Серед вишнево-виноградних садків Нескучного, що на півдні Донеччини, ховається справжня перлина — залишки степової садиби середини ХІХ століття. Поруч вирує життя. Людно в оздоровчому комплексі, що міститься на території садиби і дедалі впевненіше підступає до старих білосніжних стін.
Історія і доля цього дому пов’язані з іменами багатьох видатних людей. З 1993 року в цих стінах міститься музей Володимира Немировича-Данченка. Видатний театральний режисер і один з засновників Московського художнього театру проводив тут кожне літо з 1887-го по 1916 рік. У родовій садибі дружини, Катерини Миколаївни (в дівоцтві — Корф), народилося чимало ідей і театральних подій. Навіть створення небувалого загальнодоступного театру — Московського художнього — почалося в Нескучному! Сюди надходили листи від театральних діячів Станіславського і Сумбатова-Южина. Сюди приїздили актори і художники. Сюди мріяв приїхати Чехов... Тут було написано значну частину літературної спадщини й самого Володимира Івановича. Теплі стосунки пов’язували родину з селянами. В 1895 році вони віддали громаді земельну ділянку для будівництва школи пам’яті барона Корфа. Після революції і сам родовий будинок на багато десятиліть став школою.
Освіта була сенсом життя Миколи Олександровича Корфа (1834 — 1883) — педагога, земського діяча, почесного члена Женевської академії наук і Московського університету. Бачення Миколи Корфа сягало самих коренів народної освіти: освічений селянин і ремісник — це необхідна умова розвитку суспільства. Входячи до складу земської училищної ради сім років поспіль, він створив майже 40 сільських початкових шкіл нового типу, де враховувалися особливості сільського укладу. Його дім в Нескучному став педагогічною школою! Мало не з усієї імперії сюди приїжджали вчителі, тут проводилися вчительські з’їзди. Він створив перші сільські бібліотеки.
Позбавлений можливості працювати через супротив деяких поміщиків і чиновників, Корф на вісім років виїхав до Швейцарії, де заснував школу для дітей співвітчизників і писав ґрунтовні педагогічні праці. Повернувшись до Нескучного, продовжив земську роботу, сподівався отримати запропоновану посаду завідувача московських народних училищ. Але у перебіг подій знову втрутилися недруги...
Він помер у Харкові, де й народився. Його згадували з щирою вдячністю вчителі і учні. Про унікальний теоретичний доробок барона Корфа було забуто в радянські часи. І лише в останні роки помітний живий інтерес до педагогічної спадщини видатного просвітника. Зусиллями директора музею Олександра Бугайова і співробітників дім Корфа відроджується. В музеї проходять корфівські читання, сюди навідуються педагоги і театрали з України та Росії. Багаторічна дружба єднає нескученський музей з колективом МХАТу, де живі традиції великих засновників. Дім знову стає степовим храмом муз!
Завітайте до Нескучного! Доторкніться до джерел духовності! Відчуйте невмирущу силу вічних цінностей!
