З офіційним бюджетом конкурує ще один — тіньовий

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ відрапортувало, що комплексна підготовка до зими теплових пунктів, житлового фонду та об’єктів соцкультпобуту завершена на 99,9 відсотка. Підприємства ЖКГ готові подавати, а будинки — приймати тепло. Поза тим проблеми не зникли. Якщо комунальна сфера перед нами в неоплатному боргу через низьку якість послуг, то споживачі ніяк не розрахуються за ті, що є. Заборгованість підприємств теплоенергетики (ТКЕ) за спожитий від початку опалювального сезону 2010—2011 років природний газ сягає 5,38 мільярда гривень (включно з боргом ПАТ «Київенерго»). Середній рівень розрахунків — 72 відсотка! Тож, якщо зважити на вимогу Закону «Про засади функціонування ринку природного газу», на нього вже не має права жодна теплова компанія!

Але ж тільки в травні парламент списав, як у колгоспі, навіть реструктуризовані борги підприємств ПЕК станом на 1 січня 2010 року?! Нагадаю, більш як на 24 мільярди гривень — у тім числі, і за електроенергію, і за податковими зобов’язаннями, і за пенями та штрафами. Підкреслю — не удостоївши такої честі населення. Уже тоді ми попереджали, що подібні кроки хоч і підвищують інвестиційну привабливість об’єктів перед приватизацією, однак перетворюють борги як такі на неокупні через надії на майбутні списання. Саме це й ілюструє поточна статистика. Доволі пікантно, що серед найзапекліших боржників сьогодні — регіони, які делегували у владу чи не найбільше своїх представників: Донецька область (725 мільйонів гривень), Дніпропетровська (625 мільйонів гривень), Харківська (592 мільйони гривень) тощо. Підсумуємо. Надмірна заборгованість підприємств теплоенергетики, з одного боку, не дає НАК «Нафтогаз України» нормалізувати розрахунки за імпортований природний газ, а з другого — ставить під удар кінцевого споживача комунальних послуг, який не дочекається покращення їхньої якості. Тим часом реформа самої НАК розпочалася не з пропозицій, як стабілізувати внутрішній газовидобуток, а він безбожно скорочується, а з обмеження повноважень ДК «Газ України», яка й постачала блакитне паливо підприємствам ТКЕ. Інакше кажучи, з переділу повноважень і бюджетних грошей.

Бюджетні гроші — свого роду альтернативне паливо для центральної влади і для органів місцевого самоврядування. На ньому можна неабияк заробити. Приміром, перехопивши підряд у 769 тисяч гривень на ремонт даху Мінтрансу. А можна тишком-нишком поміняти їх цільове призначення. Щойно кошти від продажу Японії вуглеводневих одиниць запрацювали (профінансована теплова санація низки об’єктів, у тім числі, Кримського республіканського клінічного госпіталю), як ООН відсторонила Україну від міжнародної торгівлі викидами парникових газів. Кажуть, через хиби в документації, непрозоре використання грошей, а чуємо — через протиправну самодіяльність розпорядників коштів, яка позбавили країну конче потрібних енергоефективних проектів. Парламентарії мають намір виділити на потреби ЖКГ 11 мільярдів гривень — чудово, але вони виправдають себе лише тоді, якщо кожна гривня платників податків буде витрачена за призначенням і дасть змогу залучити принаймні п’ять гривень інвестицій. Інакше матимемо не один, а два бюджети — офіційний і тіньовий.

Грошей бракує і в бюджетах, і в домогосподарствах. За даними Нацбанку, заробітні плати припинили висхідну динаміку ще в липні, в серпні вони падали й у номінальному, й у реальному вимірі, зростаючи лише проти відповідного періоду минулого року. Марш порожніх гаманців улаштували в столиці підприємці малого та середнього бізнесу. Люди, звісно, послуговувалися власними заощадженнями і, природно, цей потяг банки заохочували — ставки за депозитами зростали, а самі депозити  вже у вересні схуднули на три мільярди гривень. Відповідно зростав і попит на іноземну валюту — у вересні люди купили на 2,9 мільярда доларів більше, ніж продали. Це не менш впливовий чинник, аніж активізація економічної діяльності або курсові коливання на міжнародних ринках, бо все разом призвело до безпрецедентного скорочення золотовалютних резервів країни. І надихнуло Нацбанк на боротьбу з тіньовим обігом, як на мене, популістськими методами. Про підтвердження резидентності особи в ході валютообмінних операцій я вже писав (читай «Баланс...» за вересень), але звітного тижня Нацбанк пом’якшив режим обміну. Дещо уточнив, дещо розширив перелік документів, які треба пред’являти, скасував вимогу про копіювання — і квит. Від цього інструмент боротьби з тіньовим обігом не стає дієвим. Адже товар за гроші (за паспортом чи без) не впливає на ступінь потреби в ньому. Не купиш хліба — не втамуєш голоду, тож із тіньовим обігом боротися треба якось інакше. Підсумуємо. Я не виключаю, що Нацбанк до кінця року ще раз пом’якшить режим валютообмінних операцій, але тільки з продажу доларів за гривню, а не навпаки, оскільки не зважати на зростання девальваційних очікувань не можна.

Іноземна валюта потрібна державі для обслуговування імпортного обороту. З огляду на це й вищесказане перманентні заборони Держветфітслужби цієї осені тільки радують — імпорт розперезався не на жарт, він потребує дедалі більше іноземної валюти. За вісім місяців країна імпортувала на 8,1 мільярда доларів США більше, ніж експортувала. Про зростання імпорту газу більш як на 70 відсотків промовчу, а м’яса та субпродуктів із нього імпортувала на 44,6 відсотка більше, ніж за аналогічний період минулого року. Що там м’ясо з Нікарагуа чи Уругваю, коли зростання загального імпорту вугілля (на 66,9 відсотка), чорних металів (на 53,7 відсотка), добрив (на 94,1 відсотка) істотно випереджає показники експорту цих галузей. Понад те вражає лише імпорт дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння і виробів із нього, який зріс за вісім місяців проти попереднього року на 259,7 відсотка! Про що це свідчить? По-перше, про переоцінку курсу гривні, по-друге, про загрозу подальшого вимивання резервів Нацбанку.