Природоохоронний менеджмент у Карпатах

До найважливіших стратегічних цілей належить також удосконалення регіональної екологічної політики. Тому в цьому напрямі, зокрема, передбачається законодавче забезпечення переходу до 2015 року від соціально-економічного до еколого-соціально-економічного планування розвитку регіонів і міст, розроблення до 2020 року нормативно-правової бази щодо еколого-економічних макрорегіонів. Та, що дуже важливо для гірських територій — реалізація до 2015 року пілотного проекту щодо поєднання системи територіального планування із процедурами довгострокового прогнозування, еколого-соціально-економічного планування та проведення стратегічної екологічної оцінки на прикладі Карпатського макрорегіону. Безумовно, така постановка питання є обнадійливою і вкрай необхідною.

Залишилася, на жаль, без реагування і постанова Верховної Ради України з питань збереження в Україні об’єктів природно-заповідного фонду та культурної спадщини від 12 вересня 2002 року №140-ІV, якою рекомендувалося Кабінету Міністрів України розробити «до 1 липня 2003 року Державну комплексну програму сталого розвитку гірських регіонів України».

Суть поняття сталого розвитку, а тим паче механізми керування цими надзвичайно складними процесами, функціонального поєднання в них екологічних, економічних та соціальних компонентів, тобто збалансованого, узгодженого, передбачуваного розвитку всіх сфер розумової і виробничої діяльності людини, потребують насамперед розробки теоретичних моделей та їх апробації на практиці. У цьому зв’язку хочемо звернути увагу на те, що відповідно до рішень Севільської Генеральної конференції ЮНЕСКО в листопаді 1995 року та Мадридського плану дій для біосферних резерватів модельними територіями та навчальними полігонами саме для впровадження ідей сталого розвитку в різних умовах має виступати Міжнародна мережа біосферних резерватів. Біосферний резерват (в українській інтерпретації — біосферний заповідник) — це не просто природоохоронна територія, а зона примирення природи з місцевими громадами та суспільством загалом. У цьому контексті, на думку фахівців ЮНЕСКО, «біосферні резервати зробили основний внесок у виникнення ідеї сталого розвитку та екосистемного підходу, вони допомагають перевірити результати застосування цих ідей на практиці». Їх менеджмент, або визначений Законом України «Про природно-заповідний фонд України» Проект організації території біосферних заповідників та охорони їхніх природних комплексів, передбачає поряд із збереженням природних та культурних цінностей розвиток науки й моніторингу, реалізацію заходів для забезпечення сталого розвитку території. Тобто збалансоване ведення сільського, лісового господарства і промисловості, відновлення традиційних видів природокористування, органічного землеробства, виробництва екологічно чистих продуктів харчування, розвиток рекреаційної діяльності та використання лікувально-оздоровчого потенціалу, іншої екологічно безпечної господарської діяльності, створення в такий спосіб нових робочих місць. Виконання цих завдань біосферними заповідниками та іншими природоохоронними територіями закріплено також в указах Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні» та «Про розширення території Карпатського біосферного заповідника». Отже, планування управління природоохоронними територіями, які в окремих гірських районах Українських Карпат (наприклад, в Косівському, Міжгірському, Великоберезнянському, Рахівському, місті Яремче) займають значний відсоток їх територій, має важливе не лише екологічне, а й соціально-економічне значення. Досвід цієї роботи міг би бути використаний і під час реалізації вже цитованого пілотного проекту «щодо поєднання системи територіального планування із процедурами довгострокового прогнозування, еколого-соціально-економічного планування та проведення стратегічної оцінки» в Карпатському регіоні.

У цьому аспекті варто б використати отримані напрацювання і в рамках співпраці щодо збереження україно-словацько-німецького транснаціонального серійного об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини».

Нагадаємо, що 28 червня 2007 року Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 31-й сесії ЮНЕСКО в місті Крайстчерч (Нова Зеландія) ухвалив рішення про внесення україно-словацької номінації «Букові праліси Карпат» загальною площею 77971,6 гектара (ядрова зона 29278,9 га) до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А 25 червня 2011 року на 35-му засіданні Комітету Все-

світньої спадщини в Парижі проголошено, що «давні букові ліси Німеччини» теж занесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як розширення наявного україно-словацького об’єкта «Букові праліси Карпат». Отже, на Європейському континенті утворено унікальну міжнародну природоохоронну територію кластерного типу загальною площею 96072,4 гектара (ядрова зона 33670,1 га), яка охоплює природний ареал поширення лісів із бука лісового (Fagus sylvatіca) від високогір’я Українських Карпат до побережжя Балтійського моря на німецькому архіпелазі Рюген. До складу об’єкта входять ділянки давніх букових лісів на території Німеччини із складу біосферного резервату Шорфгайде-Хорін (земля Бранденбург), національних парків Гайніх (земля Тюрінгія), Келлервальд-Едерзеє (земля Гессен), Мюріц та Ясмунд (земля Мекленбург — Передня Померанія) загальною площею 18100,8 гектара (ядрова зона 4391,2 га). У Словаччині до складу об’єкта внесено ділянки букових пралісів із територій національного парку «Полонини» та охоронної області «Вігорлат» (Пряшівський край) площею 19584,8 гектара (ядрова зона 5766,4 га). А в Україні до цього об’єкта входять масиви Карпатського біосферного заповідника та Ужанського національного природного парку загальною площею 58386,8 гектара (ядрова зона 23512,5 га).

