Фонд держмайна повідомив про проведення приватизаційних конкурсів щодо продажу 45,103% держпакета акцій ПАТ (публічного акціонерного товариства) «Західенерго» та 25% акцій ПАТ «Київенерго». Виставлена ФДМУ стартова ціна — відповідно 1 млрд. 932 млн. грн. і 432 млн. 305 тис. грн. — за оцінками фахівців, удвічі перевищує ринкову. Це експертів не лякає. Як і умови, висунуті урядом до потенційних покупців.

Аналітик інвестгрупи «Арт Капітал» Станіслав Зеленецький не бачить в них якихось «драконівських» застережень. Так, коментуючи пункт, згідно з яким покупець теплових генерацій буде змушений закуповувати в якості палива не менше 70% вітчизняного вугілля, він зазначив:

— Сьогодні українські ТЕС і так працюють на українському енергетичному вугіллі. В 2011 році його споживання може становити 33—34 млн. тонн при видобуванні цієї сировини на рівні 53—54 млн. тонн. Таким чином, власного вугілля вистачає, воно навіть експортується. Ми поки не чекаємо якихось проблем з майбутніми поставками українського вугілля на ТЕС.

Також, на думку експерта, обов’язкове застереження про закупівлю мінімального об’єму вітчизняного твердого палива для наших ТЕС вбереже Україну від імпорту закордонного вугілля та переведення енергетичних потужностей на імпортний газ.

Щодо стартової ціни, то вона, на думку Станіслава Зеленецького, є адекватною і враховує поточне зростання інвестиційних ризиків у світі. Адже не треба забувати, що сума, сплачена покупцем, — лише початок видатків. Далі він, згідно з умовами приватизації, має стати інвестором. Фахівці прораховують інвестиційні портфелі: щодо «Західенерго» — на рівні 1,8 млрд. дол. на найближчі 10 років, щодо «Київенерго» — на рівні 2 млрд. дол. на той самий період.

Інвестиції в генерацію неодмінно приведуть до інвестицій у вугледобувну галузь — таку думку висловлює керівник відділу продажів інвесткомпанії «Велес Капітал» Олександр Буковецький.

— Вугільна галузь України займає значну частку в енергетичній безпеці країни, адже внутрішній видобуток сировини може повністю покрити потреби українських ТЕС, — зазначає він. — Зростаючий попит на вугілля допомагатиме розвитку галузі, збільшенню інвестицій, поліпшенню соціальної складової. А необхідність закупівлі вітчизняного вугілля енергокомпаніями приведе до постійного попиту на нього.

З ним погоджується член Комітету Верховної Ради з питань ПЕК, ядерної політики й ядерної безпеки Віктор Турманов: «Умова приватизаційних конкурсів, що зобов’язує покупця українських ТЕС забезпечувати підприємства поставками вугілля з українських шахт, дозволить зберегти і забезпечити розвиток вугільної промисловості України».

Стає зрозумілим принцип, за яким до участі в приватизаційних конкурсах допускатимуться лише ті інвестори, котрі вже працюють у сфері енергетики. Вирішують не тільки гроші, а й практичний досвід, який дозволить налагодити вуглепостачання і виконати програму модернізації об’єктів. Наприклад, згідно з умовами, покупець держпакета акцій «Західенерго» має вже до липня наступного року розробити програму технічного переоснащення і до 2016-го реконструювати енергоблоки на Бурштинській, Добротвірській та Ладижинській ТЕС.

На ще одну умову вказав член Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Юрій Мірошниченко. Вона відсікає від приватизації компанії, в яких державна доля перевищує 25%.

— Державна компанія в процесі приватизації повинна стати приватною, — каже народний депутат. — У випадку купівлі компанії, що приватизується, іншою державною компанією, приватизації, власне, й не відбудеться.

А ще дане застереження дозволить застрахувати нашу енергетику від поглинання її державними компаніями інших країн, щоб потім використовувати для тиску у політичних цілях.

Тут, як бачимо, влада робить висновки з українсько-російської «газової війни». А також із досвіду протидії «комерсантам з офшорів», оскільки до приватизаційних конкурсів не допускаються як офшорні компанії, так і бізнес-структури, що входять до чорного списку Міжурядової комісії з боротьби з відмиванням кримінальних капіталів, більш відомого як «список FATF».

Якщо висока стартова ціна свідчить про бажання отримати адекватні статусу об’єктів кошти, то висунуті до покупців умови — про те, що гроші є не головним завданням процесу. Основна мета приватизації підприємств теплової генерації (а на черзі — обленерго) — це підвищення енергетичної безпеки країни, забезпечення споживачів якісною та конкурентною (щодо ціни) електроенергією.

Як заявила керівник аналітичного відділу інвесткомпанії «Проспект Інвестментс» Олена Євдоченко, оприлюднені умови приватизації обленерго повинні стимулювати інвесторів проводити модернізацію та розвиток підприємств, тим більше з урахуванням перспективи зростання попиту на електроенергію в Україні й за кордоном в найближчі роки й у довгостроковій перспективі.

Щодо перспектив, то тут на порядок денний виходить проблема реформування усієї економіки України, про що говорять давно і багато, але результатами поки хвалитися не варто. Приватизація в енергетиці сколихнула ринок — це факт. Але є ще енергоринок. Ніби і складова ринку як такого, але саме та складова, від якої багато в чому весь ринок сьогодні залежить.

— Про реформу енергоринку говорять вже багато років, — зауважує колишній міністр палива й енергетики Іван Плачков, — а от інвестиції для розвитку теплової генерації й обленерго потрібні вже зараз. Тому приватизація і реформи — це самостійні процеси, котрі можуть йти паралельно.

На думку фахівця, реформа енергоринку передбачає лібералізацію тарифів, в результаті чого вартість електроенергії для населення може зрости в чотири рази. Піти на це зараз влада не може. Хоча наповнювати бюджет та оновлювати основні фонди енергокомпаній необхідно. І це «необхідно» можуть виконати нові власники енергетичного сектора, запустивши дієвий сегмент програми реформ як у приватизації, так і в енергоринку загалом.

За оцінками НАК «Енергетична компанія України», загальний об’єм інвестицій в теплову генерацію до 2019 року оцінюється в розмірі 18—20 млрд. дол., 70% з яких необхідно спрямувати на технічну реконструкцію й на будівництво нових енергоблоків. Такі кошти зможе вкласти у галузь тільки приватний інвестор.

Щоправда, тут виникає породжене гірким досвідом запитання: а чи не почнуться після продажу скорочення штатів, зарплат, соціальних зобов’язань? Голова профспілки працівників енергетики й електротехнічної промисловості Сергій Шишов каже, що приватизаційні умови в частині соціальних гарантій повністю відповідають вимогам профспілок: наприклад, заборона створення заборгованості із зарплати, вимога індексації зарплати з урахуванням інфляції тощо.

— Окрім того, — зауважує Сергій Шишов, — протягом трьох років із дня переходу до покупця права власності на пакет акцій йому заборонено без узгодження з профспілковою організацією скорочувати робітників.

Сюди слід додати, що про 100-відсоткову приватизацію не йдеться. Держава в кожному випадку лишає за собою чверть акцій. Як підтвердив президент «Енергетичної консалтингової групи» Олексій Шеберстов, закріплення за державою блок-пакетів збереже інтереси держави в галузі. 

Фотоетюд Юрія ПЕРЕБАЄВА.