Перше, що впало в око після мого повернення із відпустки у вересні, — паркан на залізничному вокзалі Донецька. На ньому якийсь дотепник вивів червону стрілку з написом: «Туааалет». Вокзал посилено готують до Євро-2012: каркас нової будівлі та наземних переходів дає уявлення про масштаб майбутніх споруд. Тягнучи валізу на колесах по піску та щебеню (тротуарну плитку зняли на перонах ще кілька місяців тому), я мучилася над запитанням: чому створення елементарних зручностей у нас обов’язково приурочено до певної події? Там, за будівельним парканом, — новий вокзал, який скоро заблищить склом вікон. З цього боку паркану, обнесеного колючи дротом, — «туааалет», вхід до якого можна розпізнати за запахом. Два світи — два способи життя.

 

Випробування ненав’язливим сервісом і боргами у зарплаті

До Донецька я приїхала поїздом «Львів—Маріуполь», 22 години в дорозі. «Найфутбольніший» маршрут запам’ятався тим, що в купе вікно саме відчинялося під час різких гальмувань потяга. Через нього летіли сажа і пил від зустрічних товарняків, а на станціях заглядали продавці в’яленої риби та м’яких іграшок. Ні, я знаю про наміри уряду придбати до Євро-2012 нові вагони і локомотиви. Можливо, це буде красиво і комфортно. Колись. А нині на тих, хто перетинає Україну зі сходу на захід і навпаки, чекає випробування старими вагонами та ненав’язливим сервісом.

Про Євро-2012 у нас заведено говорити з піднесенням. При цьому до візитів високих футбольних чиновників влада ставиться як до суворого екзамену. 

Складається враження, що думка керівництва УЄФА для нашої влади набагато важливіша, ніж думка громадян, які її обрали. 

Скажу більше: таке враження, що, успішно займаючись підготовкою до чемпіонату, чиновники не менш успішно «провалюють» інші напрями. Приклад: протести проти невиплати зарплат, які почастішали в Донецьку. В одному разі йдеться про сумнозвісне недобудоване донецьке метро, де працівники не отримали грошей за півроку. Замовником та власником об’єкта є держава. Інший випадок: робітники державного заводу «Топаз» (того самого, який виготовляє «Кольчуги») недоотримали зарплати за сім місяців. Такі реалії видаються дикими на тлі рекордних темпів освоєння бюджетних коштів на спорудженні об’єктів Євро. Але поки в одному місці створюються цивілізовані умови для життя та подорожей, в іншому триває боротьба за виживання. Зробити добре для всіх у нас неможливо?

Щоб бути об’єктивною, скажу: реалії донецькі мало чим відрізняються від реалій львівських. Дорога від Львова до Трускавця (а саме в цьому курортному містечку планується поселити вболівальників) нагадує «американські гірки» не менше, ніж об’їзна дорога від Донецька до Макіївки. «Десять поїздок між Стриєм і Трускавцем — і ви більше не збагачуватимете наших головних лікарів. Камінці, які ви приїхали виводити з організму, витрусяться самі», — порадив пасажирам дотепний трускавецький водій маршрутки. Не знаю, як відреагують на таке поєднання «корисного із приємним» іноземні гості. А ця фраза тітоньки, яка сидить на вході до платного туалету на львівському залізничному вокзалі: «Хто «по-маленькому» — можна не змивати!»... Як її перекласти іншими мовами?

Є чим вразити гостей і теперішнім повітряним воротам Донецька. Так, за кілька місяців місто отримає новенький аеровокзал, оснащений за останнім словом техніки. Але, на мій погляд, спорудження нової будівлі не означає, що не потрібно паралельно створювати умови для нинішніх пасажирів. Тих, хто прибуває до міста вперше, шокує той факт, що в аеропорту немає жодного (!) електронного табло. А напрямок реєстрації пасажирів кілька років поспіль вказує безграмотна табличка.

Хоча деякі заходи для зручності пасажирів не потребують космічних сум. Наприклад, придбання комп’ютерної техніки для того дядечка чи тієї тітоньки, що сидять на контролі авіабезпеки й досі, в часи адронного колайдера та нанотехнологій, записують дані пасажирів ручкою до амбарної книги. Не вірите — прилітайте і побачите самі. І не повірите, що опинилися в місті, яке є одним із лідерів за кількістю вітчизняних мільйонерів.

Сувеніри — у маси

Про те, що Донецьк прийматиме футбольне свято вже наступного року, нагадують розмальовані символікою тролейбуси, автобуси та трамваї, які обслуговують центральні маршрути, та прапори перед адмінбудівлями. Інші прикмети Євро-2012 ще треба пошукати. Показовий випадок: коли на початку вересня в одній зі шкіл обласного центру проходив тематичний урок, присвячений майбутньому чемпіонату, учні прийшли, вдягнені у... форму «Шахтаря» та зелені накидки із написом «Ворошиловський район». Останні дісталися дітлахам ще під час уболівання на юнацькій першості Європи в 2009 році. Гадаю, підростаюче покоління із задоволенням вдягло б футболки чи шарфики із символікою Євро-2012. Та де їх узяти?

