«Голос України» не раз публікував статті про спроби впливати на зміну власника сумнівними способами. Безумовно, один із найпоширеніших способів — початок процедури банкрутства доволі успішних суб’єктів підприємницької діяльності господарськими судами на вимогу кредиторів. Згодом — блокування рахунків, яке унеможливлює розрахунки із кредиторами, призначення потрібних керуючих санацією, які через деякий час стають і розпорядниками майна.

Фігаро тут, Фігаро там...

Скажімо, рішенням судді Господарського суду Запорізької області Олексія Юлдашева призначили розпорядником майна — керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», що в Бердянському районі, Олександра Сиротенка. Але про все по порядку.

Свого часу це господарство взяло у фінансовий лізинг в Української аграрної біржі сільськогосподарську техніку. У 2010 році сума заборгованості перед УАБ становила понад 800 тисяч гривень.

Відтак 20 травня цього року Українська аграрна біржа звернулася до Господарського суду в Запорізькій області із заявою про визнання агрофірми «Нива» банкрутом.

Ця справа потрапила до судді Олексія Юлдашева. І 26 травня він прийняв її до розгляду. Окрім того, зобов’язав Запорізьку філію агентства з питань банкрутства надати кандидатуру розпорядника майном боржника.

На наступному засіданні, яке відбулося 15 червня, розпорядником майна було призначено... Олександра Сиротенка. Хоча альтернативою йому був Віктор Дон, якого і рекомендувала місцева філія агентства з питань банкрутства.

7 вересня боржник — ТОВ «Агрофірма «Нива» — зробив заяву про відвід судді Олексія Юлдашева. Не будемо цитувати всі аргументи, які наводилися в заяві. Звернемо увагу на те, що боржник вважає: Олександра Сиротенка призначили розпорядником майна за «клопотанням самого судді Юлдашева О.О.».

Ось ми і підійшли до найцікавішого. Бо, з’ясовується, саме Олексій Юлдашев 13 травня розглядав позов агрофірми «Нива» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбудмоноліт», зареєстрованого в селі Трояни Бердянського району Запорізької області. Сільгоспвиробники просили суд зобов’язати ТОВ «передати простий вексель серії 

АА №0644776 від 3 лютого 2011 року на суму 800414,21 гривні Українській аграрній біржі (код ЄДРПУ 23389377) шляхом його передачі та підписання відповідного акта приймання-передачі векселя».

Не знаю, випадково чи ні, але це судове засідання відбулося рівно за тиждень до того, як Українська аграрна біржа звернулася із заявою про визнання ТОВ «Агрофірма «Нива» банкрутом. І майже за два тижні до того, як Олексій Юлдашев порушив справу про банкрутство агрофірми «Нива». Гадаю, це рівняння мають розв’язати правоохоронні органи. Тож не дивно, що 29 червня в позові ТОВ агрофірма «Нива» до «Міськбудмоноліт» було відмовлено. Бо, мовляв, позивач не з’явився до суду і відповідних документів не подав.

Але, висловлю свою точку зору, проблема в іншому. Бо суддя Олексій Юлдашев уже знав, що ТОВ «Міськбудмоноліт» уже банкрут. Адже 14 червня він провів засідання суду, на якому слухався звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбудмоноліт». Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс суддя Олексій Юлдашев прийняв до розгляду і наступне судове засідання призначив на 21 червня. Тим паче що це товариство було визнано банкрутом ще 29 березня цього року.

Можна було б подумати, що суддя раптом... втратив пам’ять, якби не чергове «але»... Вгадайте із трьох разів, хто був ліквідатором у цій господарській справі? Не здогадуєтеся? Тоді цитую ухвалу суду: «Копію ухвали надіслати кредиторам та ліквідатору Сиротенку О.О.».

Дивуєтеся? Не варто. Бо в цей період Олександр Сиротенко був ліквідатором іще кількох банкрутів — Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Союз» і Приватного підприємства «Веліра». Одне з них було ліквідовано в березні цього року, інше — в серпні. Насторожує й те, що з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбудмоноліт» їх об’єднує й одна адреса — Запорізька область, Бердянський район, село Трояни, вулиця Водєнікова, 7.

