Розвиток природно-заповідного фонду в Луганській області вважається пріоритетним. Місцева влада стурбована тим, як зберегти унікальні та типові для регіону природні особливості. Причини для занепокоєння є.

 

Стати природно-заповідною територією

Природно-заповідний фонд області становить 154 об’єкти на площі понад 85 тис. га. Здавалося б, заповідна територія достатньо велика, то чи варто бажати більшого? Варто. Площа Луганщини, відведена під природні заповідники, становить усього 3,2%, у той час, як, скажімо, середньостатистичний європейський показник становить від 15 до 30%. До речі, з деякого часу Європа перейшла на такий статус заповідання, як національний природний парк. Це дає можливість розбити територію на кілька різних зон — рекреаційну, так званої суворої заповідності, культурного відпочинку тощо. Тому реально під заповідну площу можна відвести всього 5% його території. Та й цей показник не дуже доступний. Причини дві: як завжди — відсутність достатнього фінансування та незаконна розробка надр.

В області реально оцінюють свої можливості і завдання зі створення природно-заповідного фонду саме суворої заповідності не ставлять. Головне, щоб частина території потрапила під контроль екологічних організацій. Скажімо, цього року в області вже заповідано 2 763 га земель. Одинадцять об’єктів одержали статус державних, отже, мають бюджетне фінансування.

Питання «Для чого Луганщині потрібні заповідники?» на перший погляд може здатися некоректним. І так зрозуміло, для чого. Проте це питання, мабуть, варто поставити, щоб акцентувати увагу на одній дуже важливій для області темі — створенні «Луганськкурорту» й одного з напрямів «Зелений туризм». Правду кажучи, цей напрямок розвивається досить слабко, хоча місцеві органи самоврядування мають дуже цікаві ідеї, які в перспективі можуть принести місцевому бюджету непогані прибутки. Але для здійснення задумів поки що немає коштів. Причому йдеться навіть не про заповідні території, а про те, щоб показати визначні куточки свого краю. Прикро. Бо, скажімо, Нідерланди тільки на «зеленому туризмі» заробляють щорічно 700 млн. євро. А можливості Луганщини набагато ширші. Одні бабаки у Міловському і Біловодському районах чого варті. А скільки пам’яток глибокої старовини, які унікальні куточки природи э у регіоні! Їх важливо заповісти сьогодні, надавши статус національного надбання, поки не прийнято закон про землю. Крім того, на таких територіях можна з більшим успіхом боротися з нелегальною розробкою надр, від якої Луганщина страждає чи не сильніше за всі регіони країни.

«Нори» працюють уночі

Фахівці Європейської програми розвитку та збереження євразійських степів, які працюють у Біловодському та Антрацитівському районах області, підрахували, що на території тільки другого району розташовано приблизно 3 тис. несанкціонованих розкриттів надр. В основному маються на увазі вугільні розробки. Складно собі уявити, що в якійсь, припустімо, європейській країні населення самовільно захопило б територію й почало займатися розробкою піску, вугілля чи каменю, нехтуючи законами. В Україні таке можливо, незважаючи на те, що деякі території вважаються заповідними. В Іллірійському заповіднику, приміром, дуже великі запаси вугілля. Вони залягають на невеликих глибинах і це дає можливість проводити вуглевидобуток примітивним способом.

Варто зазначити, що незаконний видобуток кар’єрним способом пішов на спад. За цілий рік виявлено тільки один такий випадок у Перевальському районі. Організатори цього бізнесу опинилися за ґратами. Несанкціонованих розробок, які у народі називають «копанками», теж меншає. В одному випадку власники таких виробництв призупиняють їх діяльність, займаючись оформленням цього бізнесу в легальний, в другому — підприємство ліквідується під натиском правоохоронних органів. Але замість них з’являються «нори», в яких вугілля добувається на глибині від 10 до 60 метрів і подається на-гора за допомогою примітивної лебідки.  Переважно «нори» працюють уночі, але виявити їх можна. Фахівці природоохоронних відомств знаходять до них шлях по вугільному пилу й слідах протекторів вантажних машин. Отож ці сліди вже привели в правоохоронні органи 24 незаконних вуглевидобувників. Стосовно 12 з них уже порушені кримінальні справи.

Як очистити «легені» Донбасу?

«Нори» і «копанки» небезпечні для навколишнього середовища ще й тим, що їх власники зазвичай не займаються рекультивацією споганеної території. Ті, кому вдалося подивитися на область із висоти пташиного польоту, стверджують, що у деяких місцях можна побачити «місячні пейзажі». За законом рекультивацією повинні займатися ті, хто тут працював. Однак ця законна вимога ігнорується, причому масово.

Як стверджує начальник управління охорони навколишнього середовища Луганської облдержадміністрації Анатолій Арапов, завдяки дозвільній системі, а також посиленню контролю з боку правоохоронних органів та екологічних відомств, кількість нелегальних джерел вуглевидобутку помітно скорочується, у той час як тих, хто працював легально в 2010—2011 роках, збільшилося в рази. Хоча одержання ліцензії та підготовка необхідного пакета документів займає кілька років. Водночас проблеми рекультивації продовжують залишатися нерозв’язаними. Основна причина полягає у відсутності коштів. У цьому зв’язку область пропонує такий варіант — узаконити організацію спеціального фонду, який поповнюватиметься за рахунок легальних розроблювачів надр. Зібрані кошти цілеспрямовано підуть на проведення рекультиваційних робіт.

 

Фото автора.