Про євроінтеграційні устремління України та роль Верховної Ради у формуванні державної зовнішньої політики — у розмові із заступником парламентського Комітету у закордонних справах, заступником голови Партії регіонів з питань міжнародної політики Леонідом КОЖАРОЮ.

— Можливість підписання угоди про асоціацію України з країнами Європейського Союзу вже в грудні цього року — це реальність чи благі наміри?

— Зараз йдеться про те, що на саміті «Україна — Європейський Союз», який відбудеться у Києві 15 грудня, буде підписано угоду про асоційоване членство нашої держави з ЄС. Але підписання угоди ще не означає, що вона одразу набере чинності. Необхідний певний час для введення в дію цього великого документа. Перше питання — перекласти угоду на всі мови країн Євросоюзу. Потім має відбутися ратифікація угоди в національних парламентах та у Європарламенті в Брюсселі.

— Які складнощі можуть виникнути після підписання угоди про асоціацію під час її ратифікації в українському парламенті, зокрема, якщо в документі не йтиметься про перспективу членства України в ЄС? Адже наскільки відомо, в проекті угоди цього немає.

— Угода про асоціацію складається з двох частин. Перша — політична частина, набір політичних зобов`язань з обох сторін — і для України, і для ЄС. Ця частина була завершена ще в 2009 році під час перемовин. Друга частина — розширена і поглиблена Зона вільної торгівлі, це дуже великий документ. В останні місяці ми вели переговори, щоб наситити політичну частину угоди формулою про перспективу членства України у Євросоюзі. На жаль, з багатьох причин сьогодні Європа не готова розглядати цю формулу і не готова взагалі говорити про те, щоб вставити до угоди статтю 48 Лісабонського протоколу, в якій йдеться: якщо країна виконує всі вимоги, вона може набути членства в ЄС. Для нас це вкрай важливо, бо країна не може нічого планувати без стратегічної перспективи. Нам сьогодні Європа пропонує впроваджувати європейські норми і стандарти всередині країни. Але, скажімо, для нас невигідно у повному обсязі впроваджувати європейське право у сфері сільського господарства. В Європі сільськогосподарська галузь на дотаціях, а Україна не може забезпечити дотації. Отже, не зможемо конкурувати. Європейські норми і стандарти можна впроваджувати сповна лише тоді, коли є перспектива членства в ЄС. А коли такої перспективи немає, маємо зважати, щоб не поставити у складне становище власних виробників.

У парламенті є дуже багато прихильників перспективи євроінтеграції України, але також є і багато опонентів. Якщо не буде перспективи членства нашої держави в ЄС, це озброїть опонентів євроінтеграції, і певним чином впливатиме на баланс політичних сил. Коли угода про асоціацію буде підписана, я і мої колеги, котрі виступають за євроінтеграцію, зробимо все можливе, щоб угода була ратифікована. Але ще раз підкреслюю: угода про асоціацію для України без перспективи членства негативно позначається на розвитку політичних сил, на бажанні інтегруватися в Європейський Союз.

— Чи має безпосередній вплив на підписання та ратифікацію Верховною Радою угоди про асоціацію кримінальна справа проти Юлії Тимошенко?

— На жаль, справа Тимошенко негативно впливає на відносини України з ЄС. Сьогодні Тимошенко та її прихильники, захист, на жаль, ведуть боротьбу з судом і слідством не тільки в Україні. Ця боротьба виплеснулася за межі України, в тому числі й до Євросоюзу. Партія «Батьківщина» є спостерігачем при Європейській народній партії, найбільшій партії у Європі. І корпоративні інтереси, на жаль, у Європі дуже сильні. Європейська народна партія, яка об`єднує більшість європейських урядів і глав держав, сьогодні активно захищає Тимошенко знову-таки здебільшого через корпоративні інтереси. Однак колеги Тимошенко діють не в інтересах нашої держави, на мій погляд, не патріотично і не по-державницьки. Коли помаранчеві політичні сили прийшли до влади в 2005 році, також були судові процеси — зокрема, над нинішнім віце-прем`єр-міністром Борисом Колесніковим, у СІЗО перебував і Євген Кушнарьов, проводилося слідство щодо Олександра Єфремова. Однак Партія регіонів не виплескувала політичний бруд за кордон. А сьогодні емісари Тимошенко їздять по всій Європі й фактично працюють проти своєї держави, розповідаючи, який поганий Янукович і Азаров. Але Янукович і Азаров — не просто лідери політичної сили, а Президент і Прем`єр-міністр України.

— Яка роль парламенту і, зокрема, Комітету у закордонних справах та вас особисто, як народного депутата, у зовнішньополітичних та євроінтеграційних процесах?

— Відповідно до Конституції Верховна Рада визначає засади зовнішньої та внутрішньої політики держави. І перед депутатством я відповідав за зовнішню політику держави — ще за часів президентства Л. Кучми у 2004 році брав участь у саміті, на якому було схвалено План дій Україна—ЄС. Як депутат українського парламенту сприяю процесу євроінтеграції шляхом законодавчого врегулювання, вношу і законопроекти, і пропозиції до реалізації Плану дій щодо безвізового режиму. Це постійна щоденна робота над ухваленням законів, адаптацією законодавства, ратифікацією європейських конвенцій, яких багато пройшло через наш комітет, і робота в парламентських делегаціях. Зокрема, я є членом української делегації в Комітеті парламентського співробітництва Україна—ЄС.

