— Майже два роки мені телефонують і пишуть листи з колекторської компанії ТОВ «Укрфінанси», а нещодавно до них приєдналася ще одна компанія, яка називає себе «Вердикт», — каже інженер з райцентру Чечельник на Вінниччині Олег Чорний. — І все це, щоб стягнути аж 36 гривень, яких я ніколи не позичав у банку.

«Хоч бери та в космос тікай від їхніх дзвінків»

«Голос України» вже розповідав про те, як інженер з Вінниччини Олег Чорний відсудив 50 тисяч гривень у колекторської компанії ТОВ «Укрфінанси». Колектори вимагали повернути ВТБ-банку... 36 гривень кредиту. Чоловік переконує, що в жодному банку ніколи не позичав грошей, і довів це в суді.

— Тільки під час судового засідання я зрозумів, що насправді йдеться про картку на отримання зарплати, — продовжує пан Олег.

У 2008 році він їздив у Київ на заробітки. Коли влаштовувався в одну з організацій, його попередили, що зарплату в них видають через ВТБ-банк. «Мені сказали, якщо не маю зарплатної картки цієї установи, то треба оформити документи на її отримання, — пояснює співрозмовник. — Дали бланк, я його заповнив і залишив у бухгалтерії на фірмі. На цьому мої стосунки з банком закінчилися. Бо на роботу я так і не влаштувався, вже наступного дня повернувся додому, тому ніякої картки не отримував».

У себе в райцентрі чоловік влаштувався на роботу інженером у районне підприємство «Агромаш», тому швидко забув про київські поневіряння. Але нагадали йому про це телефонні дзвінки.

— Вас турбує колекторська компанія «Укрфінанси», — Олег дотепер пам’ятає той перший дзвінок. Жіночий голос надовго позбавив його спокою. Не тому, що був чарівний. Йому сказали, що має повернути банку кредит у сумі 36 гривень. Було це на початку 2010 року. Відтоді й досі Олег Чорний, як він каже, ніде не може сховатися від телефонних дзвінків колекторів. Вони не припиняються навіть після рішення суду.

Нещодавно до цієї справи долучилася ще одна колекторська компанія. «Вона називає себе «Вердикт», — каже пан Олег. — Так взялися за мене, що не передати. Кажуть, приїдемо до вас на роботу, знають, де і ким працюю, мають робочий і домашній номери телефонів. Не дають спокою, як то кажуть, ні в будень, ні в свято. То одні телефонують, то інші. То по черзі. А то один за одним. Тиснуть на психіку так, що я вже два рази опинявся в лікарні, серце починає барахлити».

До суду звернулися, а на засідання не з’являються

— Але ж суд підтвердив вашу правоту, — нагадую співрозмовнику. Ще в березні Чечельницький районний суд задовольнив позовну заяву Олега Чорного і постановив сплатити ТОВ «Укрфінанси» п’ятдесят тисяч гривень на його користь за завдану моральну шкоду. Це другий пункт рішення. У першому зобов’язано керівника ТОВ «Укрфінанси» вибачитися перед чоловіком. У рішенні суду зазначено, що колекторська компанія має ще сплатити 2,5 тисячі гривень судового збору та 120 гривень за забезпечення судового процесу.

— Ніхто мені нічого не сплатив, — пояснює пан Олег. — Спочатку колекторська компанія звернулася із заявою про перегляд рішення. Цю позовну заяву суд розглядав 28 липня нинішнього року. Виникла потреба в додаткових документах. Тому засідання перенесли на інший час. Але представники компанії більше не з’являлися на засідання. Хоча його призначали вже двічі. Згодом надіслали листа з проханням передати матеріали в один із судів Києва, бо, мовляв, їм накладно добиратися на засідання в Чечельник.

— Виходить, їм дорого їздити на засідання в Чечельник, а мені в Київ буде дешевше, — не приховує здивування пан Олег.

На суді 28 липня був присутній юрист компанії «Укрфінанси» на прізвище Беспалов. Олег Чорний каже, що юрист постійно повторював одне: що клієнт повинен повернути банку гроші. Тобто він абсолютно не визнає вини банку в таких діях. «Я сказав, що зроблю це тоді, коли компанія виконає рішення суду і сплатить мені встановлену судом суму коштів за компенсацію моральної шкоди».

За словами Олега Чорного, поки що документи перебувають у Чечельнику. Районний суд ще не вирішив, чи передавати їх на розгляд у Київ. Без вини винуватий клієнт, як він каже, намагається тримати себе в руках. Але щоразу робити це стає дедалі складніше. «Мобільний телефон я час від часу відключаю, — каже Олег. — Але ж тоді вони телефонують на робочий, домашній телефони. Підставляю під удар сім’ю, колег. Ви не уявляєте, яка дурна ситуація?! Гроші невеликі. Але, скажіть, чому я маю поступатися перед багатою фінансовою установою? От вам і правова держава. Хто може мене захистити? Суд? Прокурор? Міліція? Влада? НІХТО! Я сам на сам із банком, в якого не брав жодної копійки...»

 

Вінницька область.