Напередодні річниці заснування конституційного судочинства редакція газети звернулася до голови Конституційного Суду України Анатолія ГОЛОВІНА  з проханням відповісти на деякі запитання.

— Конституційний Суд України не раз приймав рішення, які безпосередньо впливали на хід української історії. Які, на вашу думку, рішення були найбільш визначальними для долі української держави?

— За 15 років своєї діяльності Конституційним Судом України опрацьовано майже 60 тисяч документів, проведено близько 5 тисяч засідань, пленарних засідань та засідань колегій Конституційного Суду України, прийнято 252 рішення щодо конституційності законів та інших правових актів та офіційного тлумачення положень Конституції і законів України, надано 21 висновок щодо законопроектів про внесення змін до Конституції України та щодо міжнародного договору, який вносився до Верховної Ради України для надання згоди на його обов’язковість, а також прийнято понад 1200 ухвал.

Я б не став вирізняти акти єдиного органу конституційної юрисдикції на «важливі» та «не дуже важливі». Всі вони ухвалювалися на підставі, у спосіб, а також у межах повноважень, що визначені Конституцією і законами України, й тим самим суд виконував своє головне завдання — гарантувати верховенство Конституції як Основного Закону держави.

Єдине, що хочу додати: пріоритетним напрямом діяльності Конституційного Суду України завжди був захист прав і свобод людини і громадянина. 

— Конституційний Суд складається з вісімнадцяти суддів, з яких по шість суддів призначає Президент, Верховна Рада та з’їзд суддів України. Чи забезпечує така модель його повну незалежність?

— Незалежність та невтручання у діяльність судової гілки влади забезпечується не способом формування складу органу судової влади, а відповідними конституційними гарантіями, яких повинні неухильно дотримуватися органи державної влади, їх посадові особи, політичні та громадські діячі та організації, а також кожен громадянин держави.

Стосовно зміни наявного порядку формування складу Конституційного Суду України вітчизняні вчені та політичні діячі висловлюють різні пропозиції. Наприклад, Голова Верховної Ради України В. Литвин у виступі на цьогорічній вересневій Міжнародній науково-практичній конференції у місті Києві запропонував такий варіант:

— юридична громадськість (вчені, судді, викладачі вузів, працівники правоохоронних органів та інші) створює комітет із добору фахівців, які спроможні працювати у Конституційному Суді. Далі виконавча і судова гілки влади складають скоригований список для затвердження Президентом України. Він відправляє остаточний варіант (але не менш як 25 осіб) до парламенту, який «з цього списку визначається щодо 18 найрейтинговіших представників».

Є й інші пропозиції, зокрема, щодо призначення всього складу суду Президентом України або з’їздом суддів України тощо. Однак слід мати на увазі, що нинішній порядок призначення суддів Конституційного Суду України визначено Конституцією України, внесення змін до якої належить до виняткових повноважень єдиного органу законодавчої влади — Верховної Ради України.

— Конституційний Суд, крім іншого, розглядає звернення громадян про тлумачення Конституції та законів України. Як відомо, цього року таких рішень було лише два, з чим це пов’язано?

— Не два, а три, або третина від загальної кількості рішень, ухвалених у цьому році. Ви, мабуть, не врахували ще одну цьогорічну справу за конституційним зверненням громадянина Савчука М.М. про офіційне тлумачення положень Кримінального кодексу України, яке було об’єднано в одну справу з конституційними поданнями Верховного Суду України.

Водночас не можна не погодитися, що у відсотковому відношенні кількість розглянутих по суті конституційних звернень громадян не перевищує двох відсотків, й тому є кілька причин.

По-перше, законодавець не передбачив можливості безпосереднього звернення фізичних і юридичних осіб до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів.

По-друге, переважна більшість повернутих заявникам звернень пов’язана з незгодою їх авторів з рішеннями судів загальної юрисдикції. Конституційний Суд України є судом права, до його повноважень не належить вирішення питань, які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції, а також перегляд прийнятих ними, судами, рішень.

До речі, в Німеччині, де, окрім Федерального Конституційного Суду, функціонують земельні конституційні суди та запроваджено інститут конституційної скарги, кількість розглянутих по суті звернень громадян становить два-три відсотки, а задоволених скарг — менш як оди відсоток.

Характер звернень до Конституційного Суду України також значною мірою залежить від суспільно-політичної ситуації в державі. Завдяки нинішній політичній збалансованості у відносинах між органами державної влади та у країні загалом практично припинилися звернення до суду з питань компетенційних спорів.

Відповідно, зменшилось і навантаження на суддів та апарат суду, що дало змогу активізувати роботу щодо підвищення інформованості громадян про його компетенцію і діяльність з питань забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод громадян.

Зокрема, при Конституційному Суді України організовано постійний особистий прийом громадян, під час якого кваліфіковані працівники секретаріату суду надають заявникам безплатну правову допомогу. Усім громадянам, які звернулися до єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, надсилаються пам’ятка про порядок внесення конституційних звернень до Конституційного Суду України і буклет «Правова допомога громадянам», виданий за підтримки Канадського агентства з міжнародного розвитку (СІDА).

Вжиті Конституційним Судом України заходи вже принесли певні позитивні результати. Зокрема, за останні півтора року кількість рішень у справах за зверненнями громадян, які було розглянуто судом, порівняно з попередніми роками зросла більш як у чотири рази.

