На початку 90-х років минулого століття у селах Чернігівщини налічувалося по 300—600 працюючих колгоспників. Нині ж на сільгосппідприємствах усієї області — близько 30 тисяч чоловік. Це в сім разів менше, ніж у 1990 році. Новітня техніка, якою оснащуються сільгоспфірми, дедалі більше вивільняє робочих рук. Наприклад, тільки один вісімнадцятиметровий посівний комплекс «Хорш-Агро-Союз», зачеплений трактором «Кейс», в Ічнянському районі замінив працю 20 механізаторів, тобто цілої тракторної бригади.

Нам роботи побільше давай

У результаті цього на Придесенні з кожним роком більшає сіл, де місцеві жителі стали просто не потрібні власникам великих сільгосппідприємств. Маючи по 5—20 тисяч гектарів, останні зосереджують новітню техніку в одному базовому селі. Потужний трактор з причіпним інвентарем за день упорує по 200—300 гектарів полів. Це набагато  ощадливіший виробіток, ніж на старіших зразках техніки.

Голова Бахмацької райради Володимир Сорока не приховує:

— Справді, деякі агрофірми з’являються у наших селах двічі на рік наїздами. Весною за тиждень відсіюються. Потім восени зберуть урожай. І все. Місцеві селяни їм не потрібні.

У Вільшані Сосницького району землю обробляє ДП «Зернятко».

— У нашому селі проживає 680 жителів, — каже сільський голова Володимир Моїк. — Працездатного віку чоловік десь 200. 1700 гектарів землі — в оренді. Техніка приїжджає з Жовтневого. Але без наших механізаторів обходяться. Справляються самі.

У Данилівці Менського району — схожа картина. Ще недавно тут працювала ферма, було задіяно кілька місцевих механізаторів. Тепер працевлаштовані лише кілька данилівців сторожами. Іншим сказали: до побачення, ви нам не потрібні.

З 1046 мешканців трьох сіл Валківської сільської ради Прилуцького району працює в інвестора всього-на-всього лише один агроном!

Ряшки цього самого району розташовані за 25 кілометрів від райцентру. Тут в оренді інвесторів майже 3500 гектарів. Постійно працевлаштовані лише один завідувач складу та два сторожі!

— У нашому селі 314 працездатних, — каже сільський голова Світлана Чебакова. — Люди б, може, їздили на роботу в Прилуки, так дорога просто жахлива. По ній заледве можна вибратись із села. Ось 17 вересня знову отримала з Києва чергову відписку, що немає коштів на її відновлення. Ото й єдина радість, що підняли закупівельні ціни на молоко. Тепер більшість селян мають по 4—5 корів. Здають молоко. Так і виживають.

Невигідні умови

Але водночас є на Чернігівщині села, де невеличкі сільгосптовариства створюють робочі місця. Проте тут невисокі заробітки. А все тому, що стара техніка. Собівартість продукції через це дуже висока.

— У нашому прикордонному селі є господарство, — розповіла мені одна вчителька з Городнянського району. — Так механізатори мають небагато робочих днів, за місяць отримують по 200—300 гривень. Просто смішні гроші! Чи є сенс за них працювати?

Колишні комбайнери, трактористи втратили інтерес до таких заробітків. Тому їх уже важко закликати на роботу і на більші гроші. Адже вони обзавелися власним господарством, яке дає невисокі, зате стабільні гарантовані прибутки.

У Мощенки, Перепис Городнянського району інвесторам доводиться навіть завозити працюючих.

Бракує професіоналів

Генеральний директор СТОВ «Дружба-Нова» Сергій Гайдай з Варви повідомив, що його господарство, яке орендує майже 50 тисяч гектарів землі, гостро потребує фахівців на нову техніку, але сьогодні їх у селах залишилося обмаль. Не всі й згоджуються працювати вахтовим методом. Адже доводиться керувати технікою далеко від рідного дому, жити у гуртожитку.

З Комарівки Борзнянського району щодня їздять близько 20 чоловік на роботу в Ховми до інвестора. Це мало на велике село, в якому понад 1500 жителів. Але тут уже бракує професіоналів-механізаторів, оскільки вони були тривалий час не затребувані.

Водночас багато мешканців Борзнянського, Ніжинського, Носівського, Козелецького, Бобровицького районів працюють в охоронних фірмах Києва. Незважаючи на далечину, витрати на дорогу, вони, відробивши добу, мають такий-сякий заробіток, можливість два дні займатися власним господарством.

Передові технології, новітня техніка дедалі ширше входять у реалії буття чернігівських сіл. Завдяки цьому в останні роки уже досягнуті рекордні урожаї зернових. Хліборобам вдалося, наприклад, у 2008 році намолотити 2 мільйони 150 тисяч тонн хліба. Але факт залишається фактом: технологічний прогрес і далі вивільняє селян від малопродуктивної праці. Тим часом залишати їх сам на сам із своїм безробіттям — не така вже й складна справа. Інвестори, влада повинні вживати заходів і для розширення прибуткових місцевих виробництв, відродження тваринницької галузі на новій основі для зайнятості населення.

На знімках: комбайнер «Джон-Діра-97» Віктор Чесак з Дащенків Варвинського району заробляє у місяць 8—9 тисяч гривень; новітня техніка СТОВ «Дружба-Нова», що заощаджує пальне, матеріальні ресурси, потребує професіоналів вищого класу.

Фото автора.