Людину, як стверджує прислів’я, зустрічають за одягом. Якщо він чистий, акуратний, у міру стриманий та сучасний — перше уявлення про людину позитивне, їй висловлюють повагу вже за сам пристойний вигляд.
А як бути з «одягом» вітчизняного правосуддя, коли воно часто «вбране» (без перебільшення!) в лахміття?! Коли грати на вікнах у судових залах невідомо навіщо зв’язані ганчірками для підлоги, а лавки для учасників процесу густо заліплені жуйками. Про стерту нанівець підлогу та стіни в тріщинах уже й не згадую. Яку повагу до правосуддя мають відчувати громадяни, якщо його намагаються здійснювати в умовах тісних «сараїв»?! Учасники процесу, навіть коли слухання триває кілька годин, не можуть скористатися в приміщенні багатьох місцевих судів туалетом, бо там його немає, а якщо є — то на замку... Кожен місцевий суд нещасний, як і нещаслива родина (аналогія за Львом Толстим), по-своєму.
Громадян дивує: чому саме для суду десятиліттями бракує грошей? Адже знаходять їх для прокуратури, СБУ, податкової... У судах часто гостро бракує грошей на конверти, папки, інше канцелярське приладдя. А яку зарплату одержує технічний персонал, завалений по самі вуха справами?! Хай би на неї спробували вижити урядовці! З Кам’янця-Подільського в Кабмін про виживання суддівського персоналу звернення писали — результатів не добилися. А може, такий суд із вічно простягнутою рукою легше тримати на повідку?! — припускають подоляни, про що вони пишуть до газети.
«У військових нічого не випросиш»
У лютому цього року Кам’янець-Подільський міськрайонний суд подав сигнал «SOS» місцевій владі. До районної та міської рад надійшло офіційне звернення судової установи, в якому йшлося про те, що наразі вона розміщується в двох старих пристосованих приміщеннях, які абсолютно непридатні для засідань, для 16 суддів бракує судових залів, немає нарадчих кімнат, кімнат для свідків, конвою, для ознайомлення зі справами, камер для підсудних... Суд попросив владу підтримати клопотання про надання йому належного приміщення для роботи. Таким керівництву суду видається колишній штаб міського гарнізону на території артилерійської бази, яка вже давно розформована. Приміщення армії, яка все скорочується, навряд чи буде потрібне. На території міста й району повно військової нерухомості, що руйнується й розкрадається. Депутати підтримали суддів та звернулися до Міністерства оборони. Питання зависло. Відповідь може бути, але із серії «Сам не гам і тобі не дам». «Я казав голові суду: «У військових ніколи нічого не випросиш», — прокоментував голова районної ради Іван Романчук. А що вартує Кабміну навести тут лад?!
Довгобуд — громадянам, суддям — палаци в найкоротший термін
Узагалі-то в Кам’янці правосуддя має палац. На жаль, недобудований. Почали його зводити відповідно до постанови Кабміну №692 від 21 червня 2001 року «Про затвердження програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2002—2006 роки». Вкладено понад два мільйони гривень. Треба ще п’ять, підрахували в Кам’янці. Надій на державне фінансування — кіт наплакав. От судді й шукають запасні «рятувальні круги» навіть у військових. І за це їм спасибі — бо дбають не лише про себе. Гідне приміщення суду потрібне передусім громадянам. Щоб, переступивши поріг суду, не почувалися приниженими навіть через такі дрібниці, як туалетна кімната чи коридор, у якому мантія з мантією не розминуться.
Колишнього голову суду Василя Стецюка, за якого починалася будова, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 01 квітня 2010 року №2012-Vl «Про звільнення суддів» із посади «попросили» у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком. Виявився «колядником». Вимагав у підсудного заплатити штраф не на рахунок відповідної установи, а йому, й готівкою. Поки мляво будувався палац правосуддя, його родина звела стіни власного готельного комплексу... Небідні «хатинки» спорудили собі й деякі інші судді. У Кам’янці-Подільському, в Старому місті навіть вулиця є, яку народ прозвав вулицею Кривосуддя, серед власників помпезних котеджів є й носії мантії.
Чиї замовлення виконує правосуддя?!
Цього року на Хмельниччині півроку тривав гучний процес у справі колишнього міського голови Кам’янця-Подільського Анатолія Нестерука та керуючого справами міськвиконкому Миколи Нечая, яких СБУ звинуватила в хабарництві. Кам’янець-Подільський міськрайонний суд відмовився слухати цю справу. Як прокоментував нинішній міський голова Михайло Сімашкевич, «з морально-етичних міркувань». А громадськість, яка на кожне слухання їздила за 30 кілометрів до суду в місто Дунаївці, де розглядали справу, вважає, що марно відмовилися кам’янецькі судочинці. Поки тривав процес, приміщення Дунаєвецького суду весь час ремонтували. Це створювало великі незручності для людей, але хто думає про людей?!. Головуючий на суді Володимир Шклярук не раз не допускав представників громади до залу, мотивуючи це тим, що місця немає. За таке поводження громадяни збираються притягти його до відповідальності.
