У Львові відбувся XVІІ фестиваль «Контрасти» — один з найбільших в Україні щорічних фестивалів сучасної академічної музики. Його проводить Львівська філармонія разом з місцевою Спілкою композиторів. Були музиканти з Австрії, Німеччини, Великобританії, Росії, США, Чехії, Італії, Швейцарії, Польщі.
Відбулося понад 20 концертів. Серед найцікавіших — проект «Транзит». У ньому взяв участь поет Сергій Жадан. Перед концертом ініціатори проекту — київський ансамбль «Nostrі Temporіs», Польський інститут у Києві та Гете-Інститут — провели зустріч у львівській книгарні «Є». Крім Жадана, був також німецький композитор Ґергард Штеблер, що використав у своєму творі вірш Жадана «Жити значить померти». На зустріч прийшли переважно львівські прихильниці поета.
«Сергій — професіонал, він читає свій текст бездоганно, з притаманною йому чіткістю, — каже Ґергард Штеблер. — Це не те використання голосу, що є у Шенберга, а, радше, традиція монодрами. Я хотів мати щось не на зразок декламації співу, а декламацію як «нитку» музичної фактури. Сергій читає монотонно, дуже швидко і постійно з акцентуванням. І ця його якість дуже добре підходить до тієї музики, яку я написав. Коли читає Сергій, то всі позначки в моєму тексті можна забути. Коли б це робив хтось інший, то мав би їх враховувати».
«Це досить дивний досвід: працюєш з людьми, але не зовсім розумієш правила їхньої гри (я музичної освіти не маю), — зізнався Сергій Жадан. — Відчуваю себе якимсь гобоєм, щоправда, ходячим. У нас з Ґергардом досвід співпраці ще з минулого року. Спочатку він намагався щось зробити, аби я читав чи повільніше, чи тихіше, чи мелодичніше... Але виходило неприродно. І він дав спокій. Я не можу сказати, що така музика мені подобається, і не можу — що не подобається. Мені цікаво. Розумію: вона будується за іншими правилами, ніж класична музика чи джаз. Вона атмосферна. Важливо захотіти налаштуватися на її хвилю, інакше це може сприйматися як набір шумів, що, власне, й відбувається часто з непідготовленою музикою».
На концерті у Львівській філармонії ажіотажу не було. Тільки в перших рядах сиділи з фотоапаратами фанатки Жадана і жваво обговорювали чи того його самого, чи спину польського диригента Ґжегожа Вєруса, що керував ансамблем. Виконували чотири твори українських композиторів (Богдана Сегіна, Олексія Шмурака, Максима Коломійця, Олени Сєрової) і по одному — авторів з Росії, Польщі та Німеччини (Володимира Горлінського, Тадеуша Вєлєцкого, Ґергарда Штеблера). Музика загалом складна, інтелектуальна, вона дозволяє реагувати або на ритм, або на динаміку, ще на тембр, утім, ніяких мелодій тут не почуєте. Не без того, що твір Максима Коломійця «Попелище наляканих веселок» звучав дуже голосно (грали мідні духові), це спровокувало безпосереднє емоційне сприйняття, йому одному кричали: «Браво!».
