«Застряг у ліфті» — маленьке зло, якого не уникнеш. Днями кореспондентка «Голосу України» потрапила в халепу на годину й замислилася: може, то не техніка вередлива, а ми щось не так робимо?

Київ, буденний ранок, шістнадцятиповерхівка, поспішаю на роботу. Ліфт плавно зупинився і далі не збирається.

Десь тут має бути табличка з номером диспетчера. Ось і дірки від цвяхів: табличку давно поцупили. Тисну на кнопки виклику. Від «радіо» зверху — анічичирк. Тепер — на жовту з намальованим дзвіночком. Тиша. За нашим законодавством, ліфт без зв’язку з диспетчером узагалі не має працювати... Поруч із жовтою кнопкою — червона «Stop» і чорна, обсмалена й незрозуміла. Як потім пояснив механік, чорна кнопка — для відкриття дверей. Тобто якщо сусід не встигає зайти до ліфта, треба не ногу між дверей встромити, а тиснути на «пульт». Тільки, чи багато людей так роблять?

Отже, якщо ви застрягли в ліфті «зрілого віку» й удома нікого нема, це надовго. Варто записати телефон ЖРЕПу на свій мобільний. Механік прибув за двадцять хвилин. Заліз на дах, підчепив двері й... не зміг вилізти. Вихід на сходи перекрито: мешканці будинку давно поставили броньовані двері, «приватизувавши» шмат коридору. Чужинець може вийти тільки на майданчик між квартирами. Це пастка: бідолаха-ліфт застряг, а вантажний не викличеш, бо він їде тільки з першого поверху. Тож кличемо маму. Вона спускається сходами на перший поверх, піднімається вантажним ліфтом на другий і спускається з механіком на перший. Знов-таки: якщо вдома нікого немає, вам не пощастило. Механік, що назвався Анатолієм, обурюється: «Якщо трапиться пожежа, вибереться лише той, у кого ключі від сходів...»

Крізь двері пролізає чіпкий дріт, шурх-шурх — нарешті свобода. За словами Анатолія, застряглі люди чекають на нього до 45 хвилин. Нашу ділянку обслуговують двоє спеціалістів, кожен порається з 30 ліфтами. Хоча за нормами має «доглядати» 17. Зміна механіків триває вісім годин, а якщо ви застрягли серед ночі, рятуватиме аварійна служба (телефонуйте диспетчеру, виклики приймають цілодобово). Того дня ліфт у нашому домі «заїкнувся» ще двічі: застрягли школярки, а потім — майстри, що роблять ремонт сусідам. Від біди подалі бігаємо на своїх двох. Ті, хто може.

У вас є сім секунд

Зазвичай ліфти розраховано на 25 років «ужитку». Слабке місце тут — двері. Кабіна зупиняється на сім секунд, щоб зайшли четверо людей. Якщо розпихати дверцята ліктями, на восьмий раз механізм зависне — саме так ліфти запрограмовано. Блокує їх будь-що. Нещодавно механік Анатолій приїхав на виклик і уздрів, що в двері закотився перець. Господиня йшла з базару, овоч вивалився з пакета, дверцята «заніміли». Видається, що на батьків із дитячими колясками та інвалідів наші ліфти взагалі не розраховані. Тож люди змушені викручуватися й «мучити» техніку.

— Я двічі—тричі на тиждень «визволяю» молоду маму з коляскою. Вона придумала «схему»: викликає ліфт, вставляє горизонтально між дверей палицю, заїжджає. Кабіна «глохне», і мама з дитиною чекають, поки хтось натисне кнопку виклику. Якщо день будній і сусіди на роботі, чекають довгенько, — розказує Олена С., що мешкає в Деснянському районі.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.