Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр поставив «Кайдашеву сім’ю» Івана Нечуя-Левицького.
Не минуло й місяця, як Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр знову запросив глядачів на прем’єру. На його сцені була поставлена оперета «Маріца» Кальмана — жанр, за який колектив досі не брався. А на початку жовтня городян запросили на «Кайдашеву сім’ю» Івана Нечуя-Левицького — класику, яку тут теж раніше ніколи не ставили. Дехто вважав, що на відому зі школи «Кайдашеву сім’ю» шанувальники театрального мистецтва можуть піти з меншим бажанням, ніж на оперету. Тому режисер-постановник, заслужений артист України Анатолій Яворський мав не лише відобразити життя на сцені, а й зробити глядачів безпосередніми учасниками дійства. І йому це вдалося. Пам’ятаєте: жила колись сім’я, в якій панували любов і злагода. Ось мати підставила сонцю усміхнене обличчя, з гордістю позираючи на двох синів-красенів і чоловіка. Яке щастя — такі слухняні та роботящі діти! Яке щастя — жити в достатку, маючи міцне господарство та надійну опору... Але щастя закінчилося, щойно відгуляли весілля старшого сина Карпа. І пішло-поїхало: чвари та розбрат у великій сім’ї Кайдашів поступово винищують і гордість батьків за дітей, і розсудливість синів, і ніжність невісток до їхніх чоловіків. Одне слово, якщо сказати по-сучасному, побутові конфлікти у друзки розтрощили сімейний човен...
Зосередити увагу на стосунках головних героїв багато в чому сприяло аскетичне оформлення сцени, де не було нічого зайвого — лише кілька головних декорацій: бричка, драбина, тин. Упродовж вистави вони кілька разів трансформувались у передбачені сценарієм необхідні предмети побуту. А драматичний ефект посилював колоритний стилізований музичний супровід. Іноді він медитаційно занурював глядача у власну свідомість, посилюючи сприйняття дійства. Актори грали чудово! І хоч події, що відбувалися на сцені, описані два століття тому, вони цілком зрозумілі сучасній людині, бо хіба серед нас мало таких кайдашів? На прем’єрі було багато молодих глядачів, і саме вони влаштували овації акторам.
— І все-таки: ця вистава — про любов? — запитую у режисера Анатолія Яворського.
— Так. Ми хотіли ще раз показати, що без любові у житті руйнується усе, і найголовніше — сім’я. Поставивши українського класика, ми зобразили і наше буття також. Водночас не змушуючи глядачів напружуватись, не намагаючись їх у чомусь переконати: вони самі мали вирішувати, кому з дійових осіб співчувати, а кому — ні...
Луганськ
Фото надане прес-службою театру.
