50-річчю КБ «Південне» присвячується
Шлях до стратегічного паритету
Комплекси четвертого покоління будувалися на базі ракет СС-18 останньої модифікації і СС-24 у двох варіантах базування.
Основне завдання, розв’язане під час створення ракет ІV покоління, — забезпечення невразливості при протистоянні ракетам із ВГЧ, які мають винятково високу точність стрільби (МХ, «Мінітмен ІІІ». «Трайдент ІІ»). Ця вимога зумовила прийняття нових, по суті, піонерських для вітчизняної практики, напрямів: створення ракет, здатних стартувати безпосередньо в умовах дії ядерних вибухів по позиційних районах (що перетворювало їх на невразливі за будь-якої, навіть ідеальної точності стрільби ракет супротивника); створення твердопаливних ракет мобільного базування, живучість яких досягалася за рахунок рухливості і невизначеності місцезнаходження. Обидва ці напрями були реалізовані в розробках КБ «Південне» і одержали всебічне експериментальне підтвердження і практичну апробацію.
У розробку комплексів ІV покоління внесено нові рішення: системи управління на основі стійкої елементної бази зі схемно-алгоритмічним захистом, що забезпечує працездатність в умовах дії уражаючих чинників ядерних вибухів (ударна хвиля, гамма-нейтронні випромінення, дія електромагнітних полів, теплова дія, камені, пил); багатофункціональне покриття по всій довжині виробу для захисту від уражаючих чинників та інші технічні рішення.
Розгортання цих комплексів стало надійною основою для ведення переговорів з вироблення нової угоди щодо реального скорочення стратегічних озброєнь.
На час підписання (у 1991 р.) Договору між СРСР і США про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1) на озброєнні РВСП перебували 1398 МБР, на яких розміщувалося близько 6630 боєзарядів, у їх числі 444 ракети, оснащені 4176 боєзарядами розробки КБ «Південне». (Тобто близько 62 відсотків боєзарядів наземного базування були на чергуванні на ракетах розробки КБ «Південне», виготовлених ВО «Південний машинобудівний завод» разом з підприємствами своєї кооперації, що становило приблизно 42 відсотки всієї потужності стратегічних ядерних сил СРСР.). Ці ракети базувалися на території трьох держав: Росії, Казахстану й України. До сьогодні підприємства України забезпечують необхідний авторський супровід і гарантійне обслуговування комплексів, розміщених на території Росії. Вони також брали участь у роботах з ліквідації ракет відповідно до договору СНО-1 на території України. На сьогодні залишився останній етап цієї програми — вилучення твердого ракетного палива з корпусів двигунів МБР СС-24, що перебувають на збереженні після розбирання ракет.
Для вилучення палива відпрацьовується екологічно чиста технологія його гідровимивання з наступною розрізкою корпусів у присутності інспекторів США. Усі роботи з ліквідації стратегічних озброєнь України проводилися за рахунок американського фінансування в рамках програми Нана-Лугара.
Що стосується етапу вилучення твердого палива, то позиції сторін поки що розходяться. Американська сторона пропонує ліквідувати корпуси двигунів підривом з відповідними наслідками.
Представлені відомості підтверджують, що з часу створення РВСП Радянського Союзу і до часу їх скорочення відповідно до міжнародного Договору основу могутності РВСП становили стратегічні ракетні комплекси розробки КБ «Південне», у їх числі комплекси, що не мають аналогів у світовій практиці: на базі важких рідинних ракет (СС-9 — з моноблочними, відокремлювальними й орбітальними головними частинами, СС-18 трьох модифікацій); твердопаливний комплекс залізничного базування (СС-24).
З огляду на викладене, з повною підставою можна вважати, що результати, досягнуті КБ «Південне» в галузі створення бойових ракетних комплексів стратегічного призначення (БРК СП) разом з російськими розробками (БРК СП, створеними в КБ В. Челомея, А. Надірадзе, В. Макєєва та ін.), забезпечили досягнення стратегічного паритету з США.
Три неядерні принципи і що робити
У лютому 1991 року генеральним конструктором і начальником КБ «Південне» було призначено одного з найактивніших розробників ракетних комплексів третього і четвертого поколінь Станіслава Миколайовича Конюхова. Він, як генеральний конструктор КБ «Південне», мав пройти разом з колективом незвіданий і дуже складний шлях від радикальної трансформації КБ «Південне», зміни базового напряму робіт до створення, на основі міжнародного партнерства, новітніх зразків ракетно-космічної техніки і нового сходження КБ до вершин світового ракетобудування.
