У березні цього року «Голос України» оприлюднив журналістське розслідування «Атака на Президента, або Теорія змови-2». У ньому ми звернули увагу на деяку неадекватну поведінку силовиків, які створили інформаційний галас довкола певних політичних сил, журналістів, і акцентували увагу на зростанні загроз першій особі держави Віктору Януковичу. Ми висловили думку, що таким чином силовики ведуть атаку на Президента і суспільство. «Передусім — психологічну». Для того, щоб змусити гаранта прав і свобод людини на неадекватні дії, щоб згодом досягти міжнародної ізоляції не тільки правлячої еліти, а й країни.

Схоже, наші висновки попали точно в ціль, бо тривалий час про силовиків і їхні «подвиги» мовчали усі засоби масової інформації. До минулого тижня. Доки Президент Віктор Янукович не заявив у середу, що за даними силовиків деякі несвідомі громадяни масово скуповують зброю, щоб нападати на державні установи.
В СБУ на умовах анонімності підтвердили газеті «Сегодня», що така інформація справді надходила главі держави. Але наскільки вона відповідає дійсності, не сказали, зіславшись на агентурні дані. Отож напрошується висновок: ігрища тривають. Лише на цей раз есбеушники працюють, мовою саперів, «тихою сапою». Вони вирішили, що таку інформацію достатньо доводити до глави держави, а не до суспільства. 
Однак варто проаналізувати і протестні акції, які пройшли минулого тижня. Багатьох дивує неадекватні дії чорнобильців і афганців під стінами Верховної Ради. А ще — бездіяльність правоохоронних органів, які давали можливість ламати паркан і лише зупиняли натовп перед дверима парламенту. Складається враження, що це — репетиція майбутнього «підпалу рейхстагу».
Вказує на це і суперечлива інформація, яка з’явилася у суботу після з’їзду Народної ради громадських організацій. Прес-служба організації «Спільна справа» після нього розповсюдила інформацію, що, мовляв, мета Народної ради і організацій, які входять до неї, — «дострокові вибори Президента і парламенту».
Одначе заступник голови правління організації «Ніхто, крім нас» (об’єднує афганців) Володимир Сердюк пояснив колегам, що вони виступають лише за дострокові вибори народних депутатів, а Президента ніхто скидати не збирається. Проте виникає запитання: а навіщо розпускати парламент менш ніж за рік до чергових виборів? Створити прецедент? З іншого боку, після повернення Конституції 1996 року у Президента фактично не залишилося підстав для подібного кроку. Отже, його таки провокують на неадекватні дії. Тим більше, нинішнє виборче законодавство не витримало випробування часом, і його потрібно вдосконалювати. Що й хоче зробити Верховна Рада, яка минулого тижня створила тимчасову спеціальну комісію для розробки виборчого законодавства.
Щоб не наробити фатальних помилок, силові структури потребують пильного суспільного контролю, інакше їхні ігрища можуть дорого коштувати країні і народові.