Десятки тисяч голів необлікованої худоби становлять реальну загрозу для споживачів тваринницької продукції
Тіньова економіка на Херсонщині схожа на таку собі «чорну дірку», якій нічого не варто затягти не те що грошові потоки, а й якогось бичка, разом з рогами й копитами. Та що бичка — хоч цілу череду! І затягує: хоча в області вже сім років ведуть облік великої рогатої худоби, за «його межами» у деяких сільських районах залишається від 10 до 15 відсотків домашньої худоби. А враховуючи, що за станом на початок 2011 року в краї значилося понад 120 тисяч голів ВРХ, навіть десята частина від такої кількості — це десятки тонн м’яса, яке незмінно кудись подінеться. Хоча чому кудись? Його або продають на стихійних ринках, або вивозять за межі регіону, благо, власних м’ясокомбінатів у нас немає — останній, що працював в обласному центрі, «наказав довго жити» ще півтора десятка років тому.
Фахівці припускають, що частина селян просто не хочуть витрачати час і гроші на реєстрацію худоби, призначеної суто для «домашнього вживання» — адже ідентифікаційні процедури коштують близько 60 гривень, та ще на кожну тварину треба виписувати паспорт і ветеринарну картку. Однак у районах Присивашшя з більш розвиненим скотарством якусь частку корів і овець відгодовують і продають «на сторону», або навіть обмінюють на партії дефіцитного в степу вугілля для зимового обігріву будинків. Отож тут можливі варіанти не із приємних: приміром, поширення в якому-небудь сусідньому містечку м’яса, зараженого якоюсь інфекцією, однаково небезпечною і для чотириногих, і для двоногих. Адже та сама корова чи вівця, у якої є у вусі реєстраційна бирка, двічі на рік проходить контроль на предмет захворювання на туберкульоз, лейкоз, бруцельоз або лептоспіроз. А немає картки, то перевірками можна й не перейматися.
— На Херсонщині процвітає такий вид бізнесу, як скуповування у селян худоби і вивезення її для забою й переробки в більші населені пункти. Співробітники Державтоінспекції, за законом, зобов’язані перевіряти, чи є на тварин в автопричепах документи — неідентифіковану худобу з метою уникнення поширення інфекційних захворювань заборонено не тільки перевозити, а й навіть переміщати за межі індивідуального підсобного господарства. Але за минулі сім років з ДАІ нам лише раз надіслали повідомлення про затримання партії живих свиней, які транспортувалися без необхідних супровідних паперів, — підкреслює директор херсонської філії держ-підприємства «Агентство ідентифікації та реєстрації тварин» Валентина Назаренко. — Нашому агентству проконтролювати такі пересування фізично неможливо: із 120 тисяч голів лише великої рогатої худоби менш як шосту частину утримують сільгосппідприємства на фермах, а решта власників — приватники.
Утім, херсонські ідентифікатори згодні, що можна поставити «загороджувальні загони» на кожному перехресті, але все одно повністю перекрити нелегальні перевезення тварин не вдасться. Набагато краще від «репресій» працюють цивілізовані ринкові стимули: скажімо, коли кілька років тому держава ввела дотацію на підтримку вівчарства, на Херсонщині за лічені тижні зареєстрували 17 тисяч (!) овець. На думку Валентини Назаренко, запровадження аналогічної дотації хоча б в 200—300 гривень щорічно на кожну корівку, та ще зі спрощеним механізмом нарахування, допомогло б якщо не зняти, то істотно пом’якшити проблему з «тіньовою» живністю, наявність якої загрожує поширенням інфекцій.
— Два роки тому надзвичайна ситуація виникла в Каланчацькому районі Херсонщини, де лейкоз (рак крові) виявили у більш як чотирьохсот голів великої рогатої худоби, до того ж три чверті цих корів утримувалися лише в чотирьох місцевих селах. Ця форма лейкозу заразна, може передаватися і повітряно-крапельним шляхом, і через кров — ранки і садна на тілі тварин під час контактування в череді. Уживання інфікованої яловичини для людини не шкідливе, а от молоко вже становить небезпеку, і в їжу не рекомендоване. У район чи не щомісяця виїжджали групи фахівців, проводили сільські сходи, пояснювали ступінь загрози. Нині поголів’я замінили здоровішим, однак невідомо, де наступного разу повториться спалах зараження. Адже останнє обстеження 71 тисячі селянських подвір’їв знову виявило десятки тисяч незареєстрованих тварин, — констатує заступник начальника Головного управління ветеринарної медицини Херсонщини Олександр Никонов. — Погано те, що наше законодавство пропонує ідентифікувати тільки тих, які призначені для комерційного використання — реалізації молока, м’яса. Однак якщо власник корови не здає молоко на завод, це ще не означає, що він не продає його сусідам чи не вивозить на стихійний ринок. Отож доводити можливість «комерційного використання» худоби неможливо, та й не наше це завдання. Вихід — ідентифікація без усіляких застережень.
Адже «сигнали» проблема подає дедалі тривожніші. Так, минулого літа через Дніпровський ринок Херсона намагалися реалізувати свинину від забитої хворої на лептоспіроз тварини з індивідуального присадибного господарства. І добре, що в лабораторії фахівці не «купилися» на хабар і не видали власникові дозвіл на реалізацію «свіжатини» уроздріб. Інакше десятками й сотнями сьогодні на Херсонщині рахували б не «проблемну» живність, а людей, котрі захворіли.
А раніше у тому ж Херсоні ліквідували підпільний цех, де приватний підприємець із дружиною в домашніх умовах виготовляли копчене сало й ковбасу з м’яса, купленого невідомо де й у кого, а потім збували все це через легальну торговельну мережу, піддаючи ризику вже не сотні, а тисячі споживачів.
Херсонська область.
