23 червня пішов з життя «лейтенант Коломбо» — актор Пітер Фальк. Серіал «Коломбо» з’явився ще 1971 року й став класикою жанру, а його герой — одним із найвідоміших у світі кіношних поліцейських. Та варто згадати й одну з перших кіноролей Фалька — військового лікаря з фільму «Вони йшли на Схід». Цю стрічку знімали й на Полтавщині — поблизу села Чернечий Яр Диканського району.

Радянсько-італійська стрічка «Вони йшли на Схід» (1963) була одним із перших у СРСР спільних проектів із зарубіжними кінематографістами. Сюжет фільму простий: у першій частині італійські солдати, сповнені надії на перемогу, вступають на нашу землю, а у другій — відступають, втративши багатьох товаришів і останні ілюзії.

Це був проект італійської кіностудії «Галатея». До роботи над стрічкою підключили «Мосфільм», а у творців картини з’явилися «дублери»: у радянському варіанті титрів фільму постановником фігурує Джузеппе де Сантіс, а «режисер-співпостановник» — Дмитро Васильєв. Одну з головних ролей — української дівчини — зіграла полтавка Жанна Прохоренко, яка чотирма роками раніше прославилася завдяки фільму «Балада про солдата». Взяли й деяких інших акторів, зокрема, Ельзу Леждей (відому пізніше за серіалом «ЗнаТоКи»). Ще одна з головних жіночих ролей дісталася Тетяні Самойловій, що вже була всесвітньо відомою актрисою завдяки фільму «Летять журавлі».

Звісно, італійці грали італійців, а наші — «наших». За одним винятком: італійського селянина Бадзоккі грав не італієць, а молодий радянський актор Лев Пригунов.

— Після фільмів «Звільнення на берег» і «Ранковий поїзд» я одержав несподіване запрошення від Джузеппе де Сантіса в картину «Вони йшли на Схід», — згадує Лев Георгійович. — За задумом, роль Бадзоккі повинен був грати Ентоні Перкінс — один із найвідоміших тоді американських акторів. Але він зажадав близько мільйона доларів гонорару, що було не по кишені ані «Мосфільму», ані «Галатеї». Й на цю роль запросили молодого Пітера Фалька. З ним підписали контракт «всього» на 100 тисяч доларів. Пітер приїхав до Полтави, але режисер подивився і сказав: «Його я знімати не буду!» Сантісу підсунули моє фото. І вони мене відшукали просто в кафе «Національ», де я тоді був завсідником. Мене затвердили на роль. А що ж робити з Фальком? Йому дали роль військового лікаря, яку він і зіграв «за ті самі гроші». 

У масовках знімалися не лише тутешні жителі, а й курсанти школи молодших командирів зв’язку (так званих Червоних казарм). Але якщо жителі Чернечого Яру грали по суті самих себе, то одні «червоноказармівці» зображали радянських солдатів, а другі — німецьких. Є навіть байка, що група «німецьких» курсантів у перерві між зйомками забрела зі «шмайсерами» на один із хуторів, де влаштувала «допит» місцевому активу...

Італійці були вражені гостинністю українських селян, але здивовані їхнім побутом, що не дуже відрізнявся від довоєнного. Для зйомок у масовках селянам навіть не треба було перевдягатися — «гардероб» порівняно з 1941 роком здебільшого не змінився.

Зате полтавська «натура» так сподобалася італійцям, що вже через кілька років інший італійський режисер — Вітторіо де Сікка — «привіз» у Чернечий Яр знімальну групу фільму «Соняшники», де в головних ролях були Софі Лорен і Марчелло Мастрояні.

Фільм «Вони йшли на Схід» в СРСР не дуже жалували. Після прем’єри стрічку надовго поклали «на полицю». Бо вона викликала у радянських глядачів співчуття до італійців, які все ж були загарбниками, хоч здебільшого й «добрими». Як і герой Пітера Фалька — лікар, що рятує командира партизанського загону.

А от самого актора на схилі літ не вдалося врятувати нікому. Фальк страждав на хворобу Альцгеймера і через те не пам’ятав не лише хто такий Коломбо, але й хто він сам...