Завтра у столиці відбудеться Третій Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Експерти переконують: він має всі шанси ввійти у вітчизняну історію. Щоправда, далеко не як позитивний приклад. Мовляв, готуються до його проведення організатори у «кращих» традиціях Радянського Союзу: ретельно добирають кандидатури делегатів, місце та час проведення. І всю цю інформацію зберігають мало не під грифом «таємно». 
Адже за день до самого з’їзду експерти, які часто не підтримували кроки діючого керівництва міністерства, вимушені за своїми «каналами» дізнаватися, де він відбудеться та хто в ньому братиме участь. Точно їм відомо тільки те, що їх у списку «запрошених» немає. І це попри те, що на розгляд буде винесено питання надважливе для всієї країни — прийняття Національної стратегії розвитку освіти України на 2012—2021 роки.
Та поки експерти обговорюють глобальні проблеми освітньої галузі, студенти Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» намагаються мітингами та протестами захистити свій університет та обстояти право на самоуправління (на знімку).
Нічого доброго від проведення з’їзду «експерти-опозиціонери» не очікують. 12 жовтня цього року Академія наук вищої школи України у відкритому зверненні навіть оголосила про його бойкот. Мовляв, влада зробила все, аби серед делегатів «було кому аплодувати та не було кому питання важливі ставити». І це при тому, що проблем, які потребують докорінного вирішення у сфері освіти, чимало. Серед питань, які розглядатиме з’їзд, найбільшу увагу експертів привертає проект стратегії розвитку галузі. Взагалі-то, цей документ Україні потрібен. Але не у варіанті, запропонованому міністерством.
— Є багато сторінок тексту, але в цілому якщо говорити про якісь висновки, то стратегії немає, — каже Ігор Лікарчук, директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти. — Міністерство освіти і науки не знає, куди вести освіту в Україні. Це є шараханням між деякими здобутками радянської моделі освіти, російським досвідом і гіпотетичними уявленнями, якою може колись бути освіта в Україні. Але це не є стратегія. І якщо цей документ буде прийнято — він є небезпечним для майбутнього України. Адже з-поміж іншого цей документ дає можливість маніпулювати майбутнім освіти. Думаю, задля цього він і складений. До того ж, прийнявши його, ми відходимо від елементарних традицій та здобутків європейської освітньої політики.
А загалом чимало хто із експертів переконаний: проводиться з’їзд, здебільшого, аби створити ілюзію, що протягом останніх років в Україні займалися питаннями освіти.
Тим часом учора студенти НТУУ «КПІ» провели мітинг під стінами власного вузу. 1 листопада завершується семирічний контракт ректора «КПІ» Михайла Згуровського з міністерством. Та дату нових виборів і досі не оголошено. Це означає, що міністерство матиме право призначити «в. о.» ректора до проведення виборів. Студентська братія переконана: таке «затягування» свідчить про бажання захопити вищу школу. Тому вимагають якнайшвидше оголосити конкурс на посаду ректора і на цей період призначити «в. о.» нинішнього керманича «КПІ» М. Згуровського. Якщо потрібно буде, то готові вийти з цими вимогами і під Міністерство освіти і науки, молоді та спорту.
 
Інші фото з цієї події шукайте у фотомагазині на сайті www.golos.com.ua.