Хоча імпортний газ постійно дорожчає, жителі степових районів Херсонщини, як і раніше, дуже в ньому зацікавлені. Адже без блакитного палива будинок особливо не нагрієш: вугілля в області лише привізне, а навколишні лісопосадки дають не так уже й багато дров. Однак проблема в тому, що за роки СРСР дотягти газопроводи до десятків віддалених сіл не встигли, а нині на це не вистачає бюджетних грошей. Тож навіть багато які курортні населені пункти на Чорноморському узбережжі області досі не газифіковані, хоча місцева влада всіляко намагається не тільки вибити для цього фінансування зі скарбниці, а й залучити приватних інвесторів.
У Голопристанському районі, приміром, чиновники зуміли відшукати кілька київських і кримських фірм, готових спільно оплатити виготовлення проектно-технічної документації (це приблизно 770 тисяч гривень) і частково — прокладення 27,5 кілометра трубопроводів високого тиску (ще 86 мільйонів гривень) до 46 сіл із населенням близько 30 тисяч осіб, у тому числі й до курортного селища Залізний Порт, що обігрівається взимку переважно електрикою. Очікується, що «паперова» частина проекту буде завершена вже в жовтні нинішнього року, а в наступному стартує й будівництво стратегічної для району магістралі
— За гроші інвесторів газопроводи високого тиску вдасться дотягти безпосередньо до сіл, а проведення вуличної «розводки» на середній і низький тиск оплатять уже кооперативи, в які об’єднуються господарі садиб. Для них це чималі витрати. Але люди переконані, що заплатити за комфорт для їхньої сім’ї і жити в теплі краще, ніж чекати, коли криза закінчиться і роботи з газифікації знову почнуть фінансувати з державного або обласного бюджету. Та й самі інвестори в накладі не залишаться — в більш довгостроковій перспективі вони отримуватимуть стабільні доходи за рахунок обслуговування газопроводів, побудованих за їхньої участі, — розповідає голова Голопристанської райдержадміністрації Херсонщини Олексій Морев.
Варто додати, що залучення кооперативів і приватних підприємницьких структур до фінансування будівництва газових трубопроводів у херсонській глибинці стає дедалі поширенішим явищем. Якщо чиновники не просто «просиджують штани» у своїх кріслах, а задіюють зв’язки і досвід для загального добра, їхні переговори з бізнесменами на цю тему, як правило, приводять до успіху — швидко знаходяться кошти і на труби, і на оплату праці робітників, і на оренду землерийної техніки.
— Газифікація такого великого райцентру області, як Верхній Рогачик, була б неможлива без участі приватних комерційних структур, які оплатили прокладення трубовопроводів і навіть кредитували деяких споживачів, які не мають достатньо коштів для підключення своїх жител, купівлі газових плит і котлів. Аналогічні проекти нині реалізуються також у Каховському, Білозерському і Цюрупинському районах, тож щорічно в нас додається 4—5 тисяч і більше абонентів. Їхня кількість у регіоні вже зросла до 254 тисяч осіб, — задоволений заступник голови правління АТ «Херсонгаз» Володимир Крамаренко.
