Григорій СМІТЮХ: «Держава зобов’язана забезпечити гідне життя наших дітей»

Незважаючи на те, що турбота про підростаюче покоління, зокрема про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, а також вихованців і учнів дошкільних та шкільних закладів освіти в сільській місцевості, була і є пріоритетним напрямом соціальної політики держави, в цій сфері залишається багато проблем та невирішених питань.

За даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до національної мережі загальноосвітніх закладів входить 391 школа-інтернат, де навчаються 122,5 тисячі дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку. У зв’язку із зростанням за останніх п’ять років на 22 відсотки кількості дітей з особливими потребами в різних регіонах країни (дітей із складними комплексними дефектами, різними формами затримки психічного розвитку, дитячим аутизмом, девіантною поведінкою, труднощами в навчанні та спілкуванні), щорічним збільшенням на 5—6 тисяч дітей-інвалідів (нині на обліку 152,2 тисячі осіб), відсутністю необхідної кількості спеціальних (корекційних) закладів, кваліфікованих кадрів та ін., наявна система спеціальної освіти потребує значних капіталовкладень. А сьогодні на заходи корекційно-лікувального характеру на одну дитину в середньому по країні виділяється 34 гривні на добу, тоді як, наприклад, обладнання для спеціального годування однієї дитини коштує не менш як 15 тисяч гривень, а лікування складних комплексних дефектів розвитку, захворювання на ВІЛ-інфекцію вимагає ще більших коштів.

Нині в Україні функціонує також 14,9 тисячі сільських загальноосвітніх навчальних закладів (понад 70 відсотків від їх загальної кількості), в яких навчаються більш як третина всіх учнів країни. Дошкільну освіту в сільській місцевості здобувають 242 тисячі дітей у 8,8 тисячі садках (57 відсотків від загальної кількості дітей дошкільного віку). З року в рік скорочуються обсяги будівництва приміщень сільських загальноосвітніх шкіл та дитячих садків, частина їх перебуває в аварійному стані. Водночас місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування незадовільно розв’язуються питання поточного ремонту та реконструкції спеціалізованих шкіл, дошкільних та шкільних закладів у сільській місцевості, їх забезпечення меблями, обладнанням, комп’ютерною технікою, навчально-наочними посібниками.

Такий стан речей, на мою думку, склався передусім тому, що конституційні приписи щодо захисту дитинства в соціальній державі, про державне утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (йдеться про статті 1, 24 та 52 Основного Закону), не знайшли свого подальшого розвитку та конкретизації в нашому законодавстві.

Зважаючи на все вищевикладене, цілком очевидно, що держава має ефективніше дбати про долю найуразливіших категорій нашого підростаючого покоління, а матеріальне забезпечення подальшого функціонування дитячих будинків і шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, а також дошкільних та шкільних закладів освіти у сільській місцевості в нинішніх умовах вимагає спеціального механізму державної підтримки, суть якого полягала б у тому, щоб спрямувати потік бюджетного фінансування в освіті та системі соціального забезпечення саме на такі заклади. Але де ж узяти потрібні для цього кошти, коли світова та вітчизняна економіки, ледь переживши одну хвилю кризи, очікують другу, яка вже не за горами?

Україна щорічно отримує значні надходження у валюті від експорту чорних та кольорових металів, а також продукції хімічної галузі. Згідно з останніми даними Державної служби статистики України, виручка від експорту недорогоцінних металів і виробів із них є головним джерелом надходження валюти в Україну: за першу половину 2011 року вона досягла 11,3 мільярда доларів, що становить 34,4 відсотка від усього товарного експорту. Виручка від експорту продукції хімічної та пов’язаних із нею галузей промисловості за цей само період становила близько 2,9 мільярда доларів.

За збереження обсягів експорту чорних і кольорових металів, а також продукції хімічної та пов’язаних із нею галузей промисловості на рівні показників 2009—2011 років з урахуванням тенденції коливання рівня цін на світових біржах та курсу основних валют Україна отримуватиме щорічно щонайменше 20 мільярдів доларів. Цільове спрямування незначної частини цієї виручки на будівництво, реконструкцію та утримання дитячих будинків і шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, а також дошкільних та шкільних закладів освіти у сільській місцевості здатне значно посилити державний вплив на соціальні потреби найуразливішої частини підростаючого покоління.

З метою практичної реалізації такої можливості мною було розроблено і внесено на розгляд Верховної Ради України проект закону України «Про спеціальний збір на будівництво, реконструкцію та утримання дитячих будинків і шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, а також дошкільних та шкільних закладів освіти в сільській місцевості» 

(реєстр. №9286 від 13.10.2010 року).

Законопроектом пропонується запровадження спеціального 1,5-відсоткового збору, що сплачується суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які експортують чорні та кольорові метали, продукцію хімічної галузі, на цілі будівництва, реконструкції та утримання вищезазначених об’єктів.

Передбачається, що спеціальний збір справляється залежно від експортної ціни та суми продукції кольорової та чорної металургії, а також хімічної промисловості. Контроль за правильністю визначення експортних цін, сум та вчасністю відрахувань спеціального збору здійснює Державна податкова служба України.

Спеціальний збір платники сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені у встановленому порядку для місячного звітного періоду. За невчасну сплату спеціального збору платники несуть відповідальність, встановлену законодавством.

Нараховані суми спеціального збору накопичуються на спеціальному рахунку Державного казначейства України. Головним розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва.

Законопроектом також передбачена заборона нецільового використання зазначених коштів.

Механізм справляння спеціального збору та порядок його використання визначаються та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У «Прикінцевих положеннях» пропонується набрання чинності відповідним законом з 1 січня 2013 року.

Попередні розрахунки вказують, що запровадження вищезазначеного спеціального збору додатково щорічно спрямує в державний бюджет України близько 2,4 мільярда гривень на будівництво, реконструкцію та утримання дитячих будинків і шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, а також дошкільних та шкільних закладів освіти у сільській місцевості.

Прийняття та практична реалізація положень закону створять постійний, достатньо ефективний механізм додаткової державної підтримки найуразливіших у соціальному плані категорій підростаючого покоління, прискорять розв’язання низки першочергових соціальних та освітянських потреб. Тому сподіваюся, що мої законодавчі ініціативи знайдуть розуміння і підтримку в більшості народних депутатів незалежно від їхньої фракційної приналежності та політичних переконань.