Чи можна законом регулювати мораль? За якими критеріями визначатиметься планка моральності? Хто може претендувати на роль моральних авторитетів у суспільстві? Чи не відродиться в нашій державі цензура? Цими питаннями переймалися учасники парламентських слухань «Стан суспільної моралі в Україні» — політики, журналісти, діячі культури, правозахисники.

Нещодавно Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі», і зараз триває дискусія про плюси та мінуси цього законопроекту. Заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко переконаний, що автори законопроекту виходили з міркувань захисту суспільної моралі та підтримки духовності, але водночас побоюється, що нова редакція закону дозволятиме центральним органам виконавчої влади чи іншим адміністративним органам без рішення суду призупиняти або забороняти діяльність газет, телеканалів чи інтернет-видань. «За своєю суттю закон про захист суспільної моралі вдалий, — сказав М. Томенко. — Проте механізм, яким пропонується контролювати добропорядність ЗМІ, слід переглянути. Парламент не ухвалить такий законопроект, який міститиме норми, що дозволятимуть забороняти діяльність ЗМІ та інтернет-видань без рішення суду по службовій записці. Не відновиться в державі цензура навіть із міркувань суспільної моралі».

Відповідно до нової редакції закону, Національна експертна комісія із питань захисту моралі отримує величезні повноваження, і саме їй буде доручено визначати межу між «еротикою» і «сексом» у кіно та забороняти показ фільмів, які міститимуть «елементи, що викликають страх та жах». Найбільше фахівців із медіа-права насторожує те, що комісія зможе анулювати ліцензії. Під особливий контроль потрапить інтернет-простір, і будь-який сайт можна буде закрити упродовж одного дня.

Однак голова Експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький переконує, що нова редакція закону навіть ліберальніша за попередню. І запевняє, що незаконних скасувань ліцензій не буде. «Держава не буде втручатися і не може втручатися в те, щоб визначати за нас, що для кожного з нас є моральне, справедливе чи несправедливе, — сказав В. Костицький. — Завдання держави — захищати суспільну мораль, і захисна функція ліберальної держави, демократичної держави, яка закріплена в нашій Конституції, полягає в тому, щоб оберігати світоглядні основи життя суспільства від національної, релігійної ворожнечі, від українофобії і русофобії, антисемітизму та інших видів ксенофобії, від расизму, пропаганди насильства і жорстокості, порнографії».

Про те, що мораль в українському суспільстві опустилася «нижче плінтуса», говорили й високі гості — церковні владики та митці, і представники парламентської більшості, й опозиціонери. Як і про недоліки нового закону, покликаного захищати суспільну мораль. Інна Богословська (Партія регіонів) визнала, що розроблений депутатами від більшості законопроект «має великі недоліки, які розуміються всім парламентом», а тому запевнила: «Закон, якщо він буде прийнятий, не викличе жодних навіть натяків на можливість застосування цензури в Україні».

Постійний представник Президента України в парламенті Юрій Мірошниченко висловив свою точку зору на те, хто міг би виконати роль «духовного поводиря української нації», коли інші суспільні й державні інститути, на жаль, не можуть ефективно протистояти навалі моральної деградації. «На моє переконання, такий інститут є. І це — церква», — такі слова політика зала підтримала оплесками.

Однак наразі залишається відкритим питання про те, хто стане експертами комісії з моралі й кому можна довірити оцінювати моральність того чи іншого продукту. Моральних авторитетів у країні бракує, а ті, кому багато українців могли би довірити цю серйозну роль, зокрема, Ліна Костенко та Іван Дзюба, уже відмовилися від участі в такій комісії.