Досі приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс», яке господарює на 28 тисячах гектарів у Рівненській, Тернопільській, Волинській областях, успішно займалося рослинництвом. Цьогоріч, скажімо, зібрали майже по 50 центнерів зернових з гектара, більше 400 центнерів цукрових буряків, а ріпак в середньому видав близько 30 центнерів. Тобто рослинницька галузь тут рентабельна, тому й на зорі створення підприємства, спробувавши сили і у тваринництві, віддали перевагу першій. А ось тепер знову вирішили повернутись ще й до тваринництва.

— Таке рішення визріло після того, як побували у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Остромечево», що у Брестському районі Білорусі, — розповідає генеральний директор ПП «Агро-Експрес-Сервіс» Сергій Костючко. — Керівник цього господарства Олексій Скакун (він голова Агропромислового союзу Білорусі, член Ради Республіки Національних зборів країни, доктор економічних наук, член-кореспондент НАН Білорусі. — Авт.) поділився з нами досвідом ведення тваринницької галузі.

— Те, що ми побачили в «Остромечево», по-справжньому вразило. Особливо — так звані чотири НЕПи (новітні економічні прориви. — Авт.) Олексія Скакуна, починаючи від першого, — наведення елементарного порядку, і закінчуючи науково-економічними підходами, — продовжує Сергій Костючко. — Це яскраво простежується і на тваринництві. Найперше Олексій Степанович Скакун реконструював усі молочні ферми — створив, як він сам каже, «санаторії» для корів. Кожна з них має свій «однокімнатний номер», вдосталь кормів, постіль — із золотистої соломи. На ошийнику — індивідуальний комп’ютер. Ідуть корови на доїння під музику. Вражає і показник з надоїв. Якщо в українському селі корову, яка в середньому щодня дає до двадцяти літрів молока, вважають ледь не рекордсменкою, то в «Остромечево» таких просто немає. Там 25—30 літрів — це норма. Загалом кожного дня «Остромечево» дає покупцям до 50 тонн молока класу «екстра». Половина його прямим ходом йде на власний завод у Брест, де його переробляють в сирки, сметану, морозиво, розливають у пакети «Остромечівські простори». Ця продукція має великий попит, розходиться по країні, за рубежем.

Після відвідин Білорусі в «Агро-Експрес-Сервісі» задумались: а чому б і в Україні не створити свій прорив у тваринництві? Хоча й розуміли, що для цього потрібно багато попрацювати, вкласти коштів, створити належну кормову базу, приміщення тощо... Врешті-таки наважились, взявши на «озброєння» не лише білоруський, але й німецький, канадський досвід. 

Місце втілення пілотного проекту — село Башарівка Радивилівського району, де вже функціонує одне сучасне тваринницьке приміщення, друге — на стадії відкриття. А третє планується реконструювати й обладнати за новітньою технологією за два-два з половиною місяці.

Діюче приміщення розраховане на утримання 224 корів. Проведена капітальна реконструкція кардинально змінила його зовнішній вигляд, внутрішню обстановку. Так, у корівнику площею 1,6 тисячі квадратних метрів —євроремонт, пластикові вікна, належна теплоізоляція, виведення парів, автоматичне регулювання температурного режиму (влітку не більше 20—22, взимку — не нижче 14 градусів). Ще одна новинка — система гноєвидалення. Вона розділена на дві частини: скребковий транспортер і так званий шведський поршневий метод витиснення. У результаті гній через спеціальну трубу потрапляє у бетоновану яму, де через декілька місяців стане компостом (органіка піде на підживлення сільгоспкультур).

Продуманий на фермі і комплекс світлозабезпечення, коли на кормовий стіл подається необхідна «порція» денного світла. Найсучаснішими технологічними розробками позначений також молокопровід. Він — закритого типу, комп’ютеризований. Тобто молоко по трубах відразу передається в холодильник. І відразу електронна обчислювальна система видає всі необхідні дані: скільки молока надоєно від конкретної корови, якої якості, жирності...

— А найголовніше — це корми, — зауважує заступник генерального директора з тваринництва Валерій Калахан, — на них якраз і «тримається» приріст, кількість молока. Перебуваючи у Німеччині, ми пересвідчилися, наскільки там багато уваги надають їх збалансованості. Худоба отримує найбільш оптимальну кількість кормів. Цей метод ми теж взяли на озброєння. Тож привезені з Німеччини нетелі отримують по вісім кілограмів силосу, шість — сінажу, півтора — сіна, два — комбікормів на день. Плюс ще по сто грамів білково-вітамінних добавок. Причому ця норма змінюватиметься у різні періоди утримання худоби. Для приготування збалансованих кормів придбали у Німеччині спеціальний міксер. Він виконує чимало операцій, відтак замінює чимало робочих рук. На догляді за майже двома з половиною сотнями німецьких нетелів задіяно лише два доглядачі і тракторист, який двічі на день завозить у приміщення корми. Ними запаслися вдосталь: маємо сім тисяч першокласного силосу, майже стільки само сінажу, 237 тонн сіна. Так що і для першої партії завезених з Німеччини 240 нетелів вистачить, і для наступних — також.

— У тваринництві ми зробили вибір на гольштинській породі, яка особливо продукується у Європі, зокрема, в Німеччині, на американському континенті, — каже заступник генерального директор ПП «Агро-Експрес-Сервіс» Василь Муха. — Ця порода — беззаперечний світовий лідер серед спеціалізованих молочних порід. У сучасному молочному скотарстві вона веде перед щодо молочної продуктивності — за одну лактацію це в межах 8—9 тисяч літрів молока. Корови такої породи, яких у нас вже назвали «принцесами», добре пристосовані до машинного доїння. Завезені до нас з Німеччини нетелі мають паспорти, де зафіксовано їхній родовід у кількох поколіннях.

Рівненська область.

Генеральний директор ПП «АЕС» Сергій Костючко.

Одна з гольштинських «принцес», завезених в Україну з Німеччини.

Доглядачі ВРХ Світлана Мацюк, Лариса Костюк та завфермою Василь Котюк кажуть, що працювати у таких чудових умовах на новій фермі — задоволення.

Фото авторів.