Те, що саме випадок інколи відіграє важливу роль у житті, Олексій Чигрин переконався на власному досвіді. Дитинство пройшло в селі Іванівка Кобеляцького району на Полтавщині. Рано залишився без батька. Отож уже в 11 років увесь тягар чоловічої праці ліг на його плечі. А селянська робота, навіть по господарству, ой яка нелегка. І розпочинається не із дзвінка будильника, а від раннього ранку й до пізньої ночі.
Мабуть, від цієї напруженої праці і сила в руках, витривалість, твердий характер. Вставав рано. Перш ніж іти до школи — допомагав по господарству. Після занять — орав, косив, рубав дрова. Здавалося, саме життя штовхало Олексія, щоб він обрав професію хлібороба. Цієї само думки дотримувалося і правління місцевого колгоспу — дали направлення в сільськогосподарський інститут.
— Будеш агрономом! — вирішили. — Нам добрі спеціалісти дуже потрібні.
Проте радості в очах Олексія не помітили. І лише тоді юнак полегшено зітхнув, коли здав документи до медичного інституту. А працювати направили аж у Дніпропетровську область.
А тепер про випадок. Одного разу Чигрин, їдучи в гості до рідні, на автовокзалі випадково познайомився зі своїм колегою-лікарем. Той, як виявилося, працював у Ліщинівському будинку-інтернаті, що поблизу Кобеляк, і щойно розрахувався з роботи.
Тож і порадив хлопцю:
— Місце лікаря вакантне. Поїдь, подивися, себе покажи. Можливо, і підійдеш. А директором там — відомий на всю країну Микола Андрійович Касьян.
Ось так і стали працювати поруч Касьян і Чигрин.
Микола Андрійович довго придивлявся до молодого медика, а потім якось сказав:
— Приходь, Олексію, до мене додому. Подивишся, як я лікую хворих. Може, і в тебе з’явиться Божа іскра. І, як кажуть, «из искры возгорится пламя».
Ось так, під наглядом Касьяна, Олексій Федорович і став опановувати нову професію лікаря мануальної терапії, або по простому — костоправа.
Відтоді минуло майже тридцять років. З часом прийшли і досвід, і вміння, і популярність, і слава.
Московський письменник Леонід Анікєєв в альманасі «Беларусь—Россия» ще в 2004 році написав:
«...З Миколою Андрійовичем Касьяном я познайомився заочно. Про нього мені багато розповідали мої українські друзі-журналісти. А років три тому я переклав з української мови на російську розмову Миколи Касьяна з письменником Віктором Семенякою «Космонавтів багато, а Касьян у нас — один», яка й була опублікована в російській періодиці».
І це не випадково. Наш російський колега тривалий час лікував свій травмований хребет у різних провідних клініках і у знаменитих лікарів.
— Останній із них, — зазначає Анікєєв, — порадував мене тим, що незабаром я маю пересісти в інвалідний візок. Мовляв, чоловіче добрий, не витрачай гроші на лікарів, а купуй візка. Чекати цього тоді залишалося лічені тижні.
Світило, на жаль, не жартувало. Цей вирок повторювали й інші лікарі. Залишалась одна надія — Касьян.
Відшукавши через друзів номер телефону, письменник зв’язався з Миколою Андрійовичем. Він поцікавився, хто я і де живу.
— У Москві, — відповідаю. — А нині лікуюся в Сочі.
— Добре, що в Сочі, — каже Касьян. — Саме там нині мій учень і кращий послідовник Олексій Чигрин. Довіртеся йому, як мені. Він допоможе.
Сказати так Касьян міг лише про людину, в яку вірив, як у самого себе.
— Будеш ходити, — сказав Чигрин і взявся за лікування.
Минуло небагато часу і на адресу Олексія Федоровича надійшла бандероль із новою книжкою Анікєєва і цікавою фотографією. А під нею підпис: «Сьогодні я не лише вільно ходжу, а навіть лажу по деревах. Погляньте самі. Це диво!».
