Хто піднявся навшпиньки, не може довго стояти, або Про пихатість судді та Ко

У приміщенні, крім нього, були ще троє. З четвертим, журналістом, ділитися таємницею нарадчої кімнати суддя, вочевидь, не планував. На моє повторне прохання призначити час і місце для зустрічі він розпорядився негайно викликати міліцію...

До побачення зі слугою Феміди, яке почалося з відвертої брехні, я знав про кілька його «геройських» вчинків. Та й не тільки я. 

За словами Олексія, автора листа до редакції, та його сестри, суддя побив їх на очах рідних і знайомих, які прийшли провести небіжчика в останню путь...

Через тиждень Олексія дорогою на роботу вранці затримали люди в цивільному, доставили в іномарці до Шевченківського райуправління міліції, а згодом до суду. Той заарештував правопорушника на десять діб «за злісну непокору». Як стверджували у своїх рапортах працівники відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків (?!), Ясинського відловили під час проведення оперативно-розшукових дій з виявлення та документування фактів того самого незаконного обігу.

Ну, затримали, так іди з невідомими, куди скажуть, роби, що їм заманеться. І дякуй, що не підкинули пігулку чи зілля. А наївний і переляканий підозрюваний «почав кидатися в бійку, намагався втекти, чіплявся за одяг, погрожував вищестоячим начальством».

...Пізніше Кормушин використав зброю начебто проти нападника К., тобто «діяв у межах необхідної оборони», хоча суддю той К. і пальцем не зачепив...

...Потім серед білого дня стріляли і в Ясинського, а до того неодноразово погрожували йому і сестрі. Про це жертви переслідування регулярно повідомляли правоохоронцям, але від них не дочекались ні одвіту ні привіту.

Гадаєте, вони ні сном ні духом не знали, хто сприяв свавіллю відносно Ясинських?

Із усіх скандальних ситуацій вершитель доль людських легко виходив сухим із води. Не вдалося, правда, Кормушину переконати столичний апеляційний суд, що не порушував він закон про боротьбу з корупцією. Та це дріб’язок, погодьтеся. Не засівали ж колеги у його «нарадчій» кімнаті тисячами...

А ось підпис у заповіті замість безпорадного дарувальника, який начебто розпорядився квартирами та іншим своїм скарбом на користь співмешканки за кілька годин до смерті — це вам не «неправомірне втручання у діяльність інших державних органів та посадових осіб...». Це вам не банальна корупція.

Про таких спритних жіночок, як Світлана Хіщук (ім’я змінено. — Авт.) знімають мильні серіали. За сюжетом, щоправда, примітивним, але «довгоплакучим».

Отже, Вона — така собі сіра мишка, що полює за чоловіками. На ній Бог відпочив, коли роздавав красу і моральні якості. Зате не обділив талантом вішати локшину на вуха і настирністю.

Він — Георгій Ясинський — видний чоловік, майстер спорту, не пив, не палив. Усе життя дбав про сім’ю, забезпечив її квадратними метрами та іншими матеріальними благами.

Їй — 46, йому — 64.

Пропустимо, як і де вони познайомилися у 2004-му, як будували стосунки; про що говорили і мріяли, у чому клялися. Почнемо серію з появи Хіщук у трикімнатній квартирі на Печерських пагорбах, в якій жаданий мужчина жив із Олексієм.

— Батько дуже змінився, — пригадує він. — Хіщук же демонструвала показну турботу, готуючись до ролі домогосподарки.

Ясинський-старший, утім, не збирався одружуватись. І про заповіт не говорив з нею. «Я вже розпорядився двома квартирами на користь рідних», — підкреслював не раз. І все ж під вінець із «молодицею» у церкву пішов.

Минуло два роки. Георгій Миколайович у березні 2006-го пройшов медичне обстеження на рак — його тоді не виявили. У травні поїхав з Хіщук у Карпати. Там йому раптом стало зле, місцеві лікарі запідозрили тяжку хворобу і порадили повертатись до столичних світил.

— У лікарні батько згасав на очах, — каже син. — А вночі 11 червня 2006 року його не стало. Я одразу запідозрив, що своєю смертю він не помер. До того ж зникли із квартири документи на житло, його паспорт, речі, золоті вироби. Повернути їх я і попросив Хіщук у день поховання.

Замість викраденого Олексій отримав удар в обличчя від судді, який супроводжував «удову»...

А незабаром він із сестрою дізнався, що заповіт батька на користь родини скасований і оформлений новий. На Світлану Хіщук. Документ посвідчено нотаріусом Д. Вашагашвілі у палаті київської лікарні № 9... 10 червня 2006 року.

Заповідач передав усе майно співмешканці. І жодної копієчки рідним. В одну мить вони залишилися без даху над головою і засобів до існування.

«У зв’язку з тим, що гр. Ясинський Георгій Миколайович не може сам прочитати текст... заповіт «посвідчено в присутності свідків...» — зазначено у документі. Вони, начебто, зачитали його вголос та поставили свої підписи. І це виявилося великою брехнею. Та була ще більша.

«У зв’язку з хворобою заповідача на його особисте прохання та в його присутності текст заповіту підписано... Кормушиним Кирилом Олександровичем».