— Яке ваше ставлення до багатовекторності у зовнішній політиці? Чи Україна має чітко визначитися, куди прямувати?

— Сьогодні країни, які сповідують лише так звану одновекторну політику, гру в одні ворота, вочевидь програють. Це можливо хіба що для маленьких країн, які прив’язують себе до певної великої держави чи економіки. Україна, як велика держава, не може зациклюватися лише на одному напрямі. У нас також величезні інтереси в Південно-Східній та Центральній Азії, в Латинській Америці. Ми обрали для себе стратегічний вектор, але інші вектори розвитку так само важливі. Сьогодні товарообіг з Росією більший, аніж з ЄС та з рештою країн світу. Сподіваємося, що обсяги двосторонньої торгівлі в нинішньому році становитимуть понад 50 мільярдів доларів. Україна, виходячи зі свого геополітичного розташування, орієнтації в економічному та торговельному плані на різні ринки, не може рухатися в одному векторі. У цьому наш національний інтерес і вимога часу.

— Чому за часів попереднього президентства Ющенка та помаранчевої влади, коли так багато говорилося про євроінтеграцію, конкретних кроків практично не було зроблено. А коли до влади прийшла Партія регіонів, яку вважають начебто проросійською, ми вже на порозі підписання угоди про асоціацію. Ви використовуєте досягнення попередньої влади, це неминучий еволюційний шлях чи досягнення нової владної команди?

— Насамперед Партія регіонів ніколи не була проросійською. Це проукраїнська партія, і в усій своїй діяльності намагаємося робити менше політичних заяв, а досягати більше конкретних результатів. У тому числі, й у сфері зовнішньої політики. Пам`ятаєте, коли впродовж п`яти років при владі перебували помаранчеві сили, лунало дуже багато заяв. Проте професійно не вдалося реалізувати жодного кроку. Пам’ятаємо, які були політичні баталії між Президентом Ющенком та прем`єром Тимошенко. Сьогодні Партія регіонів досягла єдності влади та її гілок і проводить ефективну політику щодо ЄС. Чому? Ми розраховуємо на кінцевий результат. Якби не робота проти України з боку Тимошенко та її прибічників, результат уже був би дуже ефективний. Але сьогодні прихильники Тимошенко рекомендують Європі тиснути на нас, щоб відпустили Тимошенко, або припинити співпрацю з Україною. Але ми переконані, що грудневий саміт пройде успішно, і угоду про асоціацію буде підписано. І зробимо все можливе, щоб ратифікація в парламенті також пройшла успішно.

— Ви маєте величезний дипломатичний стаж і досвід, чи використовуєте свої дипломатичні навички, секрети у парламентській роботі, в дискусії з опонентами? Чи варто всім депутатам навчитися дипломатії?

— Усім депутатам, мабуть, не варто вчитися дипломатії як професії. Але певні навички потрібні всім. Я займаюся дипломатією багато років свого життя і зараз також. Хоча це не класична дипломатія, а парламентська. Важко двома словами окреслити, в чому полягає професіоналізм. Передусім у ґрунтовних фундаментальних знаннях. По-друге, це кар’єрне зростання, участь у десятках, сотнях переговорів, уміння вислухати співрозмовника, а не так, як сьогодні відбуваються політичні баталії — як між німим і глухим, коли ніхто один одного не чує. Використовуючи багаж знань і професійні навички, треба намагатися довести свою позицію без тиску, скандалів, спокійно, але цілеспрямовано. Розмова у стилі жорсткого протистояння результату ніколи не дасть. Дипломатія — це мистецтво шляхом незначних поступок досягати мети, яка принесе велику користь.

— А в чому полягає особливість парламентської дипломатії?

— Класичної дипломатії епохи стратегічного протистояння між СРСР і Заходом, коли весь світ був поділений на два табори, вже немає. Відбувається трансформація самого поняття дипломатії. Сьогодні дипломатія відбувається майже на всіх рівнях. Скажімо, в контексті інтеграції України до Європи Міністерство юстиції зараз відіграє набагато більшу роль, аніж МЗС, оскільки саме через Мін`юст проходить величезний масив законодавства. Через Міністерство економіки проходять основні переговори щодо зони вільної торгівлі з ЄС. Міністр енергетики займається енергетичною дипломатією, народні депутати — парламентською. У країнах ЄС бургомістри і мери прикордонних міст також ведуть дипломатичну роботу, і їм не потрібні посли. У Закарпатській області в голови ОДА дипломатичної роботи не менше, аніж у міністра закордонних справ. Сьогодні дипломатичні функції виконує фактично весь державний апарат, у тому числі й місцеві органи влади. Велика роль і парламентської дипломатії. Народні депутати України входять до десятків парламентських делегацій, груп дружби. Варто відзначити парламентські делегації у ПАРЄ, у Комітеті парламентського співробітництва з ЄС, в різних міжпарламентських асамблеях. Державні механізми інтеграції розпочинаються передусім із законодавчого підґрунтя, яке створює саме парламент. Згадаймо, скільки законів треба було прийняти задля членства України в СОТ. Парламентська робота — це необхідний механізм для інтеграції України у світовий та європейський економічний та політичний простір.

Розмовляла Юліана ШЕВЧУК.