Про це не забуває керівництво виправної колонії №65, що у селі Добриводи на Тернопільщині, де нещодавно врочисто відкрито капітально відремонтований гуртожиток. Для 60 жінок (усього тут відбувають покарання 680) створено всі умови: гардеробна, душова, пральня, кімнати відпочинку, особистої гігієни, для прийому їжі, сучасні санвузли, у спальнях — новенькі дерев’яні ліжка, білосніжна постіль. Усюди — пластикові вікна і двері, красива тюль, у коридорі — наочні матеріали з багатьох питань, в тому числі правових.

Жодної державної копійки на це не пішло. Майже триста тисяч гривень, які витратили на капітальний ремонт, колонія заробила сама. Вони могли б піти на розвиток виробництва, але керівники вирішили, що і за ґратами мають бути нормальні умови для життя, тим паче коли йдеться про жінок. Якщо хочете, це також виховний елемент. Тут мають намір у такий спосіб відремонтувати всі гуртожитки. Голова Державної пенітенціарної служби України, генерал-лейтенант Олександр Лісіцков уникає словосполучення «європейські стандарти», каже, що ми маємо прагнути до своїх, українських стандартів. Зрештою, не так важливо, як це назвати, головне — створити такі умови. Якщо так піде далі, років через два-три можна буде запрошувати європейських експертів.

Проте перешкод на цьому шляху доволі. Пошук роботи для засуджених — головний біль начальника управління Державного департаменту виконання покарань у Тернопільській області Павла Лосика і керівника виправного закладу Олександра Ретюка. Вони прагнуть, щоб кожен засуджений міг заробити хоч мінімальну зарплату, адже у багатьох із них виконавчі листи, за якими треба платити. Де тільки не шукають замовлень для швейного виробництва, де створено майже 300 робочих місць. Здебільшого доводиться погоджуватись з давальницькими умовами великих столичних фірм. Державних замовлень обмаль, хоч могли б працювати і для силових структур, і охорони здоров’я, залізниці... Питома вага регіонального замовлення поки що також незначна, але головне, що вже з’явилася завдяки увазі до цих проблем обласної влади.

Нині тюремне виробництво сплачує всі податки, в тому числі ПДВ. Навіть для виправних закладів, де працюють неповнолітні, немає винятку. Просять тут небагато: хоча б залишати податок на додану вартість, завдяки якому можна було б переоснащувати і розширювати виробництво, так, як це зроблено у Білорусі. Адже фінансується система відбування покарань державою лише на 46 відсотків. На харчування, поліпшення умов проживання, виплати за виконавчими листами засуджені мають заробити самі. А ще зробити хоча б мінімальні заощадження, які знадобилися б, коли вийдуть на волю.

Якість виробів тутешніх швейників відмінна. Про це свідчить співпраця з німецькими замовниками. Асортимент налічує до 70 видів виробів: від спецодягу до вишуканих речей. Виробництво самі розбудовували, кошти на нове обладнання виділила держава. Швей готує навчальний центр, що діє у стінах виправного закладу. Тут здобувають кваліфікацію 80 осіб.

У колонії є вечірня школа, проте вчиться молодь не дуже охоче. Більше інтересу до навчання у жінок середнього віку.

Вони потрапляють сюди вдруге, втретє і більше разів, тож навичок швей не втрачають. Засуджено їх переважно за крадіжки, вживання і продаж наркотиків, хоч є і вбивці. Є такі, хто має до десятка «ходок». Дехто повертається, як у дім рідний (Добриводська тюрма має добру репутацію серед схильних до правопорушень жіночок), трапляються випадки, коли на волю не хочуть виходити, бо ніхто їх там не чекає. 

Довелося поспілкуватися з кількома засудженими. Це справді несумісні речі: жінка і в’язниця, та у багатьох доля складається так, що доводиться суміщати. У Добриводи потрапляють ті, хто повторно скоїв злочин.

— Другий термін відбуваю за наркотики, — каже Людмила. — Тут утримуюсь від них, то й на волі могла б, але зустріла давніх дружків — і все почалося заново. Дуже шкодую, бо вдома дитя росте без матері.

Отець Володимир, який вже понад двадцять років опікується засудженими, намагається достукатися до серця кожної, наставити на путь істинний. На території колонії збудували капличку, чимало з них відвідують богослужіння, багатьом віра допомагає вистояти. Це тепер, а були просто дикі випадки. Якось давніше отець Володимир подарував жінкам «Біблію», то вони скурили її сторінки за один день. Тепер і зона, і засуджені змінюються на краще. У своїй проповіді під час освячення оновленого гуртожитку він також звернувся з проханням до вищого керівництва системи (на території Добриводської колонії відбувалося розширене засідання колегії Державної пенітенціарної служби за участю регіональних управлінь) більше дбати про тих, хто працює в таких закладах, адже навантаження на нервову систему тут зашкалює.

— На нашу службу чекають зміни, — сказав її керівник Олександр Лісіцков. — Вони пов’язані передусім з наміром де-

криміналізувати економічні статті злочинів. На засіданні колегії обговорюватимемо низку інших актуальних проблем. Вивчили досвід поляків, росіян. Краще запровадимо в себе.

 

Тернопільська область.

Фото автора.

Обживають оновлений гуртожиток.

У швейному цеху.