Безумовно, досягнення домовленостей між зацікавленими державними відомствами України, Словаччини та Німеччини в рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини відкриває великі можливості для активізації міжнародної співпраці в природоохоронній та науковій сферах, впровадження досвіду, зокрема Німеччини, в реалізацію концепції сталого розвитку. В українських природоохоронних територій з’явились багато нових зацікавлених партнерів та доступ до передового європейського досвіду.

Інтегрована система менеджменту, яку розроблено для ефективного управління цим надзвичайно цінним тристороннім транснаціональним об’єктом, передбачає передусім найбільш ефективні заходи із збереження об’єкта з усіма біотичними та абіотичними компонентами, гео- і біорізноманіттям та екологічними процесами. Мають забезпечуватися підтримання самовідновних процесів у відповідних екосистемах та організація охорони від впливу антропогенних чинників, підтримання та розширення наявного екологічно з’єднаного комплексу пралісів та природних букових лісів, які об’єднують українські та словацькі кластери. Будуть активізовані наукові дослідження, з метою отримання знань, які можна передати та використати для сталого, наближеного до природи лісокористування, використання природної спадщини для посилення екоосвіти, формування екологічної свідомості, розширення поінформованості громадськості про роль і цінності пралісів на місцевому, національному та міжнародному рівнях, забезпечення сталого використання природних ресурсів на територіях, що прилягають до цього об’єкта.

На виконання Інтегрованого менеджменту нині, за фінансової підтримки Федерального міністерства охорони довкілля та ядерної безпеки Німеччини, реалізується проект «Сталий менеджмент територій, прилеглих до об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат» (Україна—Словаччина)», а німецький університет сталого розвитку (м. Еберсвальде) за кошти німецького фонду охорони природи (DBU) завершив розробку проекту «Природоохоронний менеджмент Карпатського біосферного заповідника і розв’язання сучасних викликів на Закарпатті (Україна)». Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджено план заходів щодо збереження та розвитку української частини природного об’єкта «Букові праліси Карпат».

Під час реалізації цих проектів за участю зацікавлених партнерів (Міністерство екології та природних ресурсів України, районні державні адміністрації, сільські ради, місцеве населення, державні лісогосподарські підприємства, приватні лісозаготівельні організації, заклади туристичного сектору, навчальні й науково-дослідні установи та інші зацікавлені групи) проведено аналіз ситуації в зоні діяльності Карпатського біосферного заповідника та визначено основні природоохоронні цілі для східної частини Закарпаття. До найважливіших із них віднесено збереження пралісів та лісових екосистем загалом, збереження та відродження високогірних лук-полонин, відновлення чисельності великих ссавців, охорона водних та заплавних екосистем, печер, карстових утворень та Долини нарцисів. Сформовано вісім стратегічних напрямів щодо їх реалізації. Насамперед запропоновано надати природоохоронний статус залишкам пралісів та взяти під особливий контроль дотримання лісового законодавства, розробити проекти із залучення міжнародного «вуглецевого» фінансування заходів із збереження лісів, зокрема використання для цього добровільних карбонових кредитів у рамках німецької кліматичної ініціативи.

Оскільки більшість населених пунктів, розташованих на прилеглих до біосферного заповідника територіях не газифіковано і основним джерелом тепла виступає деревина, пропонується здійснити підготовку проектних заявок для впровадження альтернативних джерел енергії і зменшення в такий спосіб попиту на дрова в зоні розташування букових пралісів. Як важливий напрям діяльності розглядається розвиток екотуризму, відродження традиційного полонинського господарства тощо.

Центр лобіюватиме природоохоронні ініціативи та проекти для сталого розвитку гірських територій, організовуватиме обмін досвідом між спеціалістами та поглиблення міжнародної співпраці. Його діяльність буде спрямована на підвищення рівня екологічної освіченості управлінських та господарських кадрів, проведення досліджень та навчальних практик у галузі лісової екології та сталого розвитку студентами й науковцями з України, Німеччини, Словаччини, Швейцарії, Чехії та інших країн. Центр стане місцем проведення щорічних міжнародних науково-практичних конференцій, на його базі реалізовуватиметься ідея створення «екологічного Давосу» в центрі Європи.

Закарпатська область.