земельні ділянки, ніж «Масандра». Такі ось подвійні стандарти. Чи, приміром, ми вже декілька років боремося проти приватизації Київського науково-дослідного інституту електромеханічних приладів, котрий працює на оборону та до відання якого входять питання захисту від втручання в системи державного зв’язку. Тут хтось поклав око на сім гектарів київської землі, які належать цьому НДІ, от і намагаються виставити його на приватизацію, що рівнозначно знищенню цього унікального науково-виробничого досягнення. Дійшло вже до того, що на приватизацію пропонується виставити навіть об’єкти інспекції «Укррічфлоту», котра відповідає за безпеку на воді. Тож я завжди вважав, що приватизувати потрібно незавершені об’єкти та збиткові виробництва, щоб інвестор повернув їх до життя, проте в Україні насамперед почали продавати прибуткові підприємства. А скільки маємо прикладів, коли нові власники вижимають з об’єкта все, а потім просто кидають його чи продають на металобрухт, ліквідовуючи робочі місця.

— На розгляд комісії часто виносяться питання, пов’язані з виконанням новими власниками інвестиційних зобов’язань. Зокрема, коли йдеться про такий об’єкт, як «Криворіжсталь», то члени комісії вже двічі відвідували цей комбінат та проводили там виїзні засідання. А щойно комісія заслухала інформацію Фонду держмайна щодо зміни умов договору купівлі-продажу ВАТ «Криворіжсталь». З чим це пов’язано?

— У даному разі йдеться про те, що в 2009 році фінансова криза призвела до настання форс-мажорних обставин для покупця ВАТ «Криворіжсталь» —компанії «АрселорМіттал». Тоді Фонд держмайна підписав договір, яким відтерміновувалися строки виконання деяких інвестиційних зобов’язань. А оскільки зараз йдеться про нормалізацію виробництва, то в жовтні 2011 року Фонд держмайна підписав додатковий договір, яким узгоджувалися строки виконання деяких інвестиційних зобов’язань. Проте нашу комісію турбує те, що цим договором вкотре переноситься реалізація екологічних програм. Ось ми з вами та наші діти живемо у Києві, та уявімо, щоб вони жили у Кривому Розі — чи потрібні нам високі прибутки комбінату, якщо діти хворітимуть, причиною чого є екологічне забруднення? Звичайно, ні! Тому ми не заперечуємо, коли з об’єктивних причин переносяться строки реалізації деяких виробничих проектів, але наполягаємо на безумовному виконанні екологічних зобов’язань, бо тут йдеться про здоров’я мешканців Кривого Рогу. Тож, отримавши висновок санстанції та ознайомившись з позицією міської влади, комісія ще повернеться до вивчення цього питання, щоб вияснити, хто дозволив відтермінувати виконання екологічних зобов’язань. Водночас хочу зазначити, що приватизація «Криворіжсталі» — це чи не єдиний позитивний приклад.

— Очевидно, що саме «негативні приклади приватизації» й вимагають найбільших зусиль комісії? Тим паче, що тут часто йдеться про повернення у державну власність об’єктів, приватизованих з порушенням законодавства. Які об’єкти вдалося повернути державі саме завдяки зусиллям комісії?

— Якщо говорити про останні епізоди нашої боротьби за повернення об’єктів, приватизованих, скажімо так, не зовсім чесним шляхом, то варто згадати лікувально-оздоровчий корпус Одеського заводу «Оріон». Цей шістнадцятиповерховий лікувальний комплекс площею близько 14 тисяч квадратних метрів було захоплено місцевими депутатами, тож нам довелося добре позмагатися. Зараз ми нарешті повернули його державі, там проводиться ревізія та вирішується, що з цим об’єктом робити. А в нас з’явилася віра, що можемо чогось домогтися. Те саме стосується й буровугільного комплексу «Олександріявугілля», котрий свого часу було віддано в оренду двом неплатоспроможним фірмам. Внаслідок цього комплекс було фактично знищено. Однак нині його повернуто державі і тепер тільки від дій влади залежить, коли «Олександріявугілля» запрацює у нормальному режимі. Так само дещо раніше саме завдяки втручанню Спеціальної контрольної комісії державі було повернуто незаконно приватизований Луганський тепловозобудівний завод. Згодом його було знову продано, проте вже в рамках закону.

— Чи звертаються по допомогу до комісії громадяни та з яких питань?

— Це чи не найбільший пласт нашої роботи, адже до комісії надходять сотні скарг громадян, у котрих йдеться про приватизацію квартир, кімнат у гуртожитках, присадибних ділянок, отримання земельних наділів... Здебільшого люди скаржаться, що їм відмовляють у видачі документів на право власності. Кожна така скарга потребує значних зусиль та часу, бо працівники секретаріату комісії мають спочатку розібратися в проблемі, а вже потім звертатися із запитами до прокуратури чи Держкомзему. Приємно, коли нам вдається допомогти людям, адже на запити від комісії чиновники реагують дещо інакше, ніж на звернення громадян.

— Якраз підтвердженням того, що комісії вдається розв’язувати заплутані справи, є лист від мешканців міста Вишгород, Київської області, у якому вони пишуть, що саме завдяки втручанню Спеціальної контрольної комісії вдалося одержати державні акти на право власності на свої присадибні ділянки.

— Саме такі оцінки стимулюють членів комісії та працівників секретаріату до подальшої праці. Тож комісія й надалі робитиме все від неї залежне, щоб захистити інтереси держави та її громадян.

Розмовляв Сергій КОВАЛЕНКО.