Отже, як бачимо, Олександра Сиротенка і суддю Олексія Юлдашева об’єднує не одна справа про банкрутство тих чи тих суб’єктів підприємницької діяльності. Є у цьому їхня особиста зацікавленість чи немає, судити не беруся.  Тим паче що Олександр Сиротенко також у двох іпостасях — керуючого санацією і розпорядника майна — за рішенням Господарського суду Києва «оздоровлює» і фінансовий стан ЗАТ «Виробничо-торговельна фірма «Радосинь». Як стверджує в касаційній скарзі колишній керуючий санацією цієї фірми Микола Гевелюк, його наступник «реалізував сільськогосподарську техніку боржника, відмовився від касаційної скарги, збільшуючи кредиторську заборгованість на 7000000 гривень, видає довіреності на представництво боржника представникам кредиторів, які запропонували його кандидатуру, є керівником ще одного представництва. Копії викладених фактів наводилися суду та містяться в матеріалах справи». Отож для правоохоронних органів, у тому числі для працівників Служби безпеки України, є чимало поживи. І не тільки для роздумів.

На боці позивача

Олександр Сиротенко і у справі №26/259/10 виявився на боці позивача. Він представляв у Господарському суді Запорізької області інтереси Закритого акціонерного товариства «КонЗас» супроти броварського Приватного підприємства «Оздоб-Сервіс». А справу вів, як ви здогадалися, суддя Олексій Юлдашев.

Якщо коротко про справу, то «КонЗас» заборгував приватному підприємству понад 280 тисяч гривень. Звичайно, ті подалися до Господарського суду столиці, який підтвердив правоту броварчан.

Однак останні раділи недовго. Оскільки ЗАТ «КонЗас» ні сіло ні впало уклало договір поруки, за яким запорізьке Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Україна» чомусь поручалося перед кредитором (так у договорі. — Авт.) «за виконання приватним підприємством «Оздоб-Сервіс», код ЄДРПУ 31463691 (далі Боржник) своїх обов’язків за договором №14/11 від 19.11 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством «КонЗас» та приватним підприємством «Оздоб-Сервіс». В тому числі за неналежне виконання договору, спричинення збитків, заборгованості, штрафів, пені».

Відтак це дало змогу «КонЗасу» подати заяву в Господарський суд Запорізької області. Цікаво, що сума позову — первинна — становила мільйон гривень, а в підсумку — за результатами судової ухвали — сягнула майже 4,5 мільйона.

Є багато нюансів у цій справі. Зокрема, Олексій Юлдашев чомусь доручив провести експертизу ТОВ із претензійною назвою «Регіональне судово-експертне бюро». Але під час перевірки актів виконаних робіт експерт керувався документами, які стосуються виконання робіт за кошти державного бюджету, хоча договір було укладено між суб’єктами підприємницької діяльності, де немає ані державної власності, ані бюджетних коштів. У судових рішеннях чомусь іде посилання на форму акта №КБ-2в, а потім констатується, що виконавець звітував, як і передбачено договором, актом за формою №КБ-2.

І врешті, договір поруки між ЗАТ «КонЗас» ТОВ «Іннова-Україна» було укладено 14 червня 2010 року, а в судах фігурує інша дата підписання договору — 14 листопада 2010 року, що фактично унеможливлює право Господарського суду Запорізької області розглядати позов «КонЗас» до «Оздоб-Сервіс».

Цікаво, що ця дата фігурує і в ухвалах Донецького апеляційного і Вищого господарського судів. А це і є яскравим свідченням того, наскільки судді уважно вивчали всі обставини справи і як вони неупереджено виносили свій вердикт.

Замість післямови

Зрозуміло, в одній публікації навести всі факти, які було надано автору, забракне місця, а тому поки що у своїй розповіді про «подвиги» героїв публікації поставимо крапку.

