Його образ став символом збереження традицій та зв'язку поколінь. Легенди про Шубіна побутують у населених пунктах, де діяли вугільні та соляні шахти: Донецьк, Макіївка, Шахтарськ, Горлівка, Соледар, Добропілля, Покровськ, а також Білозерське, де свідчення про Шубіна зафіксовані на шахті «Білозерська». Перекази, записані вченими та письменниками, зберегли ці історії як частину нематеріальної культурної спадщини.
Шубін постає як дух, який охороняє шахтарів і є своєрідним покровителем підземного світу. Його роль у фольклорі Донеччини важлива не лише через захист від небезпеки, а й завдяки тій унікальній атмосфері, яку він створює навколо роботи шахтарів.
Звичай «залишати їжу» для Шубіна – цікавий ритуал, який підкреслює глибоке почуття поваги і вдячності шахтарів до свого невидимого охоронця. У такий спосіб вони намагалися задобрити духа, сподіваючись на його допомогу та підтримку.
Легенди про Шубіна відображають не лише риси національної ідентичності, а й особливості шахтарського життя, його важких буднів, а також багатий фольклорний контекст, що втілюється в таких персонажах. Ці історії є частиною історії та пам'яті самого регіону, і навіть сьогодні вони знаходять свого слухача серед місцевих жителів, продовжуючи жити в нових поколіннях.
Зануритися у легенди про Шубіна можна, перейшовши за посиланням: http://surl.li/ldeyvm.
За матеріалами Донецької ОВА.