Металева лихоманка

Зрозуміло, що безчинствують мисливці за металом не тільки на дачах. Вони давно, міцно й надійно облаштувалися в місті. Тягнуть паркани, люки, дроти і навіть — пам’ятники.

Нещодавно весь Дніпропетровськ гудів від того, як практично серед білого дня з центру міста украли важкий дзвін з пам’ятника чорнобильцям. Напевно, шукали б його і досі, якби не зник він саме напередодні річниці Чорнобильської трагедії. Його, уже розпиляний, міліція знайшла буквально на другий день. Але все одно довелося відливати новий. Досить нашумілою була й крадіжка ордена Леніна з одного зі знаків на межі області. Тепер місцева преса пише про те, як із центрального проспекту Карла Маркса зникає, секція за секцією, стародавня лита чавунна огорожа. І якщо вже у мисливців за металом рука піднімається на святині, то що казати, наприклад, про звичайні каналізаційні люки.

Те, що це не красиво, — півбіди. У Дніпропетровську досить значна статистика з травм, отриманих у результаті падіння у відкриті колодязі. Улітку цього року після злив на вулиці Гладкова молода мама з тритижневим сином, обходячи величезну калюжу, впала прямо в яму. За словами місцевих жителів, кришку мисливці за металом поцупили понад два роки тому, відтоді люди накрили люк дошками, а водою їх, імовірно, змило.

І якщо мама відбулася синцями й забитими місцями і від госпіталізації відмовилася, то у немовляти лікарі констатували перелом черепа. Маля у відділенні нейрохірургії провело більш як місяць. Ще раніше, в лютому, на житловому масиві Червоний Камінь не помітила засипаний снігом люк під ногами Наталя Панова. Хвилин сорок жінка перебувала в крижаному потоці стічних вод, доки її не витягли рятувальники МНС. Наталя одержала переохолодження й стрес. А ось 39-річній Інні Безотосній пощастило набагато менше. Вона впала у відкритий люк на вулиці Пастера, практично в центрі міста, не побачила дірку під ногами через трамвайні рейки. У результаті жінка одержала компресійний перелом хребта й три місяці пересувалася за допомогою милиць...

Відповідального в таких випадках знайти вкрай важко. Люки одразу виявляються нічийними, а, значить, і спитати за неподобство немає з кого. Хоча всі чудово знають, що більшість колодязів перебувають у відомстві міськводоканалу, з’ясувати, скільки їх на балансі підприємства, скільки люків на сьогодні відкриті — неможливо. Практично не мають перспективи й судові розгляди, тому дніпропетровці воліють дякувати долю за те, що взагалі залишилися живі.

Міська влада розводить руками: «Біля кожного люка міліціонера не поставиш...»

Щоправда, десь років десять тому один молодий міський прокурор спробував розкрити цю таємницю за сімома печатками: «Куди діваються люки?» І знаєте, що з’ясувалося? На той момент він практично був упевнений, що люки крадуть самі співробітники водоканалу, здають їх на металобрухт, а потім одержують гроші з бюджету на закупівлю нових.

Якби йому вдалося це довести, йшлося б про крадіжку величезних коштів з міського бюджету. Однак тільки-но він намірився оприлюднити цю версію, від розслідування справи його відсторонили, а потім і саму справу зам’яли...

Проблема крадіжки металу існує вже двадцять років. Масового характеру вона набула в період перебудови, коли країна була у загальному хаосі. Відтоді, що гірше економічне становище країни, то гостріше протікає ця хвороба. І за двадцять років ніхто не придумав, як її лікувати. Парадокс?

А крайніми в цьому ланцюжку недосконалості сучасного українського законодавства, небажанні влади йти на рішучі заходи, імовірному лобіюванні питання металургійними гігантами країни опиняються пересічні громадяни й вартові порядку.

Мій співрозмовник, майор міліції Олександр Голубятников, старший інспектор відділу дільничних інспекторів міліції управління профілактики правопорушень ГУ УМВД України в Дніпропетровській області, перегортає робочий блокнот:

— За вісім місяців цього року порушено 147 кримінальних справ за статтею 213 (незаконні угоди з металом), складено 989 адміністративних протоколів. Вилучено понад 150 тонн чорного й кольорового металу з незаконних пунктів прийому...

Разом з «Дніпрообленерго» міліція також розкрила справу про крадіжку трьох з половиною тонн металу — розпиляних високовольтних опор. Їх знайшли в занедбаному будинку. І, як з’ясувалося, ці опори, а точніше — вже куточки, хазяїн придбав для ремонту будинку. Про те, що будівлю він збирався зміцнити цілою лінією електропередач, чоловік навіть не підозрював.

Міліція сухо фіксує й випадки зі смертельним результатом. Двоє хлопців вирішили подивитися, що там, у занедбаній будці, і чи годиться вона на металобрухт? Один із хлопців, якому ледь виповнилося 18 років, згорів у ній.

А навесні цього року в Довгинцівському районі Кривого Рогу вбили 39-літню приймальницю металу, на яку не раз складали адміністративний протокол. Вона померла від рубаної рани голови. Злочин розкрили. Убивцею виявився «скривджений» громадянин, якому здалося, що жінка його обдурила.

Міліціонери самі зізнаються: їхні зусилля малоефективні. Наприклад, надходить інформація про нелегальний прийом металу, але щоб проникнути в приватне домоволодіння — двір або гараж, потрібна санкція суду. Минає тиждень, другий. А злочинці про це теж добре знають, і вже міняють свою дислокацію. Так і ганяються за ними, поки не пощастить.

Зате санкція не потрібна злочинцям, які вільно орудують на тих же дачних ділянках. І коли стомлені люди нарешті пишуть заяву в міліцію, там дивляться на них роздратовано і з докором: явний же «висяк» нам підкидаєте. Залишається обороняти своє добро самим. Люди збираються в бригади, наймають охорону. Але часто під час розбирання зі злодіями самі виявляються крайніми.

Років десять тому у Придніпровську молодий хлопець затримав на дачній ділянці банду металістів. У бійці були троє на одного. Але хлопець був готовий до бою й відлупцював хуліганів підручними засобами. Один зі злодіїв від побоїв помер. І хоча за хлопця заступився весь дачний кооператив, йому дали вісім років. Чекати на нього з в’язниці залишилася молода дружина й маленький син. А глава банди — наркоманка зі стажем прямо на суді заявляла, що їй ніколи нічого не буде, тому що за нею ТАКІ люди стоять...

Ось і гадаємо досі: скільки, зрештою, треба украсти, або скільки людей має загинути, щоб зупинити цю металеву лихоманку?