У лютому минулого року члени садівничого товариства «Рассвет» передавали з вуст у вуста новину, що їх шокувала: їх обікрали. Причому всіх одразу. Те, що сталося, виходило за рамки логіки садівників... Ну, як, скажіть, могло таке трапитися, щоб серед своїх могла скоїтися така масштабна крадіжка? Адже украли не дві-три труби, а цілих 700 метрів водоводу! З’ясувалося — це не свої...

Місце здорового відпочинку? Це вже у минулому...

Перші садівничі колективи на південній окраїні Луганська почали з’являтися з початку 60-х років минулого століття. Ініціатором їх створення була профспілкова організація виробничого об’єднання «Луганськтепловоз», в якому тоді трудилося понад 35 тис. осіб. В освоєнні земель, що пустували, керівництво заводу надавало садівникам-аматорам усіляку допомогу. Найбільш трудомістким було спорудження накопичувача води площею 120 тис. кв. метрів і глибиною п’ять-шість метрів, а також насосної станції, звідки по трубах поливальна вода доставляється на всі 1074 ділянки. Без води існування садів і городів за тутешнього клімату було неможливим. За роки незалежності України, як відомо, призначення аматорського садівництва принципово змінилося. Якщо за радянського періоду воно здебільшого служило місцем здорового відпочинку, то останніми роками перетворилося на засіб виживання. В основному для стареньких пенсіонерів. На їх мізерні пенсії прожити важко, тому виручали шість соток, на яких вирощували картоплю, помідори, огірки...

Можна собі уявити, яка безвихідь замаячіла перед садівниками товариства «Рассвет», коли на початку сезону 2010 року вони дізналися, що якісь мародери вирізали і вкрали понад 700 метрів труб водогону в районі села Хрящувате, по якому качали воду в накопичувач, а звідти подавали на ділянки. «Смертний вирок» було підписано всім 1074 ділянкам: без поливу вони не витримають.

Смертний вердикт «шести соткам»

Як розповідають очевидці, вночі п’ятого лютого 2010 року з боку сусіднього з «Рассветом» садівничого товариства «Імпульс» вони побачили якийсь рух. Поцікавилися: що за роботи можуть вестися у такий пізній час і в лютневий мороз? Люди, котрі копошилися у землі, а головне — потужна техніка (екскаватор, трактор, газорізальне устаткування, автомобілі) наштовхнули на думку, що тут щось не так. Було очевидно, що йде розкрадання водопровідних труб. Свідок цього дерибану без зволікання викликав міліцію. І правоохоронці незабаром приїхали. Вони, як належить, зафіксували номери машин, екскаватора, трактора і затримали крадіїв.

Шоковані першою звісткою про крадіжку, члени товариства пізніше трохи заспокоїлися. Якщо у міліції є такі важливі незаперечні докази, з’ясування конкретних замовників цієї масштабної крадіжки не буде проблемою. Але минали місяць за місяцем, а справа не рухалася. Сподівання садівників, що мародери будуть покарані й, головне, що збиток, завданий товариству, буде відшкодовано, — розсіювалися, як ранковий туман. Дні ставали дедалі спекотніші, вода, накопичена в індивідуальних ємностях, закінчувалася, і залишався єдиний вихід — відновити водогін власним коштом. На ці роботи кожний власник вніс по 372 грн., а всього відновлення «водної артерії» обійшлося товариству «Рассвет» майже в 330 тисяч грн.! Сума внеску в майже 400 гривень для деяких пенсіонерів становила чи не половину пенсії, яку отримують, та вони розуміли необхідність відновлення подачі води. Тим більше, що сподівалися повернути свої гроші після суду над крадіями.

Хто кого «кришує»?

Хід слідства надзвичайно цікавив садівників, тому вони кілька разів просили голову правління Миколу Чепеля скликати збори колективу, запросивши на нього представників обласної прокуратури та міліції. Вони б проінформували господарів про просування розслідування кримінальної справи. Пропонувалися й інші варіанти. Всі пропозиції Микола Володимирович пригальмовував, заспокоюючи: все йде нормально, за розслідуванням стежить «сам генерал», тому не треба нікуди ходити, нікому писати, чекатимемо суду.

Та постраждалі чекати не хотіли. Їх терпець урвався з настанням першої річниці цього злочину. Найактивніші почали звертатися до правоохоронних органів, цікавлячись перебігом розслідування. Однак у відповідь одержували формальні відписки. Особливо здивувала відповідь прокурора Луганської області Є. Трубникова від 18 жовтня від 18.10.2010 року. Як повідомив прокурор, «... за результатами розслідування СВ Краснодонського РВ УМВС України в області винесено постанову про призупинення досудового слідства на підставі ст. 206 п. 3 КПК України». В цій статті сказано, що... особу, яка скоїла злочин, не встановлено. 

