У п’ятницю уся країна знову прикипить до екранів телевізорів. Привід цього разу буде неполітичним — у Ванкувері відкриється зимова Олімпіада. Усі ми вболіватимемо за наших спортсменів, але великий спорт починається з лижні у парку, ковзанки на озері. Як влада піклується про підтримку здорового способу життя, я мала нагоду пересвідчитися цієї зими.
З дитинства із задоволенням і безкоштовно катаюсь на лижах. Бо у київських парках — це прекрасна традиція. Лише цього року я дізналася, кому за це дякувати. Виявляється, лижня — це не наслідок ковзання нечисленних ентузіастів, як це було раніше, а копіткої роботи столичної влади. У парку «Відрадний», що неподалік мого дому, щойно випадає сніг, любителі одразу прокладають лижню. Так було стільки, скільки себе пам’ятаю. Цьогорічна зима не стала винятком. Правда, раніше парк був великий, лижня не перетинала пішохідні доріжки і була на третину довшою. За кілька останніх років наш парк зменшився. З’явився чотириповерховий «будиночок садівника» з мармуровими сходами, замість старої бані виріс багатоповерховий офісний центр, сусідній розважальний комплекс теж розжився частиною парку. Тому нині безпроблемною їзду у парку не назвеш.
По-перше, багатьом перехожим часто кортить походити лижнею. Зрозуміло, якби ще дітям, а то й дорослі часто топчуть трасу. Одного разу я запитала у немолодої жінки, навіщо вона йде лижнею? На що та, без жодного почуття провини, заявила: «А якщо мені кортить по сніжку пройтися?». Що тут відповіси? Щоправда, частіше «топтуни» вибачаються і одразу звертають на пішохідні стежини. До речі, у парку тракторець регулярно чистить доріжки, і звідси друга проблема для лижників — величезні кучугури обабіч дороги. Перетнути пішохідну дорогу для лижника — справжнє випробування. Для цього необхідно спочатку скотитися з однієї кучугури, перетнути вкриту суцільною кригою або щедро посипану піском (обидва варіанти для того, хто стоїть на лижах, жахливі) дорогу і потім залізти на іншу кучугуру. Одне з цих «перекочувань» завершилося для моєї правої лижі тріщиною.
Проте раніше я на це уваги не звертала, бо задоволення від свіжого повітря, прекрасних пейзажів зимового парку сторицею переважало весь негатив. І ось днями я дізналася, що виявляється, я катаюся не просто так, а на спеціально облаштованій лижній трасі. Відповідні знаки раптом, через півтора місяця з початку сезону, з’явилися на паркані і двох деревах. Цікаво, а хто прокладав лижню у цьому парку попередні п’ятдесят років? Крім того, як повідомила муніципальна газета «Хрещатик», я маю бути надзвичайно вдячною Київській міськадміністрації, яка дозволяє користуватися нею безкоштовно! З жалем газета повідомляє про те, що киянам доведеться-таки взяти з собою лижі, бо пунктів прокату там не передбачено. З таким само успіхом столична влада може прозвітувати і про прокладення лижних трас на Пінських болотах!
«Скоро ми їм подякуємо за те, що дозволяють безкоштовно дихати», — прокоментував один лижник, який, як і я, здивувався появі пафосного знаку «Лижна траса». Це смішно ще й тому, що лижний сезон у Києві наближається до завершення. Ще два-три тижні у кращому випадку вдасться покататися, а там — весна, і знак «Лижна траса» вказуватиме на проталини та струмки. Але мене, як надто допитливого громадянина, одразу зацікавили кілька запитань. Перше — якщо та лижня, якою ми їздимо, насправді облаштована траса, то чому я досі, мов альпініст, долаю кучугури, насипані трактором, ризикуючи зіпсувати і ліву лижу?
Друге — чому, крім піарської заяви про те, що це «лижна траса», спеціалісти не спромоглися додати жодного слова типу: «Пішоходів просимо не ходити трасою»? Можливо, через надто м’які зими не всі діти знають, що таке лижня, і що ходити нею не можна. У тому, що це правда, я кілька разів мала нагоду пересвідчитися. Одного разу, коли одягала лижі, повз проходила жінка з малим хлопчиком. Я почула, як вона пояснювала, що те, що я одягаю — бігові лижі, на них, мовляв, їздять не в горах, а у лісі. Дитина дивилася на мене зі щирим подивом. Тому, крім безпідставної самореклами, варто було б столичній владі і інформувати громадян.
І наостанок, заглянувши на офіційний сайт КМДА, я дізналася, що цієї зими столична влада так «ощасливила» ще 17 парків. Там було відкрито 12 штучних ковзанок, 10 лижних трас і 5 гірок катання на санчатах. Якщо решта трас, ковзанок і гірок відкривались з такими ж зусиллями, як у парку «Відрадний», то міські комунальники не надто перетрудились.
На знімках: знак «Лижна траса»; переїхати кучугуру на спеціально облаштованій трасі непросто.
Фото автора.