Працівники центрів зайнятості опановують міжнародний досвід і допомагають інвалідам знайти роботу, на якій буде враховано їхні особливі потреби. Чуйніше ставлення до працівників і роботодавців курирують ООН та Міжнародна організація праці, на це вже витратили 290 тис. дол. Проект під назвою «Соціальна інтеграція людей з інвалідністю шляхом забезпечення доступу до зайнятості» провадять із 2008 року, за два місяці підіб’ють остаточні підсумки. Ініціатива охоплює 83 центри зайнятості в усіх регіонах України.
На ділі посилена підтримка інвалідів означає, що в кожному районному центрі зайнятості цим займається додатковий спеціаліст. Людей із особливими потребами обслуговують довше, ніж решту: це передбачено у графіках прийому громадян. А в персональних картках інвалідів почали вказувати рекомендації держслужби зайнятості та потреби людини щодо працевлаштування. Останнє питання — одне з найболючіших: щоб влаштуватися на роботу, навчання чи взагалі будь-куди, людина з особливими потребами отримує індивідуальну картку, яку заповнює МСЕК — медико-соціальна експертна комісія. У картці мають вказуватися потреби, особливості, а також робиться висновок, ким інвалід може працювати. Дуже часто картки спричинюють купу проблем, коли, приміром, члени МСЕК вписують туди «діагноз» «непрацездатний», «неважка праця» чи інші заширокі або завузькі формулювання.
За даними Київського міського центру зайнятості, особливо важко знайти роботу інвалідам І та ІІ груп, адже 90% із них за довідками МСЕК можуть виконувати роботу без фізичного та психоемоційного навантаження, зі скороченим робочим днем або вдома. Так, цього року в столичній базі даних було зареєстровано тільки 14 вакансій із «домашніми» умовами праці: адміністратор, диспетчер, системний програміст, вишивальниця тощо. Нині таких вакансій залишилося вісім. Досі шукають програміста, вишивальницю та кількох інших працівників. Також рідко трапляються вакансії для людей із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю, адже вони потребують особливо дбайливого ставлення.
— Ми маємо перейти від моделі «чого не може інвалід» до моделі «яку роботу він хоче знайти». МСЕК потрібно ретельніше складати індивідуальні програми реабілітації, зокрема, трудової, — каже керівник вищезгаданого проекту Олена Іванова. Вона розповідає: щоб підбирати роботу, яка враховує побажання і потреби конкретної людини, було розроблено опитувальник для пошукачів та довідник для роботодавців. Адже ті не завжди розуміють особливостей кандидатів. Так, людина із серцево-судинним захворюванням не зможе працювати сторожем, якому необхідно обійти 12-поверхову будівлю, перевіряючи кожні двері.
Отже, ситуація поліпшується, хоч і повільно. Вирішуються нюанси, утім лишаються задавнені проблеми. Це ілюструє статистика: цьогоріч до столичних центрів зайнятості звернулися 520 інвалідів. Нове робоче місце підшукали 101 людині.
Фотоетюд Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Слюсарі-складальники в цеху УВП №3 Українського товариства сліпих.