Безславно провалилася чергова спроба чиновницької мафії руками суддів і прокурорів поквитатися з «норовливим» господарником, котрий відмовився віддавати в чужі руки селянську землю.

Неугодним провінційній мафії в Каланчацькому районі Херсонщини виявився голова правління акціонерного товариства «Красний Чабан» Віктор Дзяткевич, який мав сміливість перешкодити афері із заволодінням 250 гектарами землі на Чорноморському узбережжі комерційними структурами. В 2006 році Каланчацька райдержадміністрація трьома своїми розпорядженнями погодила передачу цих сільськогосподарських угідь біля села Червоний Чабан в оренду трьом товариствам з обмеженою відповідальністю. Однак рілля, на яку претендували «комерси», котрі невідомо звідки виринули, виявилася ще 2001 року переданою в колективну власність АТ «Красний Чабан» з видачею державного акта і виділенням ділянок на паї селянам. Зрозуміло, що керівник акціонерного товариства з втратою значної частини врожайних угідь не змирився, затіявши тривалу судову тяганину з райдержадміністрацією. Погроз з боку заїжджих молодиків Віктор Анатолійович не злякався, від підкупу відмовився, і тоді незговірливого керівника вирішили будь-що-будь «посадити».

Для початку районний відділ земельних ресурсів організовує в Червоному Чабані перевірку. І дуже скоро знаходить «компромат» у вигляді семи ділянок загальною площею 55,66 гектара, які нібито належать державі та які «самовільно захопило» і обробляло «недобре» акціонерне товариство. Як можна було визнати державними угіддя, що вже давно перебувають у колективній власності, хитромудрі перевіряльники селянам не пояснили. Але це аж ніяк не завадило районній прокуратурі з їхньої подачі порушити за фактом самовільного захоплення й обробітку землі кримінальну справу. Та ще й нарахувати 61,5 тисячі гривень завданої державі шкоди. Хоча б скільки Віктор Дзяткевич і юристи господарства пояснювали неможливість захопити те, що тобі й так належить, справу все-таки завершили провадженням і передали до суду. Каланчацький райсуд з тією ж підозрілою завзятістю ухитрився проігнорувати всі докази підсудного і визнати голову АТ «Красний Чабан» винним, засудивши його до двох років обмеження волі з річним випробним терміном.

Інший на місці Віктора Дзяткевича зітхнув би спокійно й забув про фарс під назвою судовий процес — свободи не позбавили, і добре. Але Віктор Анатолійович вирішив боротися за своє чесне ім’я до переможного кінця і оскаржив вирок в Апеляційному суді Херсонщини. А там, на засіданні колегії у кримінальних справах, спливли шокуючі подробиці правосуддя по-каланчацьки. Вивчивши матеріали скандальної справи, члени колегії з подивом виявили, що в них «землевпорядна документація відсутня, що унеможливлює... всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи» (тут і далі в лапках наведено цитати з ухвали Апеляційного суду).

На думку колегії, «органами досудового слідства показання свідків належним чином не досліджені, слідство проведено однобічно». А долучені до справи акти обстеження земельних ділянок, які сфальшували чиновники, аж ніяк «не доводять факту вчинення Дзяткевичем В. А. порушення земельного законодавства». Інакше кажучи, господарника так сильно хотіли зробити винним хоч у чому-небудь, що поквапилися, і «докази» зліпили абияк, як дітки пасочки у пісочниці. Звідси й логічний результат: Апеляційний суд Херсонщини вирок щодо Віктора Дзяткевича скасував, а справу повернув на додаткове розслідування. Хоча мешканці Червоного Чабана, не обізнані з процесуальними тонкощами, переконані, що якщо кого й притягати до кримінальної відповідальності, то не їхнього керівника, а самих прокурорів і слідчих, котрі підтасували докази. Та ще й перевірити, чи не отримували вони хабара «за сприяння» від щедрих бізнесменів, які «націлилися» на землю простих селян і швиденько знайшли собі союзників у Каланчацькій райдержадміністрації.

Варто нагадати, що це вже не перший судовий процес, який показав повну правову, та й моральну неспроможність горе-збирачів «висмоктаного з пальця» компромату. Незадовго до розгляду справи Віктора Дзяткевича в Апеляційному суді Господарський суд Херсонщини прийняв до розгляду позов тієї самої Каланчацької райпрокуратури до АТ «Красний Чабан» про звільнення «самовільно захоплених» земельних ділянок. Розглянувши докази сторін, Господарський суд дійшов висновку, що «прокуратурою... не доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок» (цитата з рішення), і відмовив у задоволенні позовних вимог.

Але якщо ви думаєте, що справедливість після цього остаточно перемогла, і в Червоному Чабані всі повернулися до мирної селянської праці, то глибоко помиляєтеся — «наїзди» тривають.

— До мешканців села, яким належать земельні паї, що їх використовує АТ «Красний Чабан», раптом зачастили «делегації» якихось бізнесменів з райцентру, котрі пропонують здати ці ділянки їм в оренду. Жодної інформації про адреси й прізвища власників паїв наша сільрада не надавала, а отже, конфіденційними відомостями бізнесмени могли розжитися чи в прокуратурі, чи в тому ж відділі Держкомзему Каланчацького району Херсонщини, — зазначає юрист АТ «Красний чабан» Сергій Бабич. — Але коли наше господарство звернулося в районний відділ Держкомзему із заявою про реєстрацію договорів оренди землі, то одержало від начальника відділу дивну відповідь — мовляв, зареєструвати договори не можна у зв’язку з міліцейською перевіркою, чи не підроблені вони. Але обмежувати права людей на розпорядження своїм майном може тільки суд, а в цьому випадку ні про який суд і мови бути не може — навіть кримінальну справу не порушували. Та і на яких підставах її порушувати — лише через те, що комусь із високопоставлених чиновників району дуже хочеться за всяку ціну «поставити на місце» Віктора Дзяткевича?

Митарства керівника свого сільгосппідприємства жителі Червоного Чабана вважають справжнім цькуванням, яке затіяли тільки заради того, щоб зломити голову, і потім без перешкод «дерибанити» землю. Ділити, звичайно, є що: дві тисячі гектарів біля курортного узбережжя Чорного моря, та ще зі штучним зрошенням — це справжній скарб у посушливому степу. Однак загибель підприємства була б непоправною катастрофою не лише для села, а й для України загалом. Адже найголовніша цінність АТ «Красний чабан», насамперед, племінний завод, заснований ще бароном Фрідріхом фон Фальц Фейном. А цей завод — єдиний у країні центр розведення та селекції асканійської тонкорунної породи овець — таврійських мериносів, що дають кращу в Європі вовну. Наша газета вже писала, що з отари в 25 тисяч мериносів, які гуляли причорноморськими степами у радянські роки, їх поголів’я в «Красному чабані» нині скоротилося до чотирьох тисяч. Якщо позбавити пасовищ овець, які дають воістину золоте руно, їх доведеться просто «пустити під ніж». Адже баранчиків асканійської тонкорунної породи тримати в загонах і годувати соломою не можна — не виживуть. А може, каланчацькі чиновники, які методично знищують племінне господарство, справді вважають, що овеча вовна Україні більше не потрібна — нехай співгромадяни в одязі з китайської синтетики ходять?

Мал. Миколи КАПУСТИ.