Після проголошення Декларації про державний суверенітет України, її рішення дотримуватися трьох неядерних принципів «... не приймати, не виробляти і не придбавати ядерну зброю», а також Заяви «Про без’ядерний статус України», відповідно до якої Україна «... проводитиме політику, спрямовану на цілковите знищення ядерної зброї і компонентів її базування...», було почато формування нової оборонної політики і підходів у забезпеченні національної безпеки держави. Формування проходило на тлі намірів України стати в майбутньому нейтральною державою, з урахуванням надлишкових військових угруповань, ядерних і звичайних озброєнь, отриманих у спадщину від Союзу, а також економічної кризи, що починається в країні.
Було зрозуміло, що ракетно-космічну галузь очікує тотальна трансформація і рішення проблеми формування замовлень для завантаження її виробничих потужностей, а отже, і прийняття компромісу між обсягами використання наявного науково-технологічного і промислового потенціалу, обсягами конверсії надлишкових потужностей і економічних можливостей держави. Галузь мала світовий рівень розвитку і могла створювати і зразки бойової ракетної техніки тактичного призначення для потреб Збройних Сил України, і високотехнологічну продукцію подвійного призначення, що мала високу ціну на міжнародному космічному ринку. Однак це потребувало в нових умовах непомірних витрат. Наприклад, створення тільки однієї РН середнього класу вимагало від України від одного до двох її оборонних бюджетів.
За результатами обговорень було прийнято варіант, орієнтований на модернізацію наявних і спільне створення нових зразків РКТ в Україні. Він був значно дешевший за інші і не орієнтував розвиток ракетно-космічної галузі України в інтересах інших держав. Крім того, він враховував залежність України від Росії і Казахстану у створенні зразків ракетно-космічної техніки, можливість використання відпрацьованої раніше кооперації організацій і підприємств галузей, а також сумісність технологій, експериментальних і промислових баз і одночасно — реальну можливість виходу разом з цими країнами на світовий комерційний ринок космічних послуг.
Прийняття цього варіанта стало відправною точкою для розробки стратегії виходу галузі з кризи.
Розроблена стратегія мала такі основні положення:
— створення на державному рівні сучасної структури управління ракетно-космічною галуззю — Національного космічного агентства України, основними завданнями якого стали розробка основ державної політики в галузі дослідження і використання космосу, координація діяльності органів виконавчої влади, науково-дослідних організацій і підприємств у ракетно-космічній сфері, підтримка міждержавного співробітництва, розподіл і контроль витрачання коштів під час виконання проектів;
— перепідпорядкування розрізнених українських організацій і підприємств, що вели в умовах Союзу космічну діяльність, Національному космічному агентству і формування на їх базі ракетно-космічної галузі України;
— розробка різних видів ракетного озброєння для потреб Збройних Сил України як одне з першочергових оборонних завдань галузі;
— створення нових і модернізація наявних РН, а також РН на базі МБР з метою створення разом з іншими країнами ракетно-космічних комплексів для надання комерційних пускових послуг на світовому ринку;
— розробка конверсійної продукції для цивільного сектору економіки — переробної промисловості, енергетичної і транспортної галузей, а також для сільського господарства;
— створення й узгодження з Росією і Казахстаном Міждержавної програми ракетно-космічних досліджень;
— розробка Національної космічної програми України, що, з огляду на обмежені бюджетні кошти, які надають для фінансування галузі, спиралася б насамперед на науково-технічний заділ у сфері створення і використання РН, наявну наземну інфраструктуру України, Росії і Казахстану, розвиток взаємовигідного комерційного співробітництва з іншими країнами, розгортання міждержавного співробітництва в ракетно-космічній сфері з розвиненими державами світу з метою виходу на світовий ринок космічних послуг і участі разом з провідними фірмами в комерційних міжнародних контрактах;
— створення в основних організаціях і підприємствах галузі маркетингових служб, основною діяльністю яких мав стати пошук на постійній основі наукоємних замовлень для завантаження виробничих потужностей;
— приєднання України до норм міжнародного права і міжнародних угод у сфері космічного співробітництва, а також їх розвиток за участі нашої держави в інтересах просування продукції галузі на міжнародний ринок.
Прийняту стратегію було використано під час формування основ державної політики нової України у сфері космічної діяльності, а також під час розробки першої Національної космічної програми.
Точка злету
Її розробку було розпочато водночас із підготовкою положення про Національне космічне агентство України, створене відповідно до Указу Президента України від 29 лютого 1992 року.
У Національну космічну програму ввійшли проекти з фундаментальних і прикладних досліджень в інтересах створення нової космічної техніки, розвитку космічних технологій, модернізації і створення нових РН, створення наземних комплексів космічної інфраструктури для підтримки наявної експериментальної і промислової баз. Серед них слід зазначити проекти зі створення систем космічного зв’язку, дистанційного зондування Землі, дослідження можливостей прогнозування КА землетрусів, першого українського супутника «Січ-1», національної наземної інфраструктури для управління КА і прийому інформації з бортових систем, а також розробки єдиної супутникової системи передавання даних.
До програми ввійшли роботи українських організацій і підприємств, що виконувалися відповідно до затвердженої 1993 року «Спільної програми російської Академії наук і Академії наук України щодо фундаментальних космічних досліджень з використанням автоматичних космічних апаратів» з дослідження Землі з космосу, фізичних процесів у навколоземному просторі, астрономічних досліджень, космічної біології і фізіології, досліджень планет і малих тіл Сонячної системи, а також випромінювання Сонця. Серед них слід зазначити проекти «Океан», «Спектр», «Інтербол», «Марс-96», «Коронас» та інші, котрі передбачали не тільки створення КА, а і їх запуски на орбіти призначення.
Велику увагу було приділено спільній модернізації наявних РН, а також створенню носіїв на базі МБР, раніше розроблених союзною кооперацією на чолі з КБ «Південне». Зокрема, було заплановано модернізацію носіїв «Циклон-2» і «Зеніт-2». Особливу увагу було приділено дослідженням можливостей комерційного використання українських РН для запуску КА закордонних фірм, тому що наданих бюджетних асигнувань для стабілізації діяльності КБ «Південне» і підприємств було вочевидь недостатньо.
Комерційне використання РН обіцяло зробити галузь на першому етапі її міжнародної діяльності рентабельнішою.
Як основні напрями розробки конверсійної продукції КБ «Південне» було обрано створення технічних систем для переробної промисловості, вітроенергетичних установок, тролейбусів, зернозбиральних комбайнів тощо.
Створенням і реалізацією першої Національної космічної програми України було завершено перший найбільш важкий і відповідальний етап трансформації галузі. Результати виконання цієї програми будуть використані під час розробки другої і третьої Національних космічних програм, вони також стануть фундаментом для нового сходження КБ «Південне» на передові рубежі ракетобудування.
Комерція у просторі
В інтересах розширення міжнародного комерційного співробітництва Україна погодила і підписала низку угод і меморандумів із США, Росією та іншими країнами. Зокрема, з Росією було підписано «Угоду між Урядом України й Урядом Росії про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості» (1993 р.), «Угоду між Україною і Росією про порядок здійснення гарантійного й авторського нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів стратегічних сил...» (1993 р.), «Угоду між Урядом України й Урядом Росії про співробітництво в сфері створення й експлуатації ракетно-космічної і ракетної техніки» (1995 р.), «Угоду між Урядом України й Урядом Росії про співробітництво у сфері дослідження і використання космічного простору в мирних цілях» (1996 р.), «Угоду між Кабінетом Міністрів України й Урядом Росії про переміщення товарів у рамках співробітництва в освоєнні космічного простору, створенні й експлуатації ракетно-космічної і ракетної техніки» (2001 р.). Зі Сполученими Штатами було підписано «Спільну заяву про майбутнє співробітництво в аерокосмічній галузі між Україною і США» (1994 р.), важливий «Меморандум про взаєморозуміння між урядом України й урядом США щодо передачі ракетного устаткування і технологій» (1994 р.), «Угоду між Урядом України й Урядом США про міжнародну торгівлю у сфері комерційних послуг космічними пусками» (1996 р.), «Угоду між Урядом України й Урядом США щодо захисту технологій, пов’язаних із запуском Україною ліцензованих США комерційних космічних апаратів» (1998 р.). В інтересах використання Україною наземної ракетно-космічної інфраструктури, передусім космодрому Байконур, з Казахстаном було підписано «Угоду між Урядом України й Урядом Казахстану про співробітництво в сфері дослідження і використання космічного простору» (1997 р.).
Анатолій ШЕВЦОВ, доктор технічних наук,Володимир ШЕХОВЦОВ, доктор технічних наук.