Садівники висловили здивування: а куди ж зникли люди, техніка, устаткування, які були затримані й вилучені на місці злочину? У краснодонських слідчих, либонь, є особливий талант — за вісім місяців «загубити» пійманих злочинців! Такий само «хист», мабуть, мають і працівники місцевої прокуратури, які не контролювали розвиток слідства...

Словом, садівники почали діяти. На їх прохання народний депутат України Спірідон Кілінкаров узявся з’ясувати ситуацію з розслідуванням цього злочину вже у нового прокурора Луганської області М. Бескишкого. Але той відповів так само — буква в букву! — як і його попередник Є. Трубников п’ять місяців тому. Виходить, що обласній прокуратурі немає чого сказати? У цій ситуації садівники дійшли єдиного висновку: міліція «кришує» мародерів, а прокурори покривають «кришувателів». Ось така у нас «правоохоронна система»...

Замість справжніх винуватців — блазні

Завдяки сприянню Голови Верховної Ради Володимира Литвина та народного депутата України Євгена Мармазова, скарга садівників на дії, а точніше, бездіяльність луганських правоохоронців і прокуратури, дійшла-таки до Генеральної прокуратури України. Відповідь від 18.04.2011 року надійшла від заступника Генерального прокурора України Є. Блажівського. Як він повідомив, порушені у скарзі питання входять у компетенцію прокурора Луганської області на підставі ст. 121 Конституції України й ст. 13 і ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», тому для вирішення питання документи спрямовано прокурору області. 

До цього часу минуло майже 15 місяців, як викрадачі водогону були затримані на гарячому. Але краснодонські слідчі «ніяк не могли їх знайти». Після дзвінка з Генеральної прокуратури вони заворушилися, і буквально через два тижні кримінальну справу про крадіжку труб було, нарешті, передано у Краснодонський міськрайонний суд. Конкретно ним займався суддя Валерій Дюбін. Але перше судове засідання не відбулося через неявку обвинувачуваного — Ж. Його вдалося побачити тільки на другому засіданні. Перед присутніми постав 54-літній чоловік бомжуватого вигляду, який, як з’ясувалося, ніде не працював і незрозуміло, за що жив.

Відповідаючи на запитання судді, Ж. почав розповідати таку історію. Нібито у вересні 2009 року він був на полюванні в районі села Хрящувате й побачив трубу, що стирчить із землі. Копнув лопатою й переконався, що вона довга. От би її поцупити й потім продати! Зібрав товаришів і сказав їм, що має дозвіл на розкопування, різання та реалізацію цієї труби, але потрібна відповідна техніка: екскаватор, трактор, газорізальне устаткування, машини. Техніка швидко знайшлася, й почалося розкопування труби — вірніше, двох паралельних труб діаметром 273 мм. Встигли викопати 36 метрів — поки їх не застали сторожі, які викликали міліцію.

Оскільки слідство, судячи з усього, проведено поверхово, багато питань залишилися нез’ясованими. Наприклад, де конкретно Ж. взяв техніку, як за неї розплачувався, куди здавав труби на металобрухт. І взагалі, хто міг довірити таку дорогу потужну техніку людині без певних занять, із сумнівною репутацією?  

Третє судове засідання розчарувало ще більше. Цього разу перед судом як свідок став Сергій К. Він розповів, що Ж. попросив його знайти техніку для розкопування й різання труби, і він це прохання виконав. А от коли це було — у вересні чи у січні-лютому — не пам’ятає. Теж, певно, страждає на погану пам’ять. Незрозуміло тільки: чому К. виступає свідком, хоча явно сприяв викраденню труб?

Питання залишилися. Хто відповість на них?

Прочитавши на стенді біля офісу товариства «Рассвет» оголошення, що з’явилося, кожний із садівників не міг приховати розчарування й прикрість. Як випливало з тексту, «за рішенням Краснодонського райміськсуду збиток, завданий крадіжкою труб, відшкодовано частково — в сумі 19 200 грн». А це значить, що кожному члену товариства повертається тільки по 17 грн. 87 коп., які зарахують під час сплати членських внесків за 2012 рік. Люди обурюються: 19 200 грн. замість 329 тис. 900 грн.! Хто винний у тому, що на лаву підсудних сіли не справжні власники кримінального бізнесу, а підставні особи? І де ж ті люди, які були затримані на місці злочину? Адже, як стверджує Ж., на розкопуванні труб його не було.

Хто справжні замовники цього бузувірського злочину? Кому належить використовувана техніка? Де міліціонери, які фіксували злочин? Чому в тіні залишаються слідчі, які так довго затягували розслідування й приховали від відповідальності пійманих злочинців? І головне. Основну частину крадіжки, що становить більше 700 метрів труб діаметром майже півметра, так і не виявлено, обвинувачення нікому не пред’явлено. Можливо, це комусь потрібно?

Луганськ.