Вийшов у світ фотоальманах «Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир. Світлої пам’яті схиархімандрита Аліпія». Автор ідеї та проекту — народний депутат України, генерал-полковник міліції Володимир Малишев. Робота над фотоальманахом тривала з лютого по червень 2014 року.
Це видання присвячено річниці блаженної кончини схиархімандрита Аліпія, друга всім відомого Старця і подвижника XX століття схиархімандрита Зосими. Дуже скоро після кончини Старця отец Аліпій почав окормляти Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир. Майже 10 років був намісником обителі і зробив значний внесок у її розвиток. Батюшка Аліпій був відомим іконописцем. Безліч ікон, написаних і відреставрованих ним, прикрашають храми обителі в Микільському й інші храми Донецької області.
З Божою допомогою отцю Аліпію вдалося зробити за цей час дуже багато. Батюшка був надзвичайно працьовитою людиною і все робив з любов’ю й умиротворенням. Незважаючи на зайнятість і важливі справи, завжди теплими словами і радісною посмішкою зустрічав усіх, хто приходив до нього, розповідав про батюшку Зосиму й історії монастиря, вмів знайти потрібне слово кожному.
Наприкінці життя, будучи тяжко хворим, батюшка намагався не показувати, що зазнає дуже сильних фізичних страждань. Це коштувало йому неймовірних зусиль волі, але він не хотів засмучувати насельників монастиря, своїх духовних чад, парафіян, що безмірно любили його. Схиархімандрит Аліпій продовжував так само приймати людей, утішати їх, давати мудрі поради.
Не злічити парафіян, у житті яких батюшка Аліпій відіграв дуже важливу роль. Усі, хто його знав, відзначають його виняткову скромність. Він не любив говорити про себе, розповідати про своє життя, його спогади були небагатослівними. І от Господь покликав Свого служителя до Себе.
4 жовтня 2013 року закінчився земний шлях схиархімандрита Аліпія. Почалося його життя у Вічності. Любов до нього продовжує горіти яскравим вогнем у серцях братії і сестер обителі, у серцях багатьох людей, які знали його.
— Мені випало величезне щастя спілкування з батюшкою Аліпієм, — каже Володимир Малишев. — Я намагався відтворити хоч щось про цю прекрасну людину, і дуже сподіваюся, що його життєвий шлях стане прикладом для всіх нас, особливо в цей важкий для країни час.
Чи можна знайти приклади в людській історії, коли воєнні конфлікти давали позитивні результати? Немає! Масові вбивства, плач, стогін і горе, голод і смерть, загальна розруха як наслідок цих страждань — ось результат цієї війни.
Ми говоримо про нещастя, що спіткали нас у минулому, але якщо в сучасному світі буде війна — розпалені пристрасті зажадають не куль, снарядів чи навіть фугасних бомб, а такої зброї, від якої настане загибель у глобальному масштабі.
Уже не сьогодні сказано, що може бути від сучасної війни — нічим нездоланна та нічим невимірна катастрофа.
Дорогі, давайте будемо розсудливі, пожаліємо себе і життя навколо нас, дамо майбутнє нашим нащадкам та не занапастимо себе й усіх, адже такий прекрасний світ — планету влаштував Господь.
Бог закликав нас до миру, любові, добросусідства і сказав: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам, так любіть одне одного яко Мої учениці єсте».
