Говорити «так» чи «ні» можна відповідно до внутрішнього переконання або бажання сподобатися, бути «своїм», або через страх. Людина має усвідомлювати, що відбувається, й розуміти, що прохання від прохання — відмінне. Тут важливо прислухатися до себе й робити те, що підказує вам сумління та ваші принципи.Острах зовнішніх оцінок — це відсутність власної оцінки щодо себе, а також своєї життєвої позиції. «Буду поводитися, як усі, і тоді мене шануватимуть і поважатимуть». Це — самообман, насправді конформістів не поважають.
Відмовитися від дії, що нав’язується (наприклад, пропонують випити вина чи взяти участь у розбірці), можна необов’язково в категоричній, а в м’якій формі. «Ні» може пролунати як: «Я подумаю», «Можливо, наступного разу я буду до цього готовий», «Мені це не підходить!», «Мені не хочеться цього робити», «Робіть, як вважаєте за потрібне. Я втримаюся» тощо. І все-таки — якщо ваша позиція принципова, не бійтеся твердо висловити своє ставлення до того, що відбувається. Зрештою, якщо в групі не поважають думку й волю одне одного, то задумайтеся, чи потрібно вам таке оточення?
Буває, ви відчуваєте, що категорична форма відмови може викликати агресію (як то кажуть, «можуть і побити!»), тоді краще трошки позволікати: час зіграє вам на руку. Спробуйте з’ясувати з ініціатором якоїсь дії питання чи проблему, висловити своє ставлення, можливі варіанти розв’язання й своє положення в ситуації, що має місце. У цьому разі ви будете думаючою людиною, а не «дурною вівцею», яка йде за дудкою пастуха. І у вас залишається вихід, ви наче відвойовуєте своє право на нього (або хоча б намагаєтеся це робити).
Щоб сказати твердо: «так» чи «ні», потрібно тренувати силу волі, відповідальність, незалежність, критичність. Завжди залишатися доброзичливим до людей, яких пряма відповідь може засмутити чи навіть травмувати. Турбота про інших і вірність собі — мабуть, головне.
Не бійтеся бути собою. Ваше життя за вас ніхто не проживе, і ви чуже теж не подужаєте. І осягати цю науку потрібно вже зараз, не відкладаючи на потім. Наші наміри, те, що ми думаємо про себе, про світ, позначається на зовнішньому вигляді, на позі, погляді, посмішці, жестах. Мине час, і вам може не сподобатися зігнутий, запобігливий, безликий чоловік чи пригнічена, боязка жінка, що дивляться на вас у дзеркалі. І це в кращому разі. В гіршому — ви таких метаморфоз просто не помічатимете...
Тетяна ГУРЛЄВА,науковий співробітник Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
