Мистецтво — це невичерпне джерело пам’яті народу, кажуть педагоги — народні майстри Підгаєцької державної школи народних ремесел, що на Тернопільщині.
В області заклад внесено до списку кращих за рівнем знань. І це дійсно так. Коли директор школи почав викладати переді мною дипломи й нагороди, набралося їх чимало. Чехія, Болгарія, Польща, Індія, Іран, Японія і, звичайно, Україна: де тільки не побували роботи учнів і яких призів і нагород не здобували.
— У 1994 році нам передали порожнє приміщення колишнього інтернату для престарілих, — каже директор школи Богдан Карий. — Скільки нам довелося попрацювати — страшно згадувати. Та й зараз здебільшого працюємо, власне, на ентузіазмі: ремонт, купівля матеріалів для роботи — все самотужки. Щастить майстерні з обробки шкіри: на будь-якому секонд-хенді за десять гривень можна набрати з кілограм підручного матеріалу. Навчаємо школярів різьблення по дереву, декоративного розпису, скульптури, кераміки, художньої обробки шкіри та меблів. Хотілося б відкрити ще клас художнього кування. Є й приміщення, але на ремонт, на жаль, коштів немає.
У школу приїжджають навчатися хлопці практично з кожного села Підгаєччини. Щорічно наші заняття відвідують більше ста учнів. Плата за навчання — 25—30 гривень. За ці гроші сплачуємо комунальні послуги й дещо залишається для ремонту. Але багато дітей вчаться безплатно. Радує те, що останнім часом місцева влада почала приділяти більше уваги. Але грошей все одно багато не буває.
Роботи учнів школи вражають своєю красою й вишуканістю. Щороку із цих стін п’ять-сім хлопців вступають до художніх інститутів.
Утім, дивлячись на будівлю школи, хочеться кричати: «Пробі! Потрібен терміновий капітальний ремонт!». Багато кімнат взагалі в жалюгідному стані. А попереду — зима...
Справи в таких шкіл були б значно кращі, якби їхніми долями опікувалися не тільки викладачі та учні, а й держава.
Фото автора.
Учнівські роботи.
Державна школа народних ремесел. Парадний вхід.
