Народні депутати усе-таки мають намір у Франкфурті-на-Майні з’ясувати деталі скандалу з Юрієм Луценком, спричиненого ним в аеропорту цього міста. Усупереч тому, що тамтешня поліція не дала на це згоди, оскільки нового до відомих фактів додати не може.
Таку інформацію оприлюднили українські ЗМІ. Що може змінити уже запізнілий, але дуже дорогий для платників податків візит наших важливих персон до Німеччини? Сам фігурант справи, судячи із заяв у пресі, почувається мало не переможцем. Та підкидає суспільству інформацію, що франкфуртські поліцейські перед ним вибачилися. А також начебто про «виграні» ним суди проти газети «Більд», яку, за його словами, земельний суд Берліна зобов’язав оприлюднити спростування.
Незрозуміло чому, але чимало українських ЗМІ вислухали одну причетну до скандалу сторону — пана міністра, та, повіривши йому на слово, опублікували лише його версію подій. Замість того, щоб одержати інформацію з перших рук: франкфуртської поліції, земельного суду Берліна та газети «Більд», представники прес-служб яких надають її на першу вимогу. Тоді картина була б іншою, ніж від пана Луценка.
За збігом обставин спостерігала за розвитком скандалу там, де він відбувався: спочатку навіть не повірила, що таке могло бути. Але після оприлюднення самим Луценком факту, що він «не стримався» й розказав німцям, що почім, згадавши і «дітей Гітлера», і «право, здобуте 45 року», і домашніх тварин, які породили свинячий грип, уже не дивувалася, що після цього його в наручниках тягнули до поліційного відділку: чинити опір стражам порядку тут не рекомендовано, як, утім, і в будь-якій іншій країні.
Тим часом сам Юрій Луценко власну провину спростовує: у такий спосіб захищав сина. Чому його ні сіло ні впало потрібно було захищати — збагнути важко: упродовж багатьох років чимало мандрувала, в тому числі, й через аеропорт Франкфурта-на-Майні, але нічого схожого жодного разу не траплялося бачити. Так, правила поведінки пасажирів тут трохи жорсткіші, ніж деінде, що можна зрозуміти: аеровокзал щодень пропускає тисячі людей, безпека яких має бути понад усе. Тому й пасажири у «пляшку» не лізуть. Нашому міністру внутрішніх справ ці правила не менш відомі. Чого йому забракло, щоб їх дотримуватися? Але чи нам не знати наших начальників з їхніми провінційними амбіціями...
За нормами етики цивілізованої людини, цей скандал огидний — з огляду на всі його аспекти. І хотів Луценко того, чи ні, а по іміджу країни шмагонув добряче. А чому не бачить у тому власної вини, натомість звинувачуючи вже не лише «Більд», а й українські ЗМІ в «перекрученні» фактів? Бо чудово знає, що йому нічого не загрожує: довести навіть його нетверезий стан неможливо. Адже тест на наявність алкоголю у крові не проводився: пан міністр захистився дипломатичним паспортом.
Той само дипломатичний статус захищає його у проведенні слідчих дій, у тому числі й депутатського розслідування: поліція Франкфурта-на-Майні не має права надавати українській стороні документи без згоди самого... Луценка. Чи варто сумніватися, що її він ніколи не дасть? Ну а щодо моралі, коли чиновник високого рангу, бодай причетний до негідного вчинку, має піти у відставку, то вона в пана Луценка вочевидь своя...
Тим часом речник міністерства внутрішніх справ федеральної землі Гессен категорично спростовує, що керівники відомства офіційно вибачилися перед українським міністром: для цього не було підстав. І вкотре підтвердив: «Правопорушення, скоєне паном Луценком, зафіксоване в установленому порядку, а всі факти, викладені у газеті «Більд», мали місце — крім інформації про кількість проміле у його крові».
До газети «Більд» позивається і син пана Луценка. Власне, щодо одного лише рядка — тієї його частини, де йдеться про проміле: «Під час тесту на вміст алкоголю в крові співробітник, що здійснював перевірку, сказав: «Тут не менш, ніж три проміле». Суд зобов’язав видання або подати апеляцію на позов, або оприлюднити свою точку зору на обвинувачення Луценка-молодшого. Факт хуліганства та лайки на адресу службовців і поліцаїв позивач не оспорює. Тож про спростування взагалі не йдеться...
І насамкінець: на початку скандалу пан Луценко просив не оприлюднювати відеозапис з місця події, мовляв, який вигляд матиме... Україна — держава з мало не 50-мільйонним населенням, якщо її міністра покажуть у наручниках, і що його тягнуть до поліційного відділка? Справді, неприваблива картина. Тільки до чого тут Україна, пане міністре?