* * *
Ось так і працює Чигрин: вдень — на роботі, а вранці та ввечері — вдома, щодня повертаючи здоров’я сотням людей, «рихтуючи» їхні хребти. Нині він визнаний майстер мануальної терапії в Україні. Визнаний не лише Касьяном, а й тисячами своїх пацієнтів, яких він поставив на ноги, яким повернув радість життя, праці.
— Що ж головне у цій професії, — запитую в Чигрина? Руки?
— Насамперед, як і завжди, — посміхається Олексій Федорович, — це голова. Саме вона обробляє всю інформацію, яка надходить з кінчиків пальців. Руки справді мають бути чутливі як ніколи. От захворювання на остеохондроз в більшості випадків можна побачити й неозброєним оком. Усі інші хвороби хребта потрібно відчути руками, як і міждискові хрящі, сколіоз, радикуліт, міжреберну невралгію та інші нервові захворювання.
Усі ці недуги можна лікувати без застосування скальпеля, переконаний Чигрин, і довів це на практиці. Це само стосується і відновлення організму після автомобільних та інших аварій.
— Доводилося зустрічати чимало людей, які скаржилися на болі в спині, порушення діяльності шлунку, нирок тощо. Обстеження показували, що порушення діяльності цих органів немає, проте люди постійно скаржилися на хворобу. Ліки знімали біль лише тимчасово.
— Я переконаний, що перш ніж розпочинати лікування тих чи інших органів, необхідно діагностувати хребет, — стверджує Чигирин.
— Не завжди, але в багатьох випадках причина саме у твердому хребті. Тому цю проблему потрібно діагностувати в першу чергу, а не лікувати побічні дії, які не дадуть ефекту. При цьому люди не завжди скаржаться на болі у хребті. Хоча це він дає негативні побічні дії.
На жаль, у нас лише після довгих місяців лікування, переконавшись у його неефективності, радять:
— А зверніться до костоправа. Можливо, остеохондроз чи щось із хребтом.
Люди самі починають це розуміти і шикуються в чергу на прийом до Чигрина ще задовго до сходу сонця. Одні — на милицях, інші — на ношах, деякі, перемагаючи біль, — на власних неслухняних ногах.
Перший пацієнт потрапляє до Чигрина о пів на п’яту.
— Не рано? — цікавлюся.
— Та я ж сільська дитина. Ще змалку звик вставати до схід сонця. Та й руки о цій порі надзвичайно чутливі. Це я перейняв від Касьяна. І ось так уже майже тридцять років.
— Не раз доводилося чути, що деякі люди бояться йти на прийом, мовляв, і Касьян, і Чигрин боляче б’ють і по шиї, і по хребту.
— Я скажу так: хто вчасно не звертається до мануального терапевта і не йде своїм ходом, того інколи приносять на ношах. Ця хвороба прогресує в арифметичній прогресії. Деякі навіть примудряються викривити таку скривлену позу хребта, що біль тимчасово зникає. Але це ненадовго. Порожнину заповнюють солі і тоді повернутися у звичне положення неможливо.
Звичайно, буває боляче. Але ж ця біль не тижні й місяці, а 10—15 хвилин. А як оббити солі і на шиї, і на хребті, коли вони затисли нерви, і відклалося їх стільки, що якби це кухонна сіль, то її вистачило б на рік? І від того, що я не битиму, а погладжу, користі не буде. Моя справа — лікування, ставити людей на ноги, робити їх здоровими і щасливими.
* * *
Ось такий він.
Лікар мануальної терапії вищої категорії, академік, заслужений працівник соціальної сфери України, лауреат міжнародної премії імені академіка М.А. Касьяна, почесний доктор медицини Італії Олексій Чигрин.
Олексій Чигрин (ліворуч) і Микола Касьян.
