Топтун-трава

Цю травичку люди назвали ласкаво: травичка-муравичка, пташина гречечка, гусятник, спориш. А наукова її назва — горець пташиний. Як і подорожник, ця трава любить рости там, де людина протоптує доріжки. Її, дійсно, можна зустріти й на футбольних полях, адже вона покриває їх м’яким, оксамитовим килимом.

У вересні зграйки горобців і голубів метушаться, відштовхуючи один одного, з жадібністю щипають спориш. Дивне явище взаємокорисності: птахи розносять насіння, а людина своїми ногами допомагає запиленню й витоптує конкурентів. Спориш же на знак подяки їх лікує.

Людина не випадково наблизила до себе спориш. Він дуже живильний, містить аскорбінової кислоти удвічі більше, ніж лимон або шипшина. У народі він знаменитий тим, що «дробить» камені, перетворює їх на пісок і вони непомітно залишають організм. Наукова медицина довго ігнорувала цей факт, не вміючи або не бажаючи пояснити його. Утім, усе дуже просто. Кремнієві кислоти, яких дуже багато в спориші, з’єднуючись із кальцієм каменів (саме кальцієві солі в каменях надають їм твердості), утворюють солі, що розчиняються у воді. Камені стають крихкими. Інше завершує перистальтика, камінь перетворюється на дрібні піщинки, які непомітно, безболісно виходять назовні.

А ще спориш здатен швидко зупинити кровотечу, завдяки спільній дії декількох чинників. Він має сильні кровоспинну і кровозгортаючу дії. Будучи в’язким від природи, спориш закриває дрібні отвори в капілярах, артеріолах і венулах, які кровлять. І нарешті, він знижує артеріальний тиск.

Зараз багато хто захоплюється траволікуванням, і це добре. Однак треба дотримуватися давнього медичного принципу: «Не нашкодь». А для цього потрібно враховувати, що корисні властивості споришу можуть обернутися й лихом, якщо його застосовувати, не знаючи протипоказань. Так під час вагітності спориш може викликати викидень або передчасні пологи. В осіб середнього й літнього віку, що страждають на стенокардію, у постінфарктному стані, схильних до тромбофлебіту, спориш може сприяти тромбозам, посиленню стенокардії, виникненню інфаркту і інсульту.

У корифеїв дачної екзотики нам вдалося з’ясувати, що насіння споришу не продають ані на сільгоспвиставках, ані на насінних розкладках. Все ж — це бур’ян і поки що його не окультурили під газонну траву. Щоб «завести» в себе у дворі спориш, досить вийти з віником і цебром на дорогу, де він росте, намести в цебро пилу разом з насінням. Потім розсипати цей «пил» по подвір’ю. Так роблять селянки, коли хочуть «облагородити» своє подвір’я. Збір насіння потрібно проводити після того як спориш перецвіте, в кінці липня—на початку серпня.

На це запитання у затятих дачників однозначної відповіді немає. Одні вважають, що його потрібно стригти, але нечасто. Інших сильно «напружує», що  після стрижки стирчать тверді черешки. А от регулярно топтати спориш радять всі однозначно. На те він і топтун-трава...