У Німеччині поновили слідство у справах колишніх службовців нацистських концтаборів, яким досі вдавалося уникати правосуддя за скоєні ними злочини.

За скоєння під час Другої світової війни воєнних злочинів земельний суд Мюнхена 12 травня 2011 року засудив колишнього громадянина США, колишнього громадянина СРСР 91-річного Джона (Івана) Дем’янюка до п’яти років тюремного ув’язнення. Вважаючи доведеним, що він служив охоронцем у таборі смерті Собібор (Польща), суд, оцінивши як «досить високу» імовірність участі Дем’янюка в убивстві в’язнів у газових камерах, визнав його винним в інкримінованих йому злочинах.

Цей процес став першим, коли німецький суд виніс вирок за такі діяння. 

По-перше, скоєні поза територією Німеччини, по-друге, на основі лише побічних доказів (слідство не змогло довести пряму участь Дем’янюка в убивствах конкретних людей). Тим самим створено прецедент, що дає змогу німецькому правосуддю залучити до кримінальної відповідальності нацистських злочинців, чию безпосередню вину в убивствах в’язнів концтаборів дотепер довести не вдавалося.

Верховний прокурор Центру з розкриття нацистських злочинів у Людвигсбурзі Курт Шрімм уважає, що з’явилася реальна можливість вивести на аналогічні процеси й інших осіб, котрі мешкають не тільки в Німеччині, а й в інших країнах — зокрема Латинської Америки. Оскільки всім їм далеко за 80, у Центрі не мають наміру чекати, чим завершиться розгляд апеляції адвокатів Дем’янюка.

«Ми вже поновили розслідування, — заявив прокурор Шрімм. — Нам належить перевірити всіх, хто був у курсі того, що відбувається в концтаборах, або причетний до айнзатцгруп поліції безпеки (групи спецпризначення, створені та використовувані для масових страт цивільного населення). — За нашим даними, до цього могли бути причетні чотири тисячі осіб.

Тим часом до розгляду апеляції адвокатів засудженого Дем’янюка, як показує практика німецького судочинства, може минути багато місяців, якщо не років. Сам він перебуває не у в’язниці, а в комфортабельному будинку для людей похилого віку в баварському містечку Бад-Файльнбаху. Його утримування оплачується з бюджету Мюнхена. Однак місто відмовляється відшкодовувати видатки Дем’янюка на ліки, що стабілізують кров’яний тиск (до слова, і оплата послуг його адвокатів під час слідства, судового процесу та протягом усього апеляційного періоду здійснювалася і здійснюється з німецької казни). Свою відмову влада Мюнхена пояснює тим, що вона компенсує витрати лише на гострі захворювання та хворобливі стани, а стан Дем’янюка не потребує обов’язкової й термінової терапії. Це дає змогу Мюнхену заощаджувати кілька сотень євро кожні три місяці.

Наразі адвокати Дем’янюка надіслали в соціальну службу міста чергове прохання про надання ліків своєму підзахисному. У разі якщо його не задовольнять, Дем’янюк має намір звертатися в суд з позовом до міської влади.

Валентина ПИСАНСЬКА (за матеріалами німецької преси).