Держстат повідомив, що темпи зростання промвиробництва у вересні уповільнилися в півтора разу проти серпня (з 9,6 до 6,4 відсотка).
Верховна Рада прийняла в першому читанні проект бюджету на 2012 рік, який піднімає прожитковий мінімум на 14 відсотків.
Прем’єр-міністр Микола Азаров підписав у Петербурзі угоду про приєднання до зони вільної торгівлі з країнами СНД.
Наслідком уповільнення промвиробництва стало зниження кумулятивного річного показника до 8,6 відсотка.
Експерти вважають, що зниження цін на сталь виявиться нетривалим, але контракти на листопад укладалися з відчутним дисконтом. Уповільнення виробництва металу, як на мене, справило невирішальний вплив на негативний результат місяця. Вартість продукції хімічної промисловості значно випереджає минулорічну, тому падіння виробництва у цій галузі, схоже, пов’язано з прагматичними розрахунками потужних власників дочекатися або бюджетних преференцій, або більш дешевого газу. На те саме вказують і низькі темпи видобутку газу та нафтопереробки. Зацикленість уряду й бізнесу на російському газі заважає розгледіти очевидне — попит, не підкріплений кредитними ресурсами. Бізнес і влада на сьогодні вбачають за розумне не нарощувати обсяги виробництва, а вирішувати більш меркантильні проблеми, співзвучні з європейськими вимогами. Кабінет Міністрів зобов’язав НАК «Нафтогаз України» передати для продажу всі пакети акцій розподільних та газопостачальних компаній. Мова про 48 обл- та міськгазів. Передбачається, що здебільшого держава збереже 25 відсотків власності за собою, але не там, де можна реалізувати її частки повністю. Тут інтереси бізнесу та влади збіглися: уже за підсумками дев’яти місяців план із приватизаційних надходжень до бюджету виконано на 110 відсотків, що дає змогу й боротися з його дефіцитом, і підтримувати платіжний баланс країни. На сьогодні це — найбільш вразливе місце, адже під питанням не тільки відновлення кредитування з боку МВФ, а й розрахунки з численними кредиторами, що тягне за собою низку проблем, у тім числі — в соціальній сфері та на валютному ринку. Фініш року спливе під знаком найжорсткішої економії у Держказначействі й під знаком адміністративних обмежень — на полі Нацбанку. А у вересні позитивного значення ВВП досягнуто завдяки успіхам здебільшого в сільському господарстві. Почасти тому, що криза, а головно тому, що уряд не створив МОТИВАЦІЇ для боротьби з нею. Податковий кодекс тільки підкреслив цей висновок.
Про нього говорили у зв’язку зі змінами в частині адміністрування єдиного податку і прагнучи віднайти цю мотивацію. Рахункова палата небезпідставно іронізувала з приводу подолання бідності. По-перше, відповідна програма втратила статус цільової ще 2008-го. Це не страшно, якщо уряд вбачає таку боротьбу за свій святий обов’язок. Але біда в тому, що це не обходило всі уряди. По-друге, Рахункова нагадала, що прожитковий мінімум як критерій формування рівня оплати праці та соціальних виплат, дотепер визначається на підставі наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг зразка 2000 року — авжеж. Це не просто підкошує заробітні плати та пенсії, а консервує мізерні соціальні стандарти. Прийнятий у першому читанні проект бюджету на наступний рік передбачив зростання прожиткового мінімуму упродовж року до 1000 гривень із копійками. По-третє, констатовано, що впродовж 2000—2009 років споживчі ціни зросли в 2,3 разу, тоді як прожитковий мінімум — в 1,9. А хіба хто зважає на це, якщо інфляція тобі сприяє у фінансуванні видатків бюджету! А на часі — ще й відповідає контексту ситуації на європейських ринках.
Зустріч президентів Росії та України Дмитра Медведєва і Віктора Януковича в Донецьку пройшла із секретом для такої маленької компанії. Хто б сумнівався, що в газовому питанні порозуміння віднайдуть! Щодо того, яких змін зазнає сумнозвісна газова угода 2009 року, схоже, найбільш близька до істини НАК «Нафтогаз України». Там очікують недоторканності принципу «бери або плати», суттєвого пом’якшення штрафних санкцій і прив’язки ціни на газ до середньоєвропейських. Це нібито знизить ціну російського газу. Навзамін, кажуть, Україна начебто віддасть управлінські функції власної ГТС у створеному на тристоронній основі (Росія—Україна—Європа) консорціумі. І, не виключено, збільшить квоту розподілу газу на внутрішньому ринку для близької до «Газпрому» компанії «Газпромзбут-Україна». Якщо так, то це зайве підтвердить, що відколи газ став товаром політичним, його номінальна вартість є нікчемною. А політичним товаром він став ще до того, як просили 50 доларів США за тисячу кубометрів. Виходячи з цього і зважаючи на непрозорий видобуток, розподіл, субсидування і торгівлю газом на внутрішньому ринку, його вартість не корелюється з розмірами тарифів для населення. (Стодоларова знижка на російський газ не зменшила його вартість у житлово-комунальному секторі). Комунальні тарифи зростатимуть безвідносно від результатів україно-російських переговорів, бо населення — найбільш дисциплінований платник.
На зустрічі глав країн СНД Прем’єр-міністр Микола Азаров підписав угоду про вільну торгівлю. Нагадаю, аналогічний документ ми підписували наприкінці минулого століття, але через десятки вилучень вільної торгівлі так і не дочекалися. Як на мене, не діждемося і тепер, оскільки серед замитнених винятків — цукор, спирт, енергоносії. Разом з тим торгувати треба й на Сході, й на Заході, аби тільки права рука не заважала лівій. Про це подумалося, щойно російський прем’єр повідомив, буцімто Україна пропонує обслуговувати зовнішньоекономічні контракти російськими рублями. Все це не виходить із русла побутової суперечки про дорогий і дешевий газ, який не піднімається на рівень ринкової і неринкової ціни, а відтепер і світових та несвітових грошей. Хіба в цьому разі Україні не доведеться перекривати значний дефіцит у торгівлі з Росією рублями? І позичати їх за більш високими ставками, ніж кредити в доларах? Торік ми перекрили дефіцит, спричинений високими цінами на газ, за рахунок експорту в азійські та африканські країни, тож якщо прислухатися до запрошення на рубльовку, треба буде завжди дбати про додаткову конвертацію, а це означає — нести валютні ризики, яким і сьогодні уряд та Нацбанк ледве дають раду.