— Україна посідає п’яте місце за кількістю звернень громадян до Європейського суду з прав людини. Мабуть, тому, що не завжди українці можуть домогтися справедливого судочинства в себе на батьківщині?

— Справді, до Європейського суду з прав людини надходить чимало заяв від громадян України, що є свідчення наявності проблем у діяльності вітчизняного механізму захисту прав і свобод людини, у тому числі судової системи. Саме тому судова реформа визначена політичним керівництвом України одним із пріоритетів державної політики у сфері захисту прав людини.

Важливим кроком у цьому напрямі стало прийняття парламентом нового закону про судоустрій та статус суддів, а також внесення змін до закону про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Ухвалення цих законодавчих актів має особливе значення, оскільки, за словами Голови Європейського суду з прав людини Жана-Поля Кости, «практика Страсбурзького суду є важливим чинником прискорення реформ в окремих країнах Європи».

За п’ятнадцятирічну діяльність Конституційний Суд України у своїх актах понад 20 разів посилався на відповідні рішення цієї впливової міжнародної судової установи. Отже, спираючись на досвід та правові позиції Європейського суду з прав людини, Конституційний Суд України сприяє вдосконаленню вітчизняного законодавства, діяльності та правозастосуванню у напрямі сучасного розуміння прав і свобод, закріплених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

— Як ви ставитеся до пропозиції розширити повноваження Конституційного Суду, дозволивши громадянам звертатися до нього з конституційною скаргою?

— Питання запровадження інституту конституційної скарги як форми індивідуального доступу громадянина до конституційного правосуддя було предметом розгляду Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 15-й річниці започаткування діяльності Конституційного Суду України, яка відбулась у столиці нашої держави у вересні поточного року.

Вітаючи учасників конференції, Президент України В.  Янукович наголосив на її важливому міжнародному значенні, зазначивши, що «цей захід, організований Конституційним Судом України, відбувається під час українського головування у Комітеті міністрів Ради Європи, одним із пріоритетів якого є забезпечення індивідуального доступу громадян до конституційної юстиції».

Цей форум еліти зарубіжної та вітчизняної конституційної юстиції  був найбільш представницьким за весь час функціонування Конституційного Суду України. У роботі конференції взяли участь керівники та представники органів конституційної юрисдикції 20 країн світу, представники вищих органів державної влади України, відомі вітчизняні вчені-конституціоналісти та політичні діячі.

У своєму виступі Голова Верховної Ради України В.  Литвин наголосив на важливості теми конференції не тільки для суддівського корпусу, а й для всього українського суспільства, оскільки «захист прав людини та основних свобод перетворився у контексті сучасного цивілізаційного розвитку на самостійну й, більше того, одну із провідних галузей міжнародного права і став основоположним компонентом національного права».

— А чи справді це питання потребує розгляду на форумі такого рівня?

— Необхідність дослідження цієї проблеми саме на такому високому рівні обумовлено декількома дуже вагомими причинами:

— по-перше, запровадження конституційної скарги потребує внесення змін до Конституції, відповідних законів та інших нормативно-правових актів. Успішне здійснення цієї, без перебільшення, реформи конституційного правосуддя неможливе без проведення комплексного наукового дослідження провідними юридичними науково-дослідними установами, які мають надати висновки щодо доцільності таких змін та їх правових наслідків;

— по-друге, конституційна скарга є складним правовим інститутом, його форми і процедура функціонування у різних країнах світу суттєво вирізняються. Це, в свою чергу, потребує ретельного вивчення зарубіжного практичного досвіду з метою визначення можливостей його застосування в Україні.

Як слушно зазначив Голова Венеціанської комісії Ради Європи Джанні Букіккіо, «дискусія на конференції дасть нам  змогу дослідити індивідуальний доступ під різними кутами: переваги, практичні проблеми та шляхи їхнього подолання. Запровадити повний індивідуальний доступ непросто, проте це є тим питанням, яким слід займатися й надалі».

Водночас не можна нехтувати і вітчизняний досвід конституційного судочинства.

Зокрема, на думку Голови Конституційного Суду Республіки Вірменія, члена Венеціанської комісії професора Г. Арутюняна, діючий в Україні інститут конституційного звернення громадянина з питань тлумачення Конституції та законів де-факто є однією з форм конституційної скарги. Він, зокрема, зазначив, що «в цьому разі питання стосується не індивідуального акта, а тлумачення нормативного акта. Отже, конституційне звернення по суті виконує функцію нормативної конституційної скарги».

При цьому, у разі якщо при тлумаченні якогось закону буде встановлено наявність ознак його невідповідності Конституції, Конституційний Суд у цьому само провадженні вирішує питання щодо неконституційності даного закону. Й ця норма не раз застосовувалася Конституційним Судом України для захисту конституційних прав наших громадян.

— І на завершення декілька слів з нагоди свята.

— Користуючись нагодою, хочу від імені суддів та працівників Конституційного Суду України привітати читачів авторитетного друкованого видання «Голос України» з ювілейною датою — 

15-тою річницею започаткування конституційного правосуддя в нашій державі та висловити впевненість, що фаховий і згуртований колектив суду й надалі гідно виконуватиме свої високі обов’язки в ім’я конституційності, гуманізму, захисту прав і свобод людини, утвердження на теренах краю ідеалів верховенства права та справедливості!

— Спасибо.