На «Шуварі» овочі та фрукти продають через Інтернет

Оптовий ринок «Шувар» у Львові складається з кількох зон. Перша — це майданчик для торгівлі з автомобілів овочами та фруктами. Кожен, хто виростив продукцію, може приїхати та її продавати. Плата за послуги не перевищує півтора відсотка від вартості товару. Наприклад, якщо селянин чи фермер продав на тисячу гривень, то платить ринку лише 15 гривень. За легкову машину — 50 гривень, великовантажну — 200. На «Шуварі» ніколи не бракує місця для торгівлі.

Друга зона — дрібноторговельна. Це стаціонарні приміщення, де протягом року продають свою продукцію тепличні та грибні господарства. Тут також реалізують м’ясо, рибу, квіти та молочні вироби.

Третя — велика складська зона, яку нині продовжують розбудовувати. Це складські приміщення, а також цехи, де миють та фасують продукцію, готують її до продажу.

Четверта зона — це офісно-сервісний центр із виставковими залами. У майбутньому ще відкриють митний термінал. З часом львів’яни зможуть експортувати сільськогосподарську продукцію до Європи. Це багатофункціональний регіональний аграрний центр. Львів’яни часто закуповують продукти на «Шуварі», де ціни на 30—40 відсотків нижчі.

— До нас приїхали керівники ринків із країн Центральної та Східної Європи, — розповідає генеральний директор «Шувару» Роман Федишин. — Почергово засідання проходять у різних країнах. Львів — це базове підприємство, де розробляють нові технології роботи ринків. Під час кризи 2008 року ми зрозуміли, що не завжди є змога інвестувати великі кошти. І тому почали шукати нові шляхи, як без великих інвестицій збільшити доходи. Нам удалося знайти цікаві та оригінальні рішення, які привернули увагу наших колег з європейських країн. Це новинка не тільки для ринків Європи, а й світу.

У чому суть львівських інновацій? Для прикладу: зал ринку, де торгують м’ясними виробами, приносить 100 одиниць доходу. «Шувар» поставив перед собою завдання, щоб цей зал почав давати 150 одиниць доходу без додаткових інвестицій і без збільшення орендної плати. Створили так званий буфер: перемістили склад виробника на нашу територію й отримали дохід від постачальників. У Львові пішли ще далі — організували дистанційні продажі. Який це вигляд має. Виробник у Херсоні не завжди має можливість приїхати у Львів. Він може відправити машини з продукцією і в режимі он-лайн організувати торгівлю одразу в кількох містах. Ринок надає площі, вантажників, але власником товару залишається виробник, який може одночасно бачити, як ідуть продажі в Києві, Донецьку та у Львові.

За послуги беруть 5 відсотків від вартості продукції. Це істотно здешевило ціни на ринках, де запровадили таку послугу.

Керівники ринків стали очевидцями, як у Львові презентували роботу інтернет-магазину. Ще кілька років тому нікому навіть на думку не спадало, що по Інтернету можна купляти картоплю, моркву, буряк.

На «Шуварі» пішли ще далі — в режимі експерименту працюють з кількома селами в Перемишлянському районі. Це екологічно чисті території. Львів’яни, користуючись інтернет-магазином, можуть купити сметану, молоко, курей безпосередньо в конкретного селянина, з доставкою додому.

За цю послугу ринок отримує 20 відсотків. Одна незручність: замовляти продукцію треба наперед за день-два.

— Наше завдання —  щоб успішна родина отримала у своєму господарстві місячний дохід 5—7 тисяч гривень. Це навіть не фермерські господарства, а селянські двори, — розповідає Роман Федишин. — У розробці ще один проект — робота із супермаркетами. Ми хочемо, щоб супермаркети на ринку закуповували продукцію українського виробника. Це ті напрацювання, якими можемо поділитися з нашими партнерами.

— Чий досвід для «Шувару» був особливо цікавий?

— Ми починали з Польщі, з якою схожі умови. Також вивчали досвід Франції, Іспанії...

— Вивчивши досвід сусідів, на «Шуварі» напрацювали свою модель, яка, я впевнений, стане успішною в Україні, — почув у відповідь. — Під неї було розроблено і прийнято в 2009 році закон про оптові ринки. Було багато розмов про будівництво, але для конкретних справ не вистачало фінансів. Саме новий закон дав змогу запроваджувати ці проекти. Затрати на інженерію під час будівництва оптових ринків надзвичайно великі. Вже не кажу про величезні земельні ділянки. Оптові ринки, як правило, займають десятки гектарів. Якщо скласти кошти, які треба було заплатити за інженерію, землю, то ринки не швидко окупилися б. За нашою пропозицією розробили державну програму, яка компенсує 20—25 відсотків вартості будівництва оптових ринків. Такий крок дав змогу термін окупності довести до 8 років. Завдяки цій програмі минулого року розпочали будівництво київського та донецького оптових ринків. Цього року почали будувати такі ринки в Одесі, Чернігові, Харкові та Запоріжжі. Сподіваємося, що незабаром в Україні з’явиться достатньо оптових ринків, які дадуть можливість зменшити ціни, а виробникам дадуть гарантію, що вони зможуть збувати свою продукцію. Ми дуже тісно працюємо з Міністерством аграрної політики. Урядова програма стала реальністю завдяки міністру Миколі Присяжнюку.

Львів.