Не чіпатимемо й інші теми, які також потребують серйозного аналізу. Зокрема, чи аналізується робота господарських судів щодо процедури банкрутства? Чому арештовують усе майно і рахунки? Чому виконавча служба поспішно виконує волю служителів Феміди? Врешті, хто аналізує роботу арбітражних керуючих? Чи може Олександр Сиротенко водночас бути керівником двох підприємств, керувати санацією інших підприємств і водночас бути розпорядником та ліквідатором ще декількох? Виникають сумніви у його можливостях за такого розпилення сил. Адже, скажімо, ЗАТ «Виробничо-торговельна фірма «Радосинь» розташовується в Києві, а ТОВ «Агрофірма «Нива» — неподалік від Азовського моря.

Саме тому й виникає думка, що такі «фахівці», як Олександр Сиротенко, з’являються не випадково. Як писав поет: «Якщо зірки запалюють, значить, комусь вони дуже потрібні».

Отож автор і надалі проводитиме журналістське розслідування і таки розкаже про тих, хто стоїть за цими людьми.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ В.Ф. ЯНУКОВИЧУ

Шановний Вікторе Федоровичу!

Після обрання Вас Президентом України Ви поставили перед країною амбітні глобальні завдання не лише з розвитку економіки, а й реформування суспільства. Зрозуміло, їх виконання потребує чесної відповідальної роботи кожного на всіх рівнях. Однак...

Наші підприємства стали жертвою атаки рейдерів. За допомогою окремих представників судової гілки влади, виконавчої служби, правоохоронних органів, інших владних структур новоявлені «варвари» всіляко намагаються втрутитися у виробничу діяльність. Від чого передусім потерпають наші працівники, їхні родини, а в державну казну зменшуються надходження.

Наші неодноразові звернення у правоохоронні та наглядові органи залишаються без реагування. Власне, їхня «дивна» позиція і змусила звернутися до Вас, гаранта конституційних прав і свобод громадян.

Факти, наведені в публікації «Чужу власність на абордаж», — лише незначна видима частина айсберга, який завдає непоправної шкоди Вашим зусилля відродити економічну велич України.

Запропонована Вами судова реформа спричинила в нас позитивний настрій, породила сподівання на те, що нарешті справедливість переможе й дасть нам змогу спокійно працювати. Але, на жаль, не так сталося, як гадалося.

Прикро, але рейдерство набуло системного характеру. До схем протиправного привласнення підприємств широко залучено окремих служителів Феміди, представників виконавчої служби.

Відомо, що часто господарські суди під впливом і тиском деяких високопосадовців, які мають владу, змушені й надалі виконувати «замовлення» і приймають незаконні рішення, які паралізують роботу багатьох трудових колективів, завдають значних збитків не лише підприємствам, а й державі, зводять нанівець Ваші зусилля з наведення порядку і законності в країні.

Водночас складається враження, що ніхто не аналізує і не узагальнює роботу служителів Феміди в господарських судах, виконавчої служби і не контролює їх. Чи не тому дехто з них почувається так упевнено, що допускає грубе порушення законодавства.

З вірою у справедливість звертаємося до Вас із проханням, щоб Ви доручили відповідним уповноваженим структурам перевірити факти, викладені у статті.

Дивно, коли активи суб’єкта підприємницької діяльності становлять кілька десятків мільйонів гривень, а суддя порушує справу про банкрутство, в якій фігурують суми на кілька порядків менші, накладає арешт на майно і рахунки, паралізує господарсько-фінансову діяльність підприємства. А згодом призначає розпорядника майна, який і завершує розгром успішних суб’єктів підприємницької діяльності.

Сподіваємося, що Ви дасте доручення відповідальним за розвиток економіки країни, щоб разом з тими, хто не один рік протистоїть руйнівникам економіки, розробили зрозумілі і прозорі правила поведінки під час господарських спорів як для суб’єктів підприємницької діяльності, так і для служителів Феміди.

Ми щиро прагнемо чесно і самовіддано працювати разом із Вами на розбудову країни, щоб Україна ввійшла у двадцятку економічно розвинених країн. Якщо спільними зусиллями нам вдасться подолати таке ганебне явище, як рейдерство, то в нас немає сумніву: Україна задаватиме тон на світовій арені, і вона буде багатою і процвітаючою.

З повагою Володимир ПЕТЮК, директор ПП «Оздоб-Сервіс»;

Григорій ЯЦУН, генеральний директор ТОВ «Агрофірма «Нива».