Суд усе-таки дуже скрупульозно вивчив усі матеріали справи, для чого вдавався навіть до відновлення етапу слідства. Проте жодних доказів на підтвердження хабарництва Анатолія Нестерука так і не здобув. Не було куди подітися: в частині отримання хабара Нестерука виправдали. Проте, суд засудив його на чотири роки позбавлення волі — «за перевищення владних повноважень». Захист неодноразово наголошував: суд заангажований. Захисник кам’янецького міського голови Лев Картушин, вислухавши вирок, дав коментар для ЗМІ: «Суд рятував мундир, причому чужий. Свій же він заплямував. Єдино можливим вироком у цій справі могло бути виправдання Анатолія Нестерука та його негайне звільнення. Суд не оцінив всіх обставин: як з’явилася ця справа, як велося досудове слідство, відпрацьовуючи лише одну версію: Нестерук — злочинець. Фактично повірили заявнику в СБУ, який прийшов зізнатися, що нібито дав хабара меру понад півроку тому. А цього хабарника суд протизаконно визнав... потерпілим».
Для кого реформа?
Минув рік, як Президент Віктор Янукович підписав один із перших «реформаторських» законів — «Про судоустрій і статус суддів». Заглянемо в преамбулу, де зазначено: метою цього акта є «захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права...» Що принесла судова реформа українцям?! Звідусіль вони волають, що не спроможні захистити свої права в суді.
З 2002 року і до реформи головні засади судоустрою визначав закон «Про судоустрій України». Його другою статтею завдання суду було визначено так: «Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави». Різницю відчує і сліпий. Чому випарувалися інтереси суспільства, які в попередній редакції стояли першими у зв’язці «суспільство і держава»?! Фахівці вказують і на те, як автори нового закону «винахідливо» обійшлися з принципом «верховенства права». Здійснення правосуддя мало відбуватися на засадах верховенства права при захисті всіх суб’єктів — громадянина, юридичних осіб, суспільства й держави. Після реформи — на цих засадах прописано захищати інтереси держави. До реформи суспільство визнавало, а влада з ним погоджувалася, що в українських судах присутня корупція. Але все ж вони були ще достатньо незалежні. Після реформи «іржі» в судах не поменшало. Аналітики доводять швидше зворотний процес...
Чи покращився доступ до правосуддя для «малого українця»!? Підсудні політики та екс-високопосадовці Юрій Луценко та Юлія Тимошенко волають про суд присяжних. Прості люди про нього майже не знають. Їм би повернути назад те, що було колись. Адвокат із Кам’янця-Подільського Іван Мельник улітку розповів: «Веду справи багатьох дітей війни, які домагаються виплати законної надбавки до пенсії. Люди стоять у безкінечних чергах. І раптом міськрайонний суд перестав приймати їхні заяви. Судді посилалися на нове рішення Кабміну щодо обмеження розмірів цих виплат у зв’язку зі змінами до бюджету. Але ж вони мають керуватися тільки чинним у цьому питанні законом, який «зворотного ходу» не має! А ним передбачено 191 гривню помісячної доплати цій категорії громадян, а не 49,8, як вирішив Кабмін. То на захисті чиїх інтересів стоять суди?»
Американці нам допоможуть?!
Чи стало комфортніше працювати самим суддям, чи підвищився їх статус? Навряд. Бо зарплата зменшилася, навантаження підвищилося, до того ж над суддею завше висить меч переляку: прокурори щоразу натякають суддям про можливість заведення оперативно-розшукової справи та прокурорські переваги у Вищій раді юстиції. Тут хоче, не хоче суддя, а прийме рішення, яке найбільше влаштовує прокурора. Принаймні так оцінюють ситуацію правозахисники. І навіть шкодують суддів...
Василь Онопенко на одній із міжнародних конференцій заявив про зниження рівня національного судового захисту та необхідність невідкладних законодавчих та організаційних заходів для вдосконалення провадження в кримінальних справах. Нині США допомагає Україні вдосконалювати судову систему. Цього літа в Кам’янці-Подільському в рамках проекту «Україна: верховенство права», що вже п’ять років впроваджується в Україні, кілька днів працювали представники судової влади України та США. Обговорювалося питання стандартизації процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Завдяки проекту в Україні вже відбулося перше анонімне тестування кандидатів на посаду судді та кваліфікаційний іспит. «Упродовж цього випробування більшу частину претендентів відсіяли», — повідомив голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін. Керівник проекту Девід Майкл Вон, який звернувся до присутніх чудовою українською мовою, запевнив, що й надалі США допомагатимуть Україні удосконалювати систему правосуддя, адже стартує ще один подібний проект. Це гарна новина. Але... американці не виведуть наші суди із «сараїв». А також важко удосконалити те, що зіпсоване нанівець, вважають громадяни.
P.S. Президент України Віктор Янукович під час свого візиту до Кам’янця-Подільського 13 жовтня ц. р. дав доручення віднайти кошти для завершення довгобуду до 1 травня наступного року.
