З кожним роком кількість надзвичайних ситуацій техногенного характеру на магістральних газопроводах збільшується. Якщо 2009-го було зафіксовано лише одну НП, то з початку цього року таких уже сталося аж 4. Причин кілька. Та лідерську позицію займає дует — зношеність системи та втручання сторонніх осіб.
Магістральні газопроводи дістались Україні у спадок від Радянського Союзу. Тому частина з них уже у поважному віці — як-не-як півстолітній ювілей відсвяткували. Сама ж система потребує модернізації. А значить — суттєвих фінансових витрат. Для України ж суми із кількома трійками нулів — значний дефіцит. Попри це, у державній компанії «Укртрансгаз» запевняють: роблять усе необхідне, аби забезпечити нормативний рівень безпеки на цих об’єктах. Єдине, мовляв, чого і досі не вдалося зробити — так це навчити простих українців бережливо та обережно ставитись до них.
— Чого тільки не роблять з магістральними газопроводами різного тиску українські «майстри на всі руки»: орють плугами, свердлять і всіляко шкодять. Закінчується таке втручання не завжди по-хорошому (витоком газу). Трапляються, на жаль, і вибухи з пожежами, — розповідає Юрій Герасименко, заступник головного інженера ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Приклад із життя — серпневе пошкодження газопроводу в Ужгороді. Прокладання кабелю закінчилось вибухом. Тисячі людей залишились без газу, водо- та електропостачання, троє отримали опіки різного ступеню і, зрештою, один постраждалий помер. І це попри те, що усі газопроводи внесені до державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки.
— Аби убезпечити газопровід від втручання сторонніх осіб та техніки, у нас існує охоронна зона, — каже Ю. Герасименко. — Вона захищає як самі газопроводи, так і людей та довкілля на випадок аварії. У межах цих охоронних зон забороняється спорудження будь-яких будівель та споруд, прокладання автодоріг та залізниць, складування будь-яких матеріалів, розведення вогню, звалищ тощо.
Та, незважаючи на це, — охоронні зони, наче чимось манять. Тут влаштовують у кращому випадку звалища, у гіршому — цвинтарі та зводять житлові чи дачні будинки. Боротися із порушниками самотужки «Укртрансгаз» не може, буцімто, повноважень таких не має. Коли виявляють порушення, вимагають їх ліквідувати. Як правило, це звернення ігнорується. Далі — ціла епопея. Звернення до місцевих органів влади, позов до суду, втручання виконавчої служби, і якщо та не справляється, — звернення до прокуратури. Увесь цей процес, як правило, гальмується. Причина, на думку пана Герасименка, — в тому, що карати потрібно посадових осіб, які всупереч законодавству виділили ту чи іншу ділянку, скажімо, під забудову. Та покарання, мабуть, вони не бояться. Адже минулого року вдалося ліквідувати тільки шість порушень, а натомість з’явилось — 12 нових. От і виходить, що люди, часто самі того не знаючи, живуть на порохових бочках.
До речі, протягом серпня-жовтня 2011 року проводились позапланові перевірки охоронних зон магістральних газопроводів. Станом на 1 жовтня цього року було виявлено та заактовано 102 порушення.