З якого дива він поставив автограф під заповітом на ім’я Хіщук?

Відкриємо, нарешті, секрет: суддя — зять підприємливої пані Світлани.

Чи було взагалі посвідчення доленосного документа в стінах лікувального закладу?

Медпрацівники, що чергували у відділенні лікарні 10.06.2006, свідчать, що у суботу до Ясинського ніхто не приходив, та вони і не пустили б нікого у «тиху годину» (14—17). У заповіті ж, підписаному о 14.35, зазначено: в 13-й були нотаріус, його помічниця, двоє свідків, Кормушин і Хіщук...

Ясинський-молодший стверджує: не були! Тому і звернувся із сестрою у листопаді 2006-го до суду із позовом про визнання останньої волі Георгія Миколайовича недійсною.

Святошинський суд (суддя Чала) розглядав справу до зими 2009-го (!). Але безрезультатно. Позивачі тричі вимагали відводу Чалої, яка протягом майже року не спромоглася навіть викликати свідків Кормушина і Вашагашвілі.

...Автор узяв участь у процесі, коли його вела Ірина П’ятничук. Я не обмовився: на засіданнях був як журналіст, а на одному з останніх — в якості... свідка.

Досі не розумію, чим я міг допомогти судовому слідству, якщо не дружив із фатальною Світланою Хіщук, не бачив її з Георгієм Миколайовичем, вибачте, свічку не тримав. Міг, утім, розповісти про Кормушина. Але суддя про нього не питала.

Інтерес «вільного юриста», як себе називає Хіщук, обмежився на «допиті» в залі суду запитаннями на кшталт: «На підставі чого ви займаєтесь справою Ясинського? На основі якого закону збираєте інформацію, телефонуєте?».

Її честь суддя П’ятничук не виявляла жодного інтересу до нашого безплідного діалогу, що свідчило, вочевидь, про немотивований виклик журналіста в якості свідка. Головне — суд пішов назустріч без п’яти хвилин власниці майна родини Ясинських. Та їй це не допомогло.

Могло, якби суд не взяв до уваги результати трьох судово-психіатричних експертиз, які засвідчують, що Г. Ясинський в момент підписання заповіту «не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними». Якби за основу прийняв висновок самозванця від медицини К., якого Хіщук попросила проревізувати експертизи фахівців. І неліцензований «спеціаліст» К. таки розсмішив колег, заявивши, що акти, підписані 16 легітимними професіоналами, «не є науково обгрунтованими».

Після невдалого знайомства із суддею-підписантом, я напрошувався на рандеву із жінкою-спокусницею. Дізнавшись про мій інтерес до справи, Хіщук спочатку вилила відро помиїв на родину Ясинських, а потім змилостивилась і пообіцяла зателефонувати. Обманула. Зустрілись на засіданні райсуду, де я на її абсурдні запитання переповідав суть законів про ЗМІ, інформацію тощо.

— Виграємо справу, тоді і поспілкуємося, — запевнила звабниця.

На жаль, не довелося відчути силу її чарів. Зате переконався: «вільна» адвокатша вкупі із суддею з-під стоячого підошву випоре. Утім, небо коптити — невелика мудрість.

Її, схоже, дотримувався і приватний нотаріус, засвідчений заповіт якого визнано недійсним. Він порушив усе, що можна було порушити — порядок, положення, інструкцію. Мін’юст належне оцінив «професіоналізм» Д. Вашагашвілі, позбавивши його свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Хіщук його зачарувала, факт, але ж не водила його рукою, коли той писав фільчину грамоту в тиші свого кабінету. Не примушувала робити виправлення в ній, вносити неправдиві дані.

Отже, совість Світлани чиста, як дії і помисли Кирила Кормушина? Він сам по собі і відповідати мусить за вчинене. Урешті-решт, і відповів.

Ясинський-молодший ще у 2006-му звернувся до Вищої ради юстиції із скаргою на суддю Шевченківського району. Там понад три (!) роки розбиралися і в грудні 2009 року повідомили про відсутність підстав покарання Кормушина. Було це при головуванні Л. Ізовітової. А в грудні 2010-го Олексій на свої численні заяви, у тому числі до народного депутата Сергія Ківалова, отримав відповідь від Вадима Колесниченка, нинішнього голови ВРЮ.

Він повідомив, що Вищою радою юстиції внесено подання до парламенту про звільнення Кормушина з посади судді за порушення присяги. А через тиждень депутати те подання задовольнили. Екс-слуга Феміди апелював до Вищого адміністративного суду, який відмовив йому у задоволенні позовних вимог.

Суддя прагнув вивищитися, бути хитрішим за принижених ним, нахабно і цинічно використовуючи статус недоторканного. Та, піднявшись навшпиньки, не можна довго стояти...

...Недавно Олексій Ясинський отримав ухвалу Вищого спеціалізованого суду, який розглянув касаційну скаргу Світлани Хіщук і залишив без змін рішення Святошинського районного та ухвалу Апеляційного судів.

Отже, заповіт, складений від імені Георгія Ясинського і підписаний за нього суддею Кормушиним, визнано недійсним. Тепер слово за правоохоронцями, яким уже відомі не лише факт шахрайства, а й славні імена підписантів і фальсифікаторів.

 

Київ.