Хто з батьків не хотів би порадувати свою дитину, придбавши до 1 вересня зошити, альбоми, щоденники, олівці та ручки зі Славеком та Славком? Саме такі маленькі, ненав’язливі «дрібнички» створюють передсвяткову атмосферу і спонукають з дитинства пишатися своєю країною. Саме ці деталі дають можливість відчути причетність до майбутнього чемпіонату всім, а не лише чиновникам та спортсменам. Шкільне приладдя із символікою Євро привезла моєму молодшому синові бабуся, яка відвідала Варшаву. Кореспондент «Голосу України» поцікавилася у виконавчого директора турніру в Україні Маркіяна Лубківського, чому в сусідній Польщі вільно продаються канцелярські товари із символікою чемпіонату, тоді як в Україні — ні.

«Сьогодні ще немає української компанії, яка придбала б ліцензію у Warner Brothers, котра є головним ліцензіатом УЄФА, на виготовлення сувенірної продукції, зокрема шкільного приладдя, — відповів виконавчий директор. — Але це очікується найближчим часом. Сьогодні такі переговори ведуться. Гадаю, у другій половині осені діти та батьки зможуть вільно придбати продукцію в українських магазинах. Це буде легальна продукція, а не та, яка нині завдає і величезної шкоди Україні як країні, яка повинна була б дбати про захист інтелектуальної власності, і комерційної шкоди УЄФА».

В одній із донецьких компаній, яка свого часу цікавилася можливістю придбати ліцензію, кореспонденту газети розповіли, чому відмовилися від ідеї виготовляти сувеніри до Євро. «Вартість ліцензії — 100 тисяч євро плюс відрахування від продажу сувенірів. Ми оцінили власні можливості і дійшли висновку, що не зможемо повернути вкладені гроші, — поділився роздумами представник компанії. — Адже ринок уже насичений дешевим китайським контрафактом». Можливо, на тлі сум освоєння бюджетів на підготовку до Євро імовірний прибуток від торгівлі олівцями, ручками та чашками видається бізнесменам смішним. Не той масштаб?

Свято не на нашій вулиці?

Хоча існує порядок безкоштовного використання символіки — в некомерційних цілях. Наприклад, логотипи приймаючого міста та Євро-2012, розміщені на комунальному транспорті. А до 1 вересня від міського голови першокласникам вручили по набору зошитів із цими логотипами.

«Композитне лого є власністю УЄФА і може використовуватися лише після узгодження, — розповіла начальник відділу маркетингу і промоушену управління з питань Євро-2012 Донецької міської ради Майя Бувала. — Багато хто хотів би використовувати цю символіку, але не всі мають право.

 Є десять офіційних спонсорів УЄФА, і турнір має асоціюватися тільки з ними. Ті, хто бере лого, не повинен заробляти на цьому гроші. 

Наприклад, приходили до нас представники пошти — вони хотіли б зробити марку. Але продавати такі марки і конверти вони не мають права».

Водночас, за словами співрозмовниці, некомерційне використання логотипа можливе: наприклад, його можна було побачити на карнавалі в День міста чи під час масових заходів, присвячених Євро-2012. В управлінні міськради запевняють, що узгодження проектів з УЄФА триває від трьох до десяти днів. Тож теоретично ніхто не забороняє якійсь школі замовити футболки з логотипом Євро для своїх учнів. І дешевше обійдеться, ніж купівля одягу в офіційного спонсора.

На запитання, де ж у такому разі мешканцям міста придбати легальну сувенірну продукцію, Майя Бувала порадила... частіше бувати на заходах, які організовує міська влада в рамках підготовки до футбольного чемпіонату. «Ті, хто приходить, беруть участь у конкурсах, — вони отримують сувеніри: футболки, кепки, значки». Продаж таких сувенірів, що їх виготовило міське управління, забороняється.

На проведення футбольного чемпіонату свого часу дивилися як на об’єднуючу національну ідею, яка могла б згуртувати суспільство, незалежно від ідеології чи місця проживання. І це справді могло б стати поштовхом для об’єднання. Однак що ближче свято футболу, то очевидніше: в його підготовці дуже мало місця для громадської ініціативи, а якщо така ініціатива і з’являється, то організована «згори». Турбуючись про комфорт для гостей, влада та бізнес забувають створити елементарні зручності для господарів. Тож і виходить, що значна частина мешканців приймаючих міст почувається ніби «за парканом» Євро.

Найближче місце, де батьки можуть придбати для дітей зошити та альбоми зі Славеком і Славком, — це магазини Польщі.

В аеропорту Донецька замість електронного табло пасажирів орієнтує ось така безграмотна табличка.

Не повірите, але за цим парканом із колючим дротом триває спорудження сучасного залізничного вокзалу.